Незважаючи на ракети у небі, українці саджали городи і збирали урожай так само під сирени та загрози обстрілів. Щоб бути із харчами, люди висаджували городину навіть там, де не так давно ще були бої. Нещодавно інтернетом розлетілося фото Reuters, де люди збирають капусту та помідори біля спаленого танка. Він згорів на городі, танк не прибирали, а посадили овочі прямо поруч із ним. Виглядає щемливо, але так робити не варто.
«Усі ці продукти вживатимуться сирими. Це все швидкоростучі рослини, які максимально швидко перетягнули в себе хімічні забрудники. Використовувати цей ґрунт для вирощування будь-чого, що вживається в їжу, дуже шкідливо. Адже всі ці елементи спочатку мігрують у рослини, а потім потрапляють в організм людини, - коментує голова Української природоохоронної групи Олексій ВАСИЛЮК. – Потрапивши в наш організм, важкі метали можуть накопичуватись у кістках та різних органах, спричиняючи їхню дисфункцію. Також вони можуть імітувати та «виштовхувати» з організму корисні елементи – магній, кальцій тощо».
І таких городів та полів в Україні зараз сотні гектарів. За даними Міністерства аграрної політики та продовольства України, 20% території країни забруднено вибухонебезпечними предметами. Із 2014 року постраждало 150-180 тисяч кв. км, це 25-30% території країни.
Фактично третину держави доведеться ретельно перевірити саперам, перш ніж на ній дозволяють продовжувати господарську діяльність. У Державній службі надзвичайних ситуацій звітують, що розмінували 48 тисяч гектарів сільськогосподарських угідь на деокупованих територіях. Зараз передусім розміновуються населені пункти, потім поля та ліси. Щоб дочекатися, доки перевірять кожен квадратний метр землі, де були бої, знадобляться роки. Чи будуть чекати селяни та аграрії стільки, скільки треба, чи будуть вирощувати овочі та злаки поруч із спаленою військовою технікою?
МАСШТАБИ ЗАБРУДНЕНЬ
Екологи потроху збирають дані про масштаби пошкодження ґрунтів, аналізуючи супутникові знімки чи виїжджаючи на місце подій, де це безпечно. У МБО «Екологія-Право-Людина» розповідають, що на супутникових знімках Ізюмського району Харківської області на ділянці 1 кв. км зафіксували понад дві тисячі воронок різного калібру. Через це у ґрунт потрапило 50 тонн заліза, тонна сполук сірки та дві тонни міді. Від вибухів вивернуто 90 тисяч тонн ґрунту.
ЕПЛ збирає дані про вплив війни на довкілля з 2014 року. Так, наведемо кілька цифр про висновки екологів щодо розривів снарядів у Донецьку та суміжних населених пунктах ще вісім років тому. Екологи порахували, що території площею 225 кв. км розриви снарядів утворили 15 тисяч воронок. Окрім цього, в довкілля потрапили тонни токсичних речовин, що утворюються під час детонації та отруюють ґрунт і атмосферу. «Майже 392 тонни металевих уламків снарядів розсіяні на цій території, що робить її непридатною для сільськогосподарського використання. У довкілля потрапили продукти окиснення від 58 тонн вибухових речовин, а також 70 тонн оксиду алюмінію», - ідеться у висновках екологів.
Фахівці продовжують фіксувати екологічні збитки. Нещодавно екологи вивчали шкоду, завдану природі Чернігова, зокрема, брали забір ґрунту з уражених артилерійськими та авіаційними ударами територій лісів. Ці дані передали в лабораторію. На результати ще чекають. А отримані висновки обов’язково використають як докази російської агресії для міжнародного суду.
«РОСІЯ ЗА ДЕНЬ ВИПУСКАЄ 50-60 ТИСЯЧ СНАРЯДІВ»
Просто забрати танк чи знешкодити поле від мін – це пів роботи, щоб цими землями можна було безпечно користуватися у майбутньому. Як бачимо, ґрунти після війни насичені шкідливими речовинами. Наші аграрії зараз сумніваються, чи зможе Херсонщина та Миколаївщина лишитися овочевими областями, як це було до війни.
«Російська сторона за день випускає 50-60 тисяч снарядів артилерійських, якщо це помножити на тривалість війни і врахувати, що 10% снарядів не вибухають, то масштаби забруднення просто неймовірні. Ці території треба обстежувати – проводити пробні зондування, історичні дослідження, картографування, щоб визначити інтенсивність обстрілу та масштаби забруднення, - радить німецький інженер-консультант з питань очищення площ від вибухонебезпечних предметів Кай ВІНКЕЛЬМАНН. – Для цього існують міжнародні стандарти. Але Україна та ДСНС не може сама впоратися із такими масштабами дослідження та очищення. Так робили і в Німеччині – ці процеси розтяглися на десятиліття, до певних етапів доходили через 20 років після війни, приміром, рекультивації земель».
Щоб очистити та відновити наші землі, можна залишити їх на роки і вивести з обліку сільськогосподарських чи лісових земель. Або розміновувати і відновлювати землю, на що знадобляться десятиліття, після чого можна повертати їх до використання. Саме із цих двох варіантів найчастіше обирали країни, які пережили війни.
Першим шляхом пішла Франція після Першої світової війни. Понад 1200 кв. км родючої землі в районі Верденської битви були визнані як «повністю розгромлені», доступ до цієї «червоної зони» заборонили. Згодом шляхом очищення площу особливо враженої зони зменшили до 100 кв. км. Але в деяких місцях рослинність не виросла навіть через сто років після подій.
Таким самим шляхом пішли країни Балканського півострова після війни 1999 року. Через забруднення ґрунтів від розривів снарядів вилучили із використання 2,5 млн гектарів земель. З часом територія відновилась, а вирви від боєприпасів стали частиною ландшафту.
Екологи з Української природоохоронної групи теж схиляються до думки, що частину земель нам доведеться лишити у спокої, навіть після розмінування. Бо якщо їх одразу повернути у сільське господарство, продукція все одно буде забрудненою.
Фото Reuters та з відкритих джерел
