Центр Львова внесений до списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. До його складу входить регіональний ландшафтний парк «Знесіння», який не перший рік потерпає від посягань забудовників. Недавно про його проблеми нагадали під час відеоконференції «Київ — Львів. Що відбувається з історичними пам’ятками в Україні?».
«Ця ділянка — одна з трьох адрес, про які йшлося на 37-й і 39-й сесіях ЮНЕСКО у 2013 та 2015 роках. На 37-й сесії прозвучало, що на цій ділянці треба зупинити будівництво, а на 39-й, у 2015 році, Україна подала звіт, що будівництво припинено. І це при тому, що за ці два роки в парку зникло багато зелених насаджень. А після звіту у «Знесіння» заїхала техніка й знову почалися будівельні роботи, — розповідає заступник керівника громадської організації «Правозахисний центр імені генерала УНР Володимира Сікевича» Роман КУРОВЕЦЬ. — Із самого початку йшлося про будівництво житлового кварталу. У 2010-му, думаю, формально, змінили назву — на будівництво готельно-рекреаційного комплексу. Забудовуються фактично всі три гектари. Наголошую, що парк «Знесіння» є частиною природно-заповідного фонду, його призначення рекреаційне та культурне, це територія пам’ятки ЮНЕСКО, разом із центральною частиною Львова. Сподіваємося, це питання доведуть до відома експертів ЮНЕСКО, і вони зможуть вплинути на державу, щоб вона відреагувала на ситуацію».
За словами Романа Куровця, він разом із правозахисниками упродовж десяти років веде судову тяжбу, щоб це будівництво визнали незаконним, проте досі жоден суд не прийняв якогось рішення по суті. «Нас підтримує і прокуратура, і певним чином міська рада, але рішення по суті немає», — констатує він.
«В Україні чинний закон «Про охорону культурної спадщини» взагалі не регулює і не визначає багато речей: наприклад, що таке буферна зона, що таке пам’ятка ЮНЕСКО. Також не зазначено, які мають бути органи управління цими об’єктами, хто уповноважений робити ті чи інші документи, які від нас вимагає Центр всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, — акцентує Андрій САЛЮК, голова Львівського осередку Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. — Відповідно, якщо ми не матимемо узгодження таких важливих питань, це залишатиметься на відкуп місцевим органам влади, чиновникам. Тому треба внести зміни до чинного закону або прийняти новий, де буде врегульоване питання, що таке пам’ятка ЮНЕСКО, буде визначено її статус. Дуже складним є питання органів управління пам’ятками ЮНЕСКО — нам слід попрацювати і над цим. Також надзвичайно важливим є аналіз наданих дозволів на будівництво в буферних зонах і притягнення до відповідальності осіб, які неправомірно їх надали. Це землі історико-культурного призначення, і їхнє вилучення може відбуватися тільки за згоди Верховної Ради України».
