Щороку наприкінці травня наше видання організовує «День весняний» — місце зустрічі зі своїми читачами, авторами і друзями, щоб приємно і легко поспілкуватися на серйозні теми. Однак у таких зустрічах є визначна, а якщо точніше — вишукана деталь — капелюшки. Мета такої ініціативи «Дня» — створити простір для повернення шляхетності, яка насправді завжди була в українського народу.
І попри те, що цьогоріч «День весняний» через карантин не зміг відбутися, ми все ж можемо похизуватися і потішитися своїми капелюшками одне перед одним, адже для цього залюбки проводимо флешмоб у соцмережах #ДеньКапелюшка. Приєднуйтеся!
«Загалом ця ідея має два рівні: перший — легкий і світський, а другий — глибинний... Чому навіть під час карантину не спробувати себе в цьому мистецтві капелюшків?» — роздумує авторка ідеї головна редакторка газети «День» Лариса ІВШИНА. І згодом додає: «Наш флешмоб — це приємна спроба показати одне одному та іншим мистецтво творити образи, коли жінка може бути вишуканою і милою. Ба більше, капелюшок допомагає тримати соціальну відповідальну дистанцію. Адже коли людина в капелюшку, то їй вдається створювати і зберігати біля себе свій вільний особистий простір. Це культура, і вона повинна бути такою, а такі нюанси мають значення».
КОМЕНТАРІ
«У СПРАВЖНЬОЇ ЖІНКИ ПОВИННО БУТИ ГАРНЕ ВЗУТТЯ, СУМОЧКИ, РУКАВИЧКИ І КАПЕЛЮШОК»
Любов ЯНКIВ-ВIТКОВСЬКА, астрофізик, кандидат фізико-математичних наук, голова Львівського астрономічного товариства, доцент Національного університету «Львівська політехніка»
ФОТО З ОСОБИСТОГО АРХІВУ
— Я — любителька капелюшків. Важливо, що капелюшки носила і моя мама. Ми завжди мали цікаві фетрові чи велюрові капелюшки. Вона мене навчила, що в української пані, у справжньої жінки повинно бути гарне взуття, сумочки, капелюшок і рукавички — це має бути найдорожче. І з того часу я ношу різні капелюшки, це додає шарму.
Я носила капелюшки і в студентські роки, а коли мені пощастило поїхати в будівельний загін до Польщі (були такі обміни в СРСР, коли студенти з університету у Любліні їхали до університету до Львова і навпаки). І коли я заробила гроші, то там купила собі білий лляний і чорний велюровий з пір’ячком капелюшки.
Добре, що у Львові була можливість носити капелюшки. Крім того, дипломатична робота мого чоловіка, а він працював послом та генеральним консулом, теж стимулювала носити капелюшки, все ж таки це дипломатичне коло. Адже дружини дипломатів також носили капелюшки — це така зовнішня оболонка, яка стимулює до шляхетності.
І як науковець я теж цікавлюся ще і тим, як сонце впливає на людей. Тому жінкам особливо потрібно носити капелюшки, навіть обов’язково, бо сонячне випромінювання влітку для шкіри все ж таки шкідливе. Тому капелюшки допоможуть зберегти здоровя, особливо шкіру на обличчі. Я вважаю, що шляхетна жінка має бути красиво зачесана і мати головний убір. Мої дочки теж це розумію і навіть купують для мене капелюшки.
«ТАКІ ІНІЦІАТИВИ ДОПОМАГАЮТЬ ЗМІНЮВАТИ КРАЇНУ»
Лариса ВОЛОШИНА, авторка «Дня»:
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «ДЕНЬ»
— #ДеньКапелюшка — це зустріч друзів і однодумців, яка відбувається щовесни. Для мене цей день дуже важливий, тому що я можу поспілкуватися з різними людьми. Сам факт, що ми живемо в такий час, коли на особисте спілкування не залишається жодної хвилини призводить до того, що інтелектуальна думка — деградує, бо вона постійно вариться сама в собі — почитав новину, подумав, відрефлексував.
Ми знаємо, що глибинні думки народжуються під час бесіди, особистих розмов, які бувають серед друзів за чашкою чаю... Тому для мене важливо приходити на такі заходи, як і з політиками, діячами культури, зі своїми колегами журналістами, українськими інтелектуалами... Для мене — це такий поштовх і мить, коли я фактично набираюся важливих для мене думок, або принаймні правильних векторів думання і відчуття реальності, які потім увесь рік втілюю у своїх текстах.
Я би дуже хотіла, щоб таких схожих клубів інтелектуалів, які проводить видання «День», було значно більше. Адже ми знаємо, що європейська традиція демократів зароджувалася саме з таких громадських ініціатив. Навіть акт про незалежність США був написаний під час подібної дружньої бесіди. Тому для українців як для країни, яка потребує формування національної еліти, а також трансформації національного концепту — це вкрай важливо мати такі інтелектуальні вечірки, дружні розмови, коли можуть зустрітися «потужні» люди. Тож такі ініціативи допомагають змінювати країну.
«...ЦЕ МАГІЯ»
Тетяна МОКРIДI, дружина українського політика Романа Безсмертного, медіаексперт, колишній член Нацради з питань телебачення і радіомовлення України:
ФОТО З ОСОБИСТОГО АРХІВУ
— Є в мене одна пристрасть — капелюшки. Свій перший я придбала у 18 (!) років, тобто далеко до появи на нашому телебаченні Каті Осадчої. Капелюшки — це в нас сімейне. Їх носили всі жінки нашого роду. Шкода, що в Києві немає заходів с дрес-кодом «в капелюшках». Жіночий капелюшок — це витвір мистецтва, жіночий настрій і характер. Інколи я їх купую тому, що не можу пройти повз цього дива... Капелюшок — це елегантність і вишуканість. Я завжди вважала, що тільки з капелюшком будь-який «лук» може бути довершеним. Це в образі така своєрідна вишенька на торті. Капелюшок — це магія. Коли ви його вдягаєте і дивитесь в дзеркало, у вас вирівнюється спина, піднімається голова, а ноги самі шукають підбори. Права була Софі Лорен: «Жінку в капелюшку забути неможливо»... Мрію, аби відродилася мода на цей аксесуар. Жінка в капелюшку — леді, а не дивачка.
Отож, флешмоб #ДеньКапелюшка триває! Продовжуйте постити у соцмережах свої світлини у капелюхах і капелюшках — ми стежимо за перебігом флешмобу і відзначимо найкреативніших учасників і учасниць!
