Історико-культурний заповідник «Тустань» нарешті набув статусу юридичної особи.
Голова Львівської ОДА Петро Олійник підписав розпорядження, згідно з яким доручив створити в межах загальної численності працівників культури та мистецтв на базі відділу Львівського історичного музею дирекцію Державного історико-культурного заповідника «Тустань» як юридичну особу. Петро Олійник зобов’язав головне фінансове управління Львівської ОДА забезпечити фінансування заповідника у межах асигнувань, виділених на утримання установ культури та мистецтв обласного підпорядкування на 2005 рік. Окрім того, дирекція заповідника до 1 січня 2007 року повинна розробити та подати на затвердження генеральний план розвитку заповідника з визначенням його меж та охоронних зон.
Цей документ підготовлено, враховуючи рішення Львівської обласної ради від 30 червня 2005 року №384 «Про державний історико-культурний заповідник «Тустань» і відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 1994 року №687 «Про державний історико-культурний заповідник «Тустань». Заповідник є унікальною пам’яткою давньоруської архітектури домонгольського часу не тільки для України, але й для Європи. Наскельну фортецю «Тустань» занесено в перелік визначних пам’яток історії та культури, які потребують першочергового відтворення.
Близько 25 мільйонів років тому в неогеновий період кайнозою разом з утворенням нинішніх Карпат були вже сформовані і камені-пісковики, деякі з яких у процесі гороутворення виринули на поверхню землі. У I тис. до н. е. на скельній групі Камінь функціонувало язичницьке святилище племен культури фракійського гальштату, які проживали на Львівщині в епоху бронзи (поблизу було виявлено їхнє поселення у с. Підгородці). На скелі Камінь вчені виявили 270 петрогліфів, найчисленнішими серед яких є солярні знаки — символи дохристиянського бога Сонця.
Упродовж чотирьох сторіч саме на цих скелях існував дерев’яний замок «Тустань». Центральна частина укріплень «Тустані», площею три гектари, була розташована на скельній групі Камінь Ямненських пiсковикiв. Дерев’яна забудова Тустані існувала з другої половини IX — до середини XIII ст. Ця фортеця була важливим стратегічним пунктом і входила в єдину систему Карпатської (Угорської) лінії оборони південно-західних рубежів Київської Русі, а згодом і Галицько-Волинського князівства. А у грамоті Папи Римського Боніфація IХ від 15 травня 1390 р. Тустань згадується як прикордонна фортеця, через яку експортували сіль, видобуту в м. Дрогобичі та околицях.
На скельній групі Камінь і нині збереглися виявлені під час досліджень у 1971— 1978 рр., близько 4000 пазів і врубів, зроблених у скелі. У 1972 р. Роман Багрій знайшов на території дитинця бронзову булаву, а згодом і бронзовий складний хрест, у якому носили святі мощі. Знаходили там і чоловічі персні, бойові сокири, а на дні кам’яної криниці для води — горщик IX століття.
Але незважаючи на унікальність «Тустані», суперечки навколо цього заповідника на Львівщині точилися досить довго. Річ у тім, що 5 жовтня 1994 р. Кабінет Міністрів України підписав постанову «Про державний історико- культурний заповідник «Тустань» (Львівська область)». Згідно з цим документом, «Тустань» знаходилася у віданні управлiння культури Львiвської облдержадмiнiстрацiї. 11 лютого 1999 р. Президент України підписав указ про створення Національного природного парку «Сколівські Бескиди» в межах Дрогобицького, Сколівського і Турківського районів, на території якого і опинився заповiдник «Тустань».Тобто фактично тоді в «Тустані» з’явилося два власники. А як відомо, в сімох няньок — дитина без ока. Так сталося із заповідником. Здійснювалися самовільні забудови, самовільні збори коштів з відвідувачів, працівники заповідника здійснювали різноманітні «варварські» дії стосовно цієї фортеці, в унікальні скелі вони вбивали залізні сваї. Наприклад, в «Тустані», в давньоруському наскельному оборонному комплексі, була побудована капличка, яка абсолютно не гармоніює з загальною архітектурою фортеці. «Юридичне оформлення дасть заповіднику реальну змогу забезпечувати охорону пам’яток «Тустані». Тут будуть проводитися дослідження, які були розпочаті ще дослідником фортеці Михайлом Рожком. Це велике наше спільне досягнення. Раніше ж заповідник перебував у невизначеному статусі, його навіть не брали на облік як пам’ятки. Тепер, я сподіваюсь, все зміниться», — вважає дослідник фортеці «Тустань» Василь Рожко.
