— І це, в принципі, сезонне явище, — розповів «Дню» директор установи Ігор Антахович. — Тобто восени, коли починається сезон полювання, жителі міста й області приносять до нас підстрелених, травмованих птахів. Як правило, це хижі птахи — денні й нічні. Так, до нас вже потрапили два канюки, два яструби (самець і самка) та сова. Всі птахи мають прострелені крила, і жоден через травми не повернеться в природні умови. Травми серйозні. Сові, наприклад, довелося ампутувати крило.
— Тобто птахи залишаться у вас?
— Так. Хоча декого забирають до себе люди, котрі принесли їх до нас. Наприклад, яструба. Люди мають особняк, зробили вольєр для птаха, тому й забрали. Решта ж залишаться у нас жити, до них у гості будуть приходити екскурсії зі шкіл.
— Маєте можливість їх утримувати?
— Ясно, що для них треба створювати спеціальні місця, а це непросто. Також є проблеми з харчуванням. Але нам допомагають благодійники, отож виходимо з положення. Хоча це нелегко. Цього року особливих проблем немає. Зокрема ми вчасно отримували фінансування на корми для наших тварин. Та й загалом упродовж останніх років отримуємо достатнє фінансування з міського фонду охорони навколишнього природного середовища — як на корми, так і на обладнання для утримання тварин.
— Скільки маєте тварин?
— Понад сто видів.
— Чи є у Львові громадські організації, які не тільки декларують саму проблему, а й вирішують її конкретними діями?
— Так. Нам, наприклад, допомагає Західноукраїнське товариство захисту тварин (голова — Андрій Курач) безкоштовною фаховою ветеринарною допомогою. І це товариство опікується також бездомними тваринами у місті.
— Скільки дітей відвідують ваш центр, аби допомогти опікуватися тваринами?
— Дітей, котрі відвідують зоологічний гурток, близько півтисячі. А взагалі відвідувачів, котрі приходять до нас раз на два-три місяці, — понад чотири тисячі на рік.
— Можливо, ваші відвідувачі згодом стають ветеринарами?
— Маєте рацію. Кожного року кілька наших постійних відвідувачів стають студентами біологічного факультету Франкового університету. Дехто вступає до зооветеринарної академії. А зараз у мене у штаті четверо працівників — наші колишні гуртківці.
— Наскільки такі центри, як ваш, сприяють гуманізації суспільства?
— Те, що нам щороку приносять травмованих тварин, однозначно засвідчує нашу роль у гуманізації суспільства. Принаймні у межах Львова та області. Але, на жаль, один наш центр дуже мало може зробити. Вам, напевно, відомо, що цього року на Львівщині закрили два профільні центри (хоча декларували це як об’єднання) — в Самборі та Бориславі. Мотивація — економія бюджетних коштів. На превеликий жаль, наша влада не розуміє, що для того, аби отримати екологічно свідоме і гуманне суспільство, треба починати з виховання дітей.
