Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Взуття в кредит — сигнал бідності?

Торішній маркетинговий хід однієї торговельної мережі поставив діагноз купівельній спроможності всього населення
24 червня, 2011 - 00:00
ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ОСТАННЬОГО СОЦІОЛОГІЧНОГО ОПИТУВАННЯ, ПРОВЕДЕНОГО «УКРАЇНСЬКИМ ДЕМОКРАТИЧНИМ КОЛОМ», МАЙЖЕ КОЖНІЙ ДРУГІЙ УКРАЇНСЬКІЙ СІМ’Ї СКЛАДНО КУПУВАТИ ОДЯГ І ВЗУТТЯ / ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Торік в одній з торгівельних мереж України з’явилася абсолютно незвичайна для вітчизняного ринку акція — продаж взуття на виплат. Тоді ж, коментуючи нововведення, комерційний директор холдингу «МТИ» Денис Вертлицький сказав, що у випадку, якщо результати цього маркетингового прийому будуть позитивними, вона може стати постійною програмою магазину.

Як бачимо, рік вже минув, а вулична реклама й досі пропонує українцям купити взуття, розділивши його вартість на п’ять рівних щомісячних платежів. Здавалося б, цікавий маркетинговий хід, не більше, але якщо копнути глибше, картина цього явища українцями сприймається не у райдужних фарбах, стверджують соціологи.

Якщо раніше люди в Україні позичали гроші на житло, транспорт, побутову та оргтехніку, дорогі і довговічні речі, то зараз магазини пропонують виплачувати частинами вартість взуття, товару, на придбання якого середньостатистичний європеєць не те, що не позичає гроші, але й навіть не відкладає. Адже рівень його заробітку і ціна цього товару в магазині повністю допускають варіант спонтанної покупки.

Багато хто, дивлячись на барвисті бігборди із заманливою пропозицією «красиве і якісне взуття 100-200 гривень на місяць», охрестили цю рекламу символом бідності «по-українськи». «Це ознака зубожіння населення», — говорить Антоніна Дорожко, студентка третього курсу економічного факультету одного зі столичних вузів. Хоча сама дівчина взуття на виплат не купує, каже, що одна в сім’ї, і батьки її забезпечують, проте знає однокурсниць, які користуються цими кредитами. Адже «на стипендію можна купити лише китайський ширвжиток, який порветься за два тижні».

Разом з тим представники торгівельної мережі, яка вигадала цей маркетинговий хід, не погоджуються з тим, як сприйняли їхню пропозицію українці. Адже товар, яким вони торгують, це переважно дорогі західні марки взуття. І на виплат вони пропонують лише 10% асортименту магазину, ціна якого в літній сезон — від 600 до 1200 гривень. Вертлицький запевняє: кредит не привів до магазинів бідних покупців. Судячи з його слів, реклама кредитів на взуття апелює до властивої українцям слабкості перед розкішшю. Невже навіть криза не навчила українців економити? «У нас люди не можуть або не хочуть, не вміють економити, а намагаються ті гроші, які заробили і отримали, витратити з якомога більшим ефектом», — говорить експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Максим Борода.

Тим не менше, велика частина українців відчула погіршення матеріального становища протягом останнього року. Про це свідчать результати соціологічного опитування, проведеного «Українським демократичним колом». Так, на погіршення життя в Україні скаржаться майже 67% мешканців усіх регіонів. Кожній 10-й сім’ї не вистачає грошей на їжу, а 44% сімей дійсно важко купувати одяг і взуття. Зауважимо, що лише 6% опитаних «Українським демократичним колом» громадян, вказують на поліпшення матеріального становища.

Головним винуватцем нинішнього стрімкого зростання цін понад 30% опитаних вважають нинішню владу. А підігріває настрій населення все більша кількість дорогих автомобілів екстра-класу на українських дорогах і... «цинізм чиновників». Адже надмірна концентрація біля урядових будівель автомобілів екстра-класу стала вже звичною. У той же час прем’єр-міністр радить «не скиглити, а брати лопату і годувати сім’ю». Все це, разом зі стрімким зростанням цін, змінює настрої населення. У рейтингу країн, де можлива революція, (від The Wall Street Journal) Україна посідає 22 місце. Згідно зі свіжим соціологічним опитуванням, майже 54 % українців заявили про готовність до протестів через погіршення умов життя: різке зростання цін і низький рівень зарплати або її невиплата.

Демографи кажуть, що бідність працюючого населення в Україні набула катастрофічних ознак. «Коли праця лікаря чи педагога нічого не вартує, тоді це, звичайно, підриває моральні цінності суспільства», — говорить експерт Національної академії наук Людмила Черенько.

За результатами ще одного соціологічного опитування на тему суб’єктивної бідності, проведеного в травні цього року Центром Разумкова, , майже половина українців зарахували себе до жебраків. Так, бідним класом себе вважають 48% українців. До багатого класу себе віднесли 0,5% опитаних. А 44% українців зарахували себе до середнього класу.

Частка суб’єктивного середнього класу (потенційні клієнти торгівельної мережі, про яку йшлося вище, — А.Д.) стає дедалі меншою, відзначив заступник директора соціологічної служби Центру Михайло Міщенко. В першу чергу, за його словами, це пов’язано зі світовою економічною кризою, яка «не обійшла і нашу країну». «Знизився рівень життя населення і, звичайно, частка середнього класу має стати меншою», — говорить експерт.

Але реальні показники середнього класу, за висновками вчених, ще нижчі. Адже більшість населення України сьогодні не може виплачувати повну вартість товарів (і не лише взуття) відразу. Так, середня зарплата в Україні сьогодні складає приблизно 2500 гривень. Значну частину цих грошей людям доводитися витрачати на їжу та комунальні послуги, які останнім часом істотно подорожчали, і обіцяють зростати далі. Але є й такі, які отримують мінімальну заробітну плату — менше 1000 гривень. А пара більш-менш якісного взуття в магазині в середньому коштує 500—800 гривень.

Алла ДУБРОВИК, «День»
Газета: 
Рубрика: