Завдяки всюдисущому інтернету цей випадок вже облетів чи не всю Україну. В урочищі Венському, яке можна назвати воротами у знаменитий озерний Шацький край, на старій недіючій водонапірній башті провалилося вниз лелече гніздо. Про це службу 101 повідомила місцева мешканка. Адже сам лелека з башти вибратися не міг, бо у тісному приміщенні йому не вдавалося розмахнутися крильми. Місцеві МНСники прореагували на сигнал оперативно і визволили бузька з полону. Заступник начальника Державної екологічної інспекції у Волинській області Олександр Ткачук каже, що лелека ще встигне збудувати собі нове помешкання і мати потомство, адже спаровування цих дивовижних птахів розпочнеться лише за два тижні.
Для Волині білий лелека не є чимось надзвичайним. Навіть більше: цього птаха сміливо можна називати істинним волиняком, оскільки мало в якому селі у нашому краї його не зустрінеш. Навіть у селі Звірів, що на трасі Луцьк — Київ, чи не на кожному придорожньому стовпі — лелече гніздо.
Щоправда, у нас цього птаха частіше називають бузьком, буслом, боцюном, чорногузом. Є річка Чорногузка, а у селах Маневицького району поширене прізвище Бусол. Бусла називають птахом щастя і дітонародження. Недарма ж на Волині кажуть, що «бусько дітей приносить», і наш край — один з небагатьох в Україні — може похвалитися зростанням народжуваності. Господарі будинків, поблизу яких поселяються бусли, птахів бережуть, бо існує давня легенда, що тоді у цьому помешканні буде щастя і багатство.
Кілька років тому на Волині спробували впровадити досвід сусідньої Польщі, де облік лелек налагоджено значно краще, цього птаха охороняють на державному рівні. Як у нас, так і в сусідів за Бугом лелеки часто облаштовують свої домівки-гнізда на опорах ліній електропередачі. Тому часто й гинуть від ураження струмом або створюють аварійні ситуації із замиканням електроліній. Проект Bocian було запроваджено у Польщі у час економічної кризи, коли на польських вулицях бродили жебраки і кожен думав, як вижити самому. Проте польське суспільство підтримало ідею природоохоронців облаштувати штучні лелечі гнізда на електроопорах. Та якщо у Польщі ремонтом лелечих гнізд займалися органи місцевого самоврядування, то на Волині це відбувалося за кошти волинських енергетиків, що з настанням кризи вже в нас стало нереальним.
Випадок же з порятунком лелеки в урочищі Венському на Волині не перший. 2005 року подібна ситуація трапилася і на території Володимир-Волинської школи-інтернату для дітей-сиріт. Тут теж була стара водонапірна башта, яку багато літ для свого помешкання обирала пара лелек. Але якось (чого в сім’ї не трапляється!) лелеки почали чубитися і разом упали вниз. Мешканці навколишніх будинків це зауважили, повідомили місцевих пожежників, які змогли опуститися вглиб шахти башти і винесли на світ Божий спочатку одного, а потім і другого лелеку. Проте бусла шацького так просто врятувати не вийшло. Володимир Нестеров, помічник начальника Головного управління МНС у Волинській області, каже, що водонапірній башті в урочищі, де за часів Союзу діяло потужне лісопереробне підприємство, уже 40 років. І 30 із них на ній жили лелеки. Птах впав на саме дно башти, а це — десятиметрова глибина. Аби його визволити, спеціальним інструментом вирізали дірку внизу башти і за птахом поліз начальник варти самостійної державної пожежної частини №11 лейтенант служби цивільного захисту Геннадій Кравчук. Торік, згадують в управлінні, волинським МНСникам довелося рятувати і лебедя, який проковтнув гачок від рибальської вудки.
Зациклене в останні десятиліття на матеріальних цінностях людство сьогодні як ніколи потребує таких сильних і зворушливих історій про взаємну підтримку людини і тварини. Невипадково зі сльозами на очах весь світ спостерігає, як стійко за підтримки людей японські собаки і коти переносять утрату господарів. І як відповідально ставляться самі японці до знедолених тварин. Такі взаємини допоможуть пережити будь-які негаразди.
