Літачок з пінопласту проноситься над полем і гальмує на м’якій вологій землі. За безпілотником стежать люди у камуфляжі. Триває відкрите заняття з бойової авіарозвідки. «Це — навчальний літак. Він міцний, і його легко побачити у повітрі. Також він дешевий, коштує близько ста доларів. Це важливо, бо курсанти іноді б’ють безпілотники. Нервують», — розповідає інструктор Школи операторів безпілотних літальних апаратів Дмитро.
Громадські активісти створили школу операторів дронів кілька місяців тому. Кістяк організації — студенти і випускники Києво-Могилянської академії. «Студентка Києво-Могилянської академії Марія Берлінська пішла добровольцем до батальйону «Айдар», займалась авіарозвідкою. Марія запропонувала створити повноцінні курси з цього напряму, люди підтримали ідею, — розповідає координатор школи від Асоціації випускників Києво-Могилянської академії Олексій Цебро. — Також долучилися спонсори і виробники безпілотників».
Школу організовували з осені, наприкінці січня набрали перших учнів. Це — бійці підрозділів, які діють на сході України, зокрема 34-го батальйону територіальної оборони, Добровольчого українського корпусу, 93-ї та 81-ї бригад ЗСУ. Навчання триває близько місяця. Замість іспиту — «виробнича практика» на передовій. Якщо людина впорається з бойовим завданням, буде займатися авіарозвідкою у зоні конфлікту.
«ВАЖЛИВІ МОТОРИКА І ВІДЧУТТЯ РІВНОВАГИ»
Спочатку курсанти дивляться, як працюють безпілотники. Потім два тижні вчать теорію і отримують додаткові навички з картографії, польової медицини тощо. Ще два тижні практикуються у полі з навчальною технікою. Випускник школи вміє розшифровувати здобуті завдяки дрону дані і взаємодіяти з різними підрозділами, знає топографію.
Взагалі авіарозвідка працює групами по кілька осіб. Зазвичай це пілот, штурман і дві людини на зміну. «Група приїжджає на місцевість, швидко розгортається, запускає апарат, знімає дані й швидко їде. Також має бути невелика група прикриття. Місце, де перебувала група, незабаром можуть обстріляти», — каже Сергій з Добровольчого українського корпусу, який вчиться у Школі операторів БПЛА. Важливо, щоб безпілотник був легким, бо апарати часто запускають руками. Найскладніше літати проти вітру. Інколи апарати ламаються: застрягають у деревах чи «жорстко» приземляються. У школі вчать ремонтувати літаки. За словами бійця Сергія, основні «інструменти» — клей і скотч. Якщо пошкоджено мікросхему, її треба паяти.
«Курси проходять десь 16 осіб на місяць. Навчити можна всіх, це як їзда на велосипеді. Важливі моторика і відчуття рівноваги. У нас вчаться люди різного віку, хлопці й дівчата», — каже інструктор Дмитро. Більша частина викладачів у школі — кадрові військові, які набули бойового досвіду на сході країни. Щоправда, літну справу викладають цивільні хлопці з великим досвідом у створенні літаків-розвідників. Наприклад, Дмитро — кандидат у майстри авіамодельного спорту, займається цим майже 40 років.
ЛІТАКИ ДЛЯ ВІЙСЬКОВИХ І ФЕРМЕРІВ
Курси для операторів дронів безкоштовні. Головна проблема — брак матеріальної бази. Часто інструктори навчають курсантів на своїх моделях апаратів. Трапляються простої у заняттях, бо літачки б’ються. Школа операторів БПЛА потребує спонсорів, які купуватимуть апарати для випускників. Також потрібний комплексний навчальний центр. «В Україні держава нічого не робила для розвитку авіарозвідки. Тільки приватні ініціативи трохи це підтримували. Але авіарозвідка має активно розвиватися», — акцентує інструктор Дмитро.
Активісти хочуть співпрацювати з Міністерством оборони. «Були у штабі повітряно-десантних військ, і вони зацікавлені об’єднати наші зусилля. Налагоджуємо контакти з Міністерством оборони, щоб працювати під їх егідою, — каже Олексій Цебро. — Потрібне державне замовлення на навчання, апарати, зарплати інструкторам. У нас досі немає таких фахівців і центрів. При цьому на фронті оператори безпілотників можуть допомагати артилерії, розвідці тощо».
Ініціатори Школи операторів БПЛА замислюються, як застосовувати апарати в мирних умовах. Виявляється, безпілотники цікавлять не тільки вояків, а й фермерів. За словами Олексія Цебро, з курсами співпрацюють багато конструкторів, але мало моделей апаратів підходить для передової. «Такі варіанти лишаємо для сільського господарства, там вони дуже корисні, — ділиться Олексій Цебро. — Військовий безпілотник дорожчий, там використовують серйозні технології захисту від перехвату сигналів. Апарат для сільського господарства повинен низько спускатися, щоб, наприклад, виявляти шкідників».
