Пригадую, як влітку 2013 року, відвідуючи Соловки, дізналася про один із видів тортур, що мало назву «жердина». Ув’язнених саджали на дуже вузькі лави, де вони сиділи без руху до двадцяти годин. Часто людей було більше, ніж могло уміститися на жердині, тож сильніші скидали слабших. Ті, хто ж опинявся на землі, вважалися вже смертниками...
«На цій «жердині» люди були схожі на курей у сараї», — порівняла екскурсовод.
Від почутого мене трясло. А правозахисниця Альона ЛУНЬОВА, яка їздила разом зі мною на Соловки, стиха зауважила: «Тут було випробовування не на силу, а на гідність. Не втратити людськості — не скинути на смерть, щоб втриматися...»
Тоді ж Луньова терпляче мені пояснювала: «Тільки уяви, що менше століття тому було нормою вбивати, катувати. Про гідність як щось невід’ємне від людини тільки починали говорити. І досі права людини — ще настільки крихка система, яка потребує неймовірної підтримки кожного з нас. Щоб ніколи більше не повторювалася «жердина»...
Сьогодні я точно знаю, що для України не все втрачено. Ми, маючи трагічний досвід Голодомору, виборювання незалежності, Майдану, — усім цим ми щеплені від державного тиску.
Про що, власне, свідчить Друге загальнонаціональне соціологічне опитування «Що українці думають та знають про права людини: оцінка змін» (2018, перше було проведене 2016 року).
Так, 86% респондентів позначили свободу як основну для прав людини цінність. Ця частка навіть трохи зросла порівняно з попереднім опитуванням 2016 року.
Друге місце посіла справедливість (70% зазначили її в якості основної цінності), третє — безпека (67% опитаних). Дві треті громадян (62,5%) назвали гідність серед найважливіших цінностей.
Українці також обирали, не вагаючись, рівність, відповідальність, вільний розвиток особистості. І лише на восьмому місці — порядок (майже половина опитаних — 46%), на десятому — матеріальна забезпеченість (40,9%).
«Коли подібні дослідження проводяться по сусідніх країнах, наприклад у Молдові, Білорусі, Росії, то там набагато вищі місця займає така цінність, як порядок. Для нас же — це рівність, гідність і справедливість. І це, очевидно, пояснює те, чому в нашій країні відбуваються революції, чому люди продовжують боротися за права людини і чому в нас неможливо побудувати авторитаризм», — пояснює дані дослідження голова Центру інформації про права людини Тетяна ПЕЧОНЧИК.
Правозахисник Володимир ЯВОРСЬКИЙ також коментує принципову особливість поміж такими цінностями, як свобода та безпека.
У недемократичних суспільствах порядок та безпека мають вищий пріоритет, ніж свобода. Це значить, що в правоохоронців, зокрема, значно більше повноважень, виправданий більший контроль з боку держави за особою, загалом обмежуються права людини.
«Суспільство Оруела чи багато диктатур досить ефективно забезпечують порядок і законослухняність, однак ціною свободи й інших демократичних цінностей, — зауважує Яворський і додає: — А що таке особистісна свобода? Вона проявляється через заборону катувань та нелюдського поводження, заборону рабства, заборону свавільних арештів, свободу вираження власних поглядів та свободу совісті, думки та релігії, свободу дій у широкому сенсі цього слова та право самому обирати шляхи свого розвитку».
За цими словами я знову пригадую випробування «жердиною». І це, безумовно, теж перепрошило ДНК українців.
З огляду на дані дослідження, мене надихає той факт, що свобода для українців є безкомпромісною цінністю в усіх регіонах країни. Зрештою, це пояснює багато історичних процесів в Україні. І чому ми готові палко обстоювати, що Україна — це не Радянський Союз, не Росія, й ми дуже сильно вирізняємося серед багатьох інших країн.
Цікаво, що українці з Донбасу й сходу загалом показали найвищі показники щодо цінності свободи (96% — Донбас, 93% — схід, 91 % — Південь), водночас безпеки (Донбас — 86%) та справедливості (81% — Донбас).
Донбас, віч-на-віч опинившись із загрозою втратити свободу, коли зневажається гідність, як жоден інший регіон розуміє її ціну.
Важливо відзначити, що друге соціологічне дослідження продемонструвало також і деякі зміни щодо ставлення українців до ціннісного і матеріального. За два роки збільшилася кількість тих, хто обирає свободу і не готовий поступатися владі своїми правами навіть під загрозою терпіти матеріальні труднощі. Це попри те, що в країні триває досі війна, фінансова криза, відбуваються політичні маніпуляції перед черговими виборами...
Практично половина респондентів (45%) висловили готовність терпіти матеріальні труднощі, але не поступатися своїми правами. Тоді як 2016 року цей показник становив трохи більше ніж треть (35%).
Сьогодні лише чверть опитаних (23%) готові поступитися частиною своїх прав та свобод заради добробуту (для порівняння, 2016 року — показник складав 30%). Як і два роки тому, так і нині майже треть не змогли визначитися.
Згідно з дослідженням, найбільш віддане ідеалам свободи знову ж таки є населення Донбасу, де 74% опитаних заради особистої свободи та гарантій дотримання всіх громадянських прав готові терпіти певні матеріальні труднощі (в інших регіонах таких від 36% до 48%).
...На Соловках мене дуже вразило те, що від цього місця катувань тисячі людей не залишилося майже нічого. Усе було зруйновано, розібрано до цеглини, стерто з пам’яті нащадків тюремників, поросло травою і... переформатувалося в місце для православних паломників.
Такого обнулення не повинно статися в Україні — ані щодо болю Соловків, ані щодо смертей Євромайдану та війни, ані щодо нападів на активістів. Безкарність, породжуючи нове насильство, неминуче веде до нових «жердин» для нас...
ДОВІДКА
Загальнонаціональне соціологічне дослідження було проведене з 11 до 24 липня 2018 року Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та фірмою «Юкрейніан соціолоджі сервіс» на замовлення Програми розвитку ООН в Україні та у співпраці з ГО «Центр інформації про права людини». Усього було опитано 1998 респондентів в усіх областях України та в місті Києві, крім окупованих територій. Максимальна похибка вибірки не перевищує 2,2%.
