Лиман Сасик простягається на 35 кілометрів на південь від міста Татарбунари в Одеській області. Його площа — 210 квадратних кілометрів. Водойма належить до міжнародного списку Рамсарської конвенції про захист водно-болотних угідь. Від Чорного моря лиман відділений вузькою піщаною косою, майже 14 кілометрів завдовжки. Вода промивала у косі природні прорви, які з’єднували Сасик з морем. Однак наприкінці 1970-х влада вирішила перетворити солоний лиман на прісне озеро, тому Сасик відрізали від моря бетонною греблею і пустили туди воду з Дунаю. Проте новостворена Дунай-Дністровська зрошувальна система виявилася неефективною, і 1994 року її діяльність припинили.
«ВОДА ВВАЖАЄТЬСЯ НЕБЕЗПЕЧНОЮ»
«Це був страшний експеримент над природою і над людьми, які тут мешкають», — вважає еколог, в. о. заступника директора Національного природного парку «Тузлівські лимани» Ірина Вихристюк. Виявилося, що вода із Сасика непридатна для зрошення, 30 гектарів земель довкола лиману було засолено, а його цілющі лікувальні грязі втратили свої властивості.
«Зникли унікальні санаторно-курортні умови Сасика. Сьогодні вважається, що вода небезпечна, і люди не купаються у водоймі. Зменшилися рибні ресурси. Якщо раніше там було 52 види риби морського і лиманного комплексу, були великі запаси бичка, камбали і кефалі, то сьогодні в лимані водяться лише карась або лящ», — розповідає еколог, доктор біологічних наук, в. о. директора НПП «Тузлівські лимани» Іван Русєв. Екологи разом з громадськістю вже багато років борються за відновлення екосистеми лиману.
КОШТИ НЕ ОСВОЇЛИ І ВТРАТИЛИ
«День» уже писав про проблему Сасика (№ 206 за 12 листопада 2015 року). Так, 30 жовтня 2015 року Одеська обласна рада ухвалила рішення про будівництво з’єднувального каналу Сасик — Чорне море та реабілітацію прилеглих територій. На перший етап проекту з бюджету було надано майже 1,2 мільйона гривень. Уже в березні цього року мали розпочатися роботи з роздамбування Сасика. Однак Татарбунарська районна державна адміністрація до кінця 2015 року так і не освоїла цих коштів, відтак вони були втрачені.
Натомість наприкінці грудня голова Татарбунарської РДА Олег Білинський видав розпорядження про розробку детального плану території піщаної коси з 37 до 53 кілометрів Татарбунарського району Одеської області. Йдеться про косу між Сасиком і морем, на якій зведена дамба. При цьому в одному з інтерв’ю новий очільник району заявляв про плани будувати на пляжах Татарбунарщини п’ятизіркові готелі.
САСИК ВАРТО ЗАРАХУВАТИ ДО СКЛАДУ НАЦПАРКУ
Доля лиману могла вирішитися під час сесії Татарбунарської районної ради 26 лютого. На сесію винесли проект рішення «Про затвердження Комплексної програми реабілітації екосистеми озера Сасик на 2016 — 2020 роки». Екологи виступали проти ухвалення документа. «Програма реабілітації Сасика повністю скопійована з програми по Будацькому лиману. Цей лиман зовсім маленький, а Сасик величезний і потребує іншого підходу. У проекті передбачені не державні кошти, а кошти певних інвесторів, які хочуть черпати пісок і забудовувати косу», — пояснює Русєв. Врешті-решт, депутати районної ради зняли питання Сасика з порядку денного. Вихристюк називає таке рішення перемогою.
Таким чином, майбутнє Сасика залишається невизначеним. «Зараз треба терміново створити комісію при облдержадміністрації, куди увійдуть фахівці, які знають цю тему вже не один десяток років. Ще на початку грудня ми надали таку пропозицію Саакашвілі. Комісія має напрацювати алгоритм дій, щоб Сасик отримав реальне звільнення», — переконана Вихристюк. Еколог додає, що Сасик варто включити до складу НПП «Тузлівські лимани». У межах парку розташовані лимани Малий Сасик, Шагани, Алібей, Бурнас. За словами еколога, всі ці водойми становлять єдиний організм.
