Освітня спільнота нині активно обговорює ймовірні скорочення бюджету, що так чи інакше торкнуться й їхньої сфери. Нагадаємо, офіційно Міністерство фінансів звернулось до інших відомств, щоб ті переглянули власні бюджети й винесли пропозиції щодо їхнього урізання на 25%. Неофіційно — в Інтернеті гуляє документ нібито від Мінфіну, саме про запропоновані скорочення в кожній сфері. Очевидно, що через війну та економічну скруту в країні, за словами прем’єра Яценюка, всім доведеться затягувати пояси. Освіта тут — чи не найбільш уразлива та болюча тема після соціальної політики. І реакція соціуму може бути неоднозначною.
Серед імовірних змін плануються такі: зменшення терміну обов’язкового навчання у школах до дев’яти років, вилучення з Конституції норми про безоплатність освітніх послуг, норми, що забороняє скорочення мережі закладів. А далі найбільш резонансні пропозиції — скасувати виплату стипендій, крім дітей-сиріт, дітей-інвалідів, дітей із малозабезпечених сімей, вилучити норму про забезпечення безкоштовним харчуванням учнів 1 — 4 класів, окрім пільгових категорій. Можливо, більше не буде безкоштовного проїзду для учнів, студентів та педагогів, також пропонується підвищити навантаження шкільних учителів із 18 годин до 22 годин. Ще ініціюється скорочення працівників бюджетної сфери на 3%, плюс — скасування доплати за вчене звання і науковий ступінь.
«ОСВІТНІЙ БЮДЖЕТ ЧІПАТИ НЕ МОЖНА»
Щодо вищої освіти, то Арсеній Яценюк обіцяє з наступного року зміни в державному замовленні студентів і нові правила акредитації та ліцензування вишів. Міністр освіти і науки Сергій Квіт заявив, що вищим навчальним закладам із наступного року пощастить трохи більше, бо парламент має проголосувати за законопроект, який дозволить вишам вивести свої спецфонди із казначейства та обслуговуватись у державних банках, що є важливим кроком на шляху до університетської автономії.
— Я, звісно, не можу підтвердити чи спростувати правдивість документа, що гуляє в Інтернеті. Але можу сказати таке: зараз ведуться перемовини щодо бюджету. Економічна та фінансова ситуація всім зрозуміла, покращення очікувати не варто. Безперечно, якісь скорочення будуть, але Міністерство освіти і науки категорично проти, по-перше, звуження права на освіту, а по-друге — проти скорочень зарплат учителям і викладачам. Працюємо, — так прокоментувала бюджетні новації заступник міністра освіти і науки Інна Совсун на своїй сторінці у «Фейсбуку».
Зарплати вчителів належать до захищених статей бюджету, тому скороченню не мають підлягати. Принаймні так було донині. Георгій Касьянов, голова БФ «Інститут розвитку освіти», вважає, що вчительські зарплати не можна чіпати ще й тому, що це перетворить їх на жебраків.
— Взагалі освітній бюджет чіпати не можна. Є міністерства, які мають справу з доходною частиною бюджету, а є такі, що мають справу з його витратною частиною. От там, де є доходи, нехай скорочують, а на освіті — зупиняться. Це ж не Міністерство палива та енергетики. В освіті заробляють лише приватні школи та університети, які витрачають ці кошти на себе ж. Освіта і так на межі. Бо ще тільки говорять про майбутні скорочення, а обурення вже є. У тих країнах, які в 1960-х роках перебували на межі зубожіння — маю на увазі Південно-Східну Азію — там навіть у найскрутніші часи вкладали кошти в освіту. Через 20 років вони вийшли у топ-рейтинги за всіма показниками, — додає Касьянов.
БІЛЬШЕ ВИТРАТ ЛЯЖЕ НА ПЛЕЧІ БАТЬКІВ
Якщо зміни все-таки будуть, то частину фінансових навантажень змушені будуть взяти на себе батьки Як пишуть деякі видання, навчання до 9 класу буде безкоштовним, а далі — за кошти, те ж саме харчування у школі, хоч би якою була його якість, повністю ляже на плечі батьків. Якщо в дитячих садочках у місті зараз оплата за харчування розділена навпіл між батьками і районними управліннями освіти, то згодом співвідношення зміниться до 80% проти 20%, звісно, платитиме більше не держава, а родина.
— Освітяни, очевидно, мають розуміти, що важливіше рік прожити без премій і підтягнути оборонну сферу в країні. З іншого боку, ці витрати мають бути в межах розумного. Вони й так би мали скоротитись за рахунок Донбасу та Криму, кошти туди не надаються. Зараз є багато дітей-переселенців у прикордонних областях, наповнюваність класів у цих школах стала набагато більшою, тому знижувати рівень премій чи зменшувати кількість учителів теж нераціонально, — розмірковує Ольга Стрелюк, керівник освітніх програм громадської мережі «Опора». — І треба міркувати, чи зможуть місцеві бюджети взяти на себе ці витрати? Виходить, що більше лягатиме на плечі батьків, але при цьому треба зважати на рівень достатку та прибутку кожної сім’ї. Можливо, варто було б скорочувати управлінську ланку: районні управління освіти і методичні кабінети.
ДЕ ШУКАТИ ЕКОНОМІЮ? ПОРАДИ ВЧИТЕЛІВ
До такої думки схиляються і самі педагоги. Галина Сазоненко, директор Українського гуманітарного ліцею, каже, що назріває цілком актуальне запитання: навіщо освіті така мережа районних управлінь. Наводить приклад, що в одному з київських управлінь працює 150 осіб у штаті. Директорка називає це надлишковим керуванням. На її думку, якщо вже й урізати освітянський бюджет, то лише у комплексі з повноцінними реформами від нижчої до верхньої ланки.
— Не лише гроші вирішують якість освіти. Треба знайти варіанти, де можна зекономити, і це правильно. Найбільше коштів витрачається на харчування дітей початкових класів. Але чи можна забезпечити харчування за вісім гривень сьогодні, та ще й якісне? Мої онуки навчаються в початкових класах, вони не хочуть їсти оту їжу, якою там годують, а гроші на це йдуть великі. Треба харчувати тільки соціально незахищених дітей, а не всіх абсолютно. Ще кажуть, що знімуть кошти з учителя за перевірку зошитів. Я — викладач хімії, я не менше перевіряю дитячих робіт, аніж учитель української мови. Але ж чому платять лише мовникам за зошити, хіба діти стануть від цього більш грамотними? Гадаю, можна і на цьому зекономити, — додає Сазоненко.
А ще радить запровадити інакшу систему оплати вчителя, бо в нас досі діє радянська система, коли плата йде за кількість навчальних годин. Але ж учитель працює і позаурочно. «Сьогодні вчитель — це урокодавач, а треба говорити про повноцінного учителя-вихователя, в багатьох європейських країнах дається 30 годин навантаження, за цей час він поведе дітей на екскурсію, проведе музейний урок, займатиметься керівництвом наукового дослідження дитини, підготує до олімпіади. Просто все це потрібно гармонізувати», — зауважує Галина Стефанівна.
І заодно називає ще одну галузь, на якій можна було б зекономити — Національна академія педагогічних наук, у структурі якої 16 інститутів, а це теж неабиякий штат та утримання приміщень. Педагог зауважує, що всі експерименти й моделі навчання академіки пишуть, не бачачи живої дитини, до того ж, у жодній країні світу така академія не працює.
Втім, хоч би що радили освітяни, уряд від запланованих урізань бюджету не відмовиться, бо такий час у країні. Але в педагогів є одне прохання — порадитися з ними з приводу майбутніх змін.
