Здрастуйте, шановна редакціє газети «День»!
Якби знали, як я на вас чекаю кожного дня, як я прочитую все-все — і те, що іноді засмучує, але в основному цікавить все.
Мені 75 років. Я, звичайно, «совок», і ви повинні це зрозуміти. Відразу ж зазначу, що мені не подобається в газеті (іноді) ставлення до того, що ми пережили. Я переконаний — якби була спадкоємність з минулим, стількох бід не натворили б.
Декілька років тому я був приємно здивований. Написав вам листа «Ні дня без «Дня», і ви опублікували його на першій сторінці. Просто диво! Потім я під час подій у Косові звинуватив вас у односторонньому їх висвітленні. Мого «сердитого листа» також було опубліковано. І я злякався писати вам. А хочеться написати після прочитання кожного числа газети — є ж «родзинки», що доставляють задоволення. Всі хороші публікації не перерахуєш. Ось, наприклад, М. Несенюк, як красиво пише, що про політику, що про футбол. Взяти хоча б «Брат, син, сват Ltd».
Цікаво пише Клара Гудзик — також беруся відразу ж читати. Хоча в чомусь я з нею буваю не згодний.
А ось Сергій Удовик став мало писати. А які ж були цікаві матеріали!
Якось не сприйняв запитання «Дня»: «Родинність у політиці — нормальне явище?» Яке там нормальне явище! Хіба ми цивілізовані настільки, щоб розводити родинність без «кумівства»? Нам ще далеко до «нормальності». Це в німців (чи американців) син великого капіталіста працює в батька слюсарем все життя. На нас це схоже? Будь-який нездара — своє чадо — буде влаштоване...
Все у вас добре, тому продовжуйте писати в тому ж дусі. Бажаю вам творчих успіхів і не засмучуватися від моїх зауважень. Так тримати!
