Нещодавно Україна вкотре заявила про себе у світі як територія, де знущання і жорстоке поводження з тваринами є ледь не нормою. А це абсолютно суперечить образу цивілізованої країни, який ми намагаємося створити напередодні Євро-2012. Водночас днями у Подільському районі міста Києва оголосили карантин у зв’язку з виявленням сказу в собак. Після цього на сайті УНІАН з’явився матеріал Антоніни Лесич, де вона, зокрема, зауважує: «У Подільському районі оголосили карантин у зв’язку з одним випадком виявлення сказу. А ще в нас пандемія туберкульозу, а інфекційні лікарні забиті дітьми з менінгітом. Перед цим бушувала вітрянка, діти хворіли цілими школами. І ніхто карантин не оголошує. Але зараз нашу увагу акцентуватимуть саме на сказі! ... Потрібен піар-хід для продажу медикаментів? Нехай буде свинячий грип! Треба вбити собак? Використаємо сказ! Бо як же бути, коли Європа за нами спостерігає, а перед Євро треба «зачистити» Київ від тварин?». На жаль, ці моторошні слова цілком можуть виявитися слушними.
Нині у більшості сімей є домашні тварини. Ми звикаємо до них, а вони — до нас; ми їх виховуємо, а вони вчать нас бути добрішими і турботливішими. Зрештою, вони роблять для нас більше, ніж ми для них. Психологи давно радять батькам: аби дитина не зростала егоїстом, потрібно (звичайно, якщо вона цього хоче), купити їй тваринку. Так дитина навчиться бути відповідальною. Але, на жаль, співіснування з домашніми улюбленцями приносить не тільки радість. У тварин, як і в людей, трапляються хвороби та травми. І тут потрібні фахівці, які допоможуть вилікувати, порадять, як вберегти тваринку, проконсультують майбутнього власника тварини та проведуть її обстеження. Про особливість лікування тварин, небезпечні генетичні захворювання та необхідність постійного моніторингу здоров’я домашнього улюбленця «День» спілкувався із лікарем ветеринарної медицини клініки «Алден-Вет» Віталієм ПЛИСЮКОМ.
— Віталію Миколайовичу, нині люди стали хворіти частіше. Чи така ж сама ситуація у світі тварин: їм також важко пристосовуватися до несприятливих екологічних умов, вони страждають від неякісної їжі?
— Хворіють тварини в різні віки, і в різні роки майже однаково. Інша справа, що нині самі хвороби стали більш жорсткішими. З’являються нові захворювання: деякі розповсюджуються з південних районів (у зв’язку з потеплінням клімату), також є багато автоімунних і генетичних захворювань.
— «Жорсткіші» — це коли хвороба важче піддається лікуванню?
— Мається на увазі, що протікання таких захворювань відбувається досить важко. Також зустрічаються хвороби, які важко піддаються лікуванню.
— Які у вашій практиці були важкі випадки?
— Важкими хворобами є генетичні хвороби кісткової тканини. Це порушення росту і розвитку, це різного роду дисплазія. Також тяжкими захворюваннями є вроджені патології, які можуть передаватися від батьків до потомства (наприклад, медіальні вивихи колінних чашок у собачок дрібних порід). Окрім того, це можуть бути автоімунні захворювання — атопічний дерматит, де повне видужання неможливе, а можлива тільки корекція раціону, щоб знизити прояви захворювання шкіри. Є гострі захворювання, які минають після 1—2-х звернень до лікаря, і є хронічні, коли потрібні періодичні огляди та тривалий відповідний догляд. Також ми маємо справу із досить затяжними хворобами — вродженими чи набутими патологіями, де процес виліковування неможливий. Такі тварини часто проходять диспансеризацію, їх оглядають декілька лікарів.
Підхід до лікування — різний. Тому що вага у тваринок різна, то й дозування медикаментів має бути різним. Якщо ставимо крапельницю, то і розрахункова доза інфузійних розчинів є різною. Також маленьким породам собак не всі препарати показані, але великі собаки їх без проблем вживають. Нюанси є, і їх треба враховувати.
ХАРЧУВАННЯ — ПРОБЛЕМА І ДЛЯ ЛЮДЕЙ, І ДЛЯ СОБАК
— Господарі тварин дуже звикають до своїх улюбленців, вони стають для них майже рідними, і тому хочуть, щоб тваринка жила якомога довше. Чи здатні сучасні ветеринарні технології та фармація подовжити життя тваринкам?
— У першу чергу, тривалість життя і стан здоров’я тваринки залежить від її генетичного матеріалу. Другою складовою є світ, у якому ця тваринка живе, — навколишнє середовище, її харчування. Не можна сказати, що життя наших домашніх улюбленців стало довшим, ніж було 10 — 12 років тому. Повторюся, що з’явилися нові захворювання, які впливають на тривалість життя. Якщо говорити про харчування, то воно повинне бути збалансованим: якщо це натуральні інградієнти — м’ясо, каші, то потрібно увагу приділяти якості м’яса. На даний момент ми маємо глобальну проблему з якістю харчування людей, то що можна казати про харчування собак чи кішок? Гадаю, якщо людина може собі дозволити харчуватися якісними продуктами, то цим вона забезпечить і свого улюбленця.
— Чи часто ви оперуєте тваринок?
— Досить часто трапляються захворювання, коли є показання до оперативного втручання. Не всі клієнти згодні на ті чи інші хірургічні втручання: у когось бракує коштів, хтось не розуміє потреби, комусь байдуже і він вирішує, що тваринка житиме й так.
— Можете навести приклад складного (цікавого) випадку для ветеринарного лікаря?
— Складним випадком є патологія у дрібних тваринок. Йоркширський тер’єр, чіхуахуа, той-тер’єр — три породи собачок, у яких часто буває така патологія, як медіальний вивих колінних чашечок. Це проблема генетична, яка передається від нащадків. Вельми цікавим є погляд власника на дану патологію: наприклад, коли на прийом потрапляє однорічна тваринка з характерною кульгавістю. Звертаєш увагу власника на дану патологію, показуєш її, а він: «А мене завжди радувала ця цікава хода...» Людина навіть не ставила питання, а чого ця собачка, як ковбой, виляє задніми кінцівками... Тому деякі патології є забавними на погляд клієнтів, але насправді вона є досить важкими для собачки, тому що порушується механіка роботи задніх кінцівок. Єдиним методом лікування є оперативне втручання на колінному суглобі. Для тваринки операція вважається досить тяжкою, але операція є виправданим засобом від негативних наслідків у більш похилому віці. На жаль, більшість клієнтів не відразу розуміє необхідність цього.
ПІДХІД ДО ЛІКУВАННЯ МАЄ БУТИ КОМПЛЕКСНИМ
— Як тваринки реагують на лікаря?
— Більшість собачок досить адекватно реагують на поведінку лікаря. Є такі випадки, коли доводиться відмовляти в лікуванні, бо собака досить агресивна і з нею важко впоратися. Ветеринарний лікар — теж людина, яка не хоче бути покусаною. Тому побажання власникам — навчати тварину слухатися.
— Чи бувають у вашій практиці випадки, коли важко або неможливо встановити діагноз?
— Такі випадки досить поодинокі. Але може бути вроджена вада розвитку, чи генетична проблема, чи коли йде нашарування декількох захворювань. Тоді досить важко визначити первинний і вторинний діагноз. Підхід до лікування у нас комплексний: ми враховуємо і анамнез, і клінічні симптоми, і лабораторні дані, а за потреби — думки кількох лікарів. Якщо трапляється складний випадок чи складна патологія, створюємо консиліуми й обговорюємо проблему.
— Ви працюєте цілодобово. Чи є для цього потреба?
— Вночі частіше бувають звернення з приводу гострих проблем: отруєння, які є досить розповсюджені в Києві, якихось травм, допомоги при родах. І плюс це стаціонарне лікування, коли багато власників залишають тваринку в клініці для добового моніторингу стану і лікувального процесу.
— Якщо характеризувати власників тваринок, то які вони: люблячі чи раціональні? Адже є й такі, що тримають собак бійцівської породи задля охорони квартири, наприклад?
— Основна кількість клієнтів досить добре ставляться до тваринок. Вони їх люблять, доглядають, дбають про них. Авжеж є й такі клієнти, які заводять тваринку для свого задоволення і приходять із проблемою, яку потрібно було вирішувати ще 2—3 тижні тому. Але таких досить мало. Більшість діють за принципом: якщо вже приручили тваринку, то мусимо за неї відповідати. Таких, мабуть, 99%.
— За вашими спостереженнями, чи є різниця між людьми, які мають вдома тваринку і тими, хто не має?
— Вважаю, що є, хоча я не дуже цікавився таким питанням. Можу навести приклад, який у нас трапився. Собачку після операції потрібно забрати додому, але хазяїн не має авто. Викликаємо таксі. Таксист коли дізнається, що потрібно вести собаку, починає обурюватися... Ми відсилаємо його, приїжджає інший таксист і цей навіть допомагає занести собачку в салон.
ЗА ТВАРИНУ ВІДПОВІДАЄ ЛЮДИНА
— Власники тваринок не розповідають про те, як в Україні важко зайти з собакою до магазину чи якогось закладу або поселитися в готель?
— Я знаю приклади туристичного бізнесу в Карпатах, де господарі не проти, щоб туристи відпочивали разом із домашніми улюбленцями. Серед моїх клієнтів є такі, які завжди їдуть у подорож разом зі своїми тваринами. Де вони там селяться? Певно, є такі комплекси для відпочинку. Гадаю, що за певні кошти це можливо.
— Що б ви порадили людям, які хочуть придбати тваринку?
— У першу чергу — треба проконсультуватися з ветеринарними лікарями на предмет догляду, утримання і можливих інфекцій, які ми можемо підчепити. Тому що бувають ситуації, коли люди заводять тваринку, а потім приходять на прийом із грибковим захворюванням шкіри. Тому що за два дня після придбання тваринки це захворювання проявилося вже на людях, зокрема, на дітях. Такий випадок був місяць тому. Вважаю, що при купівлі тваринки у заводчиків насамперед треба вимагати ветеринарну довідку про стан її здоров’я.
— А якщо людина купила в переході тваринку? Може вона принести її до вас на обстеження?
— Часто так і відбувається. Принаймні наші клієнти, які є такими не один рік (у них одне покоління тваринок віджило і вони хочуть придбати інших), спочатку приносять їх на огляд разом із заводчиками. Бувають люди, які приносять з тваринок, яких взяли з вулиці. Для таких тваринок потрібен карантинний період, коли за твариною спостерігають (за станом шкіри, клінічними симптомами тощо). Бо якщо людина бере тваринку з вулиці, то вона має нести відповідальність перед суспільством, своєї сім’єю і собою особисто (тваринка може бути з гельмінтами, дерматофітами, і цим можна заразитися). Таке рішення має бути обдуманим і виваженим.
— Сьогодні багато уваги приділяється громадськістю (в тому числі й громадськістю Європи) долі наших безпритульних собак, особливо — в рамках підготовки до Євро-2012. Але замість того, щоб створювати притулки, собак в Україні просто вбивають. Як, на вашу думку, можна вирішити це питання?
— Його вирішити досить складно. Я не володію всією інформацією, але скажу, що навіть коли тварину стерилізують і відпускають на волю, все одно вона залишається в середовищі, де живуть люди, бігає по дитячих майданчиках, може розносити небезпечні хвороби. Деякі — страшні для людини. Наприклад, це сказ. Я вважаю, що це захворювання потрібно зовсім знищити в нашому суспільстві, так як це зробили деякі країни Заходу. Якщо раніше сказ зустрічався за межами Києва, то на даний момент випадки захворювання тварин на сказ, внаслідок чого вони нападають і кусають людей, зафіксовано в місті. Минулого тижня таке зареєстрували у Подільському районі, а восени був випадок в Оболонському районі. Також є багато захворювань, які є досить важкими і для дітей, і для дорослих. Авжеж, ніхто не хоче хворіти, тому це питання залишається актуальним і його потрібно якнайшвидше вирішувати.
