Зараз багато пишуть і дискутують про те, якою дорогою піде Україна і що нас чекає взагалі — з огляду на владу, яка панує, на її силу, авторитарність, безкомпромісність, ситуацію зі свободою слова, закритість тощо. Насправді для прогнозу потрібно не так багато: знати характер тих, хто керує і тих, хто підпорядковується. Тобто, менталітет одних і інших. Так само менталітет народу потрібно враховувати, розробляючи будь-які стратегії розвитку країни. Науковий співробітник Міжнародного інституту соціоніки (науки, яка вивчає процеси обміну інформації між людиною і зовнішнім світом) Лариса Вітенко вважає, що «нині не існує у світі економічних чудес», що не базувалися б на створенні керівництвом тієї чи іншої успішної держави умов для розвитку національних особливостей... не знають навіть, що ці особливості лежать у гуманітарній площині». Менталітету українця відповідає тип етико-інтуїтивного інтроверта, якого ще називають «Достоєвським». Для нього характерна позиція «поганий мир кращий за добру війну», також — висока вимогливість до себе і терпимість до чужих слабостей; як пишуть психологи, «йому дуже важко реалізувати свою безконфліктну систему стосунків у світі, повному протиріч», він дуже працьовитий; щоб постояти за себе, етико-інтуїтивному інтроверту потрібно зробити дуже багато зусиль, він дуже не любить сили і часто відступає; як правило, перебуває в тіні... Схоже на нас? Детальніше про характер «українця» в нас і як з таким характером ми будемо «обмінюватися інформацією» з автократичною владою, які прогнози щодо того, як теперішнє керівництво будуватиме відносини з Європою та Росією — про це розмова з психологом Ларисою ВІТЕНКО.
— Ларисо Степанівно, на які національні особливості українців має звернути увагу влада аби ми почали розвиватися?
— Справа в тому, що український народ — не логічний, а емоційний. Але не потрібно ототожнювати логіку з розумом, оскільки розум — поняття інтегральне. Емоції — це більш потужний механізм світосприйняття і реакцій на оточуюче середовище. Те, що ми — нелогічні, не означає, що ми в чомусь обмежені. Є медичний факт: якщо видаляють дитині півкулю мозку, яка відповідає за логіку (мається на увазі вимушений останній крок, коли вибір невеликий — операція або смерть), то дитина виживає і навчається розмовляти за допомогою компенсаторних можливостей другої півкулі, яка відповідає за логіку. Але медичного факту — щоб вижила хоча б одна дитина, якій видалили півкулю, що відповідає за емоції — не виявлено. Через нашу нелогічність розвинені «логічні» країни нас бояться, не розуміють (їхній розвиток базується на культивуванні й застосуванні ділової логіки, логіки результату). Кажуть, що буває розумний головою, а кажуть — розумний серцем. Ми — другий варіант.
— Що означає «нас бояться»? Нас, швидше, не сприймають, ми маємо негативний імідж...
— Ми для них — незрозумілі, тому у нас поганий імідж. А якщо незрозумілі, то — не прогнозовані з усіма наслідками. Ми не вписуємося в їхню схему життя. Але в нас є плюс: ми — більш креативні за рахунок образного емоційно сприйняття і реакції на оточуюче. Ми — більш потужні.
— Але, на жаль, тієї потужності нам вистачає тільки для того аби вижити, якось викрутитися, знайти вихід з безвиході, а не на справжній конструктив, на якісь інновації, науку... Ми взагалі колись зможемо знайти спільну мову з Європою?
— Логічним має бути наше керівництво. Безпосередньо опозиційне, політичне, економічне — у будь-якому вигляді. Це потрібно для того, щоб із оточуючим світом ми могли говорити і в більшій кількості аспектів були захищеними. Акцент має бути поставлено саме на діловій логіці. На жаль, поки що такого керівництва ми не мали. Так, Європа нас не розуміє, а тому значною мірою уникає, не працює з нами.
Наш позитив — це креативність і те, що зараз починають досліджувати духовно-душевні енергетичні складові життя. Це в нас дуже потужне і, до речі, це відіграє велику роль у ведені бізнесу. В Україні бізнес має керуватися любов’ю, хоч як би дивно це звучало. Тому що все інше буде привнесено і не буде загально суспільним. Чому? Тому що суспільство не розумітимемо, це буде як копіювання, а копіювання не може бути творчим. Наш бізнес має дійти до того розуміння, що він має базуватися на любові виробника до самого себе й до споживача. Це — надзвичайно потужна річ. Але з нашими стереотипами, тими, що ми звикли жити, це надзвичайно важко, але можливо.
— Але основний мотив у сучасних людей — вижити й заробити, а не бути добрим, робити корисні для когось справи, робити когось щасливим...
— Це й погано. Потрібно людей розбудити. Чим емоційна складова розуму є більш потужною за логічну? Тим, що, коли позитив культивувати, то це приведе до позитивного вибуху... Чому у нас вимирають люди? Бо є невпевненість не те що в завтрашньому, а у сьогоднішньому дні. Що ж до чоловіків — то тут є повна непристосованість, бо чоловіки в основному реалізуються через суспільно-корисну працю. У жінок — це трохи згладжено за рахунок сім’ї та дітей. Переважна доля сімейного навантаження припадає на жінку, за рахунок цього вона й виживає й живе довше.
— І українці себе не люблять...
— Тому що культивуються, нав’язуються стереотипи. Ви ж подивіться: з екранів телевізорів, зі шпальт газет, звідусіль іде інформація про якийсь стереотип успішної людини... Американці зізнаються в тому, що вони вчать своїх дітей інакше, ніж ми: вони змалечку їх навчають підприємливості й змалечку роблять такий акцент. Вчать їх брати приклад із успішних людей. І результат: дослідили, що серед дітей спостерігається високий відсоток серцево-судинних захворювань. Порівняли з тим, як виховують дітей у Японії, а там порівнюють дитину не з іншою людиною, а з нею ж вчорашньою (яка ти була вчора, що ти вчора могла, і що робиш, якою є сьогодні). Ми дійдемо до того, що навчатимемо дітей по-іншому, але основне — це любов. Але що ж до любові, то це справа майбутнього. «Не гнів, а ніжність — наша сила...», — писала Олена Теліга.
— Ви говорите, що влада має бути логічною. Але її обирають нелогічні люди. Як бути з цим?
— Народ не вибире собі керівника, якого він не розуміє. Здавалося, що політичні програми партій списані одна в одної. Але в залежності від того, який політик на широкий загал це озвучив, чомусь один отримує більші дивіденди, а хтось — нулі. Починає людина говорити — вона все одно говорить так, як сама розуміє. Згадайте як сміялися з «важких тупих предметів», запущених у виборчій кампанії 2004 року в Януковича. Згадайте, що він розіграв, і як суспільство це сприйняло? Він отримав у результаті сміх над собою. А Ющенку всі вірили, бо — дуал (дуальні стосунки — це найкращі стосунки, стосунки психічного доповнення, стосунки повного взаєморозуміння. — О.М.) і ще й образили дуалів — все, Майдан вийшов.
— А який за типом Янукович?
— По першій функції там іде чорна сенсорика — силова. Він нелогічний, нераціональний, але в нього — потужна силова сенсорика. Зараз він барствує, а взагалі буде гребти під себе у силові способи. Що стосується Азарова, то його коник — тотальний контроль. Обов’язково від буде педалювати систему спрощеного оподаткування.
— Ніхто так багато не насолив студентам і освіті загалом як Табачник. Що скажете про нього?
— Я якось ним не цікавилася... Він дуже залежний і весь час під когось підлаштовується. Щоб його «побачити», то потрібно десь вживу поспілкуватися.
— А як загалом виглядає Кабмін?
— Азаров — це жорсткий тип керівника і тотальний контроль стосується не тільки всього підприємництва, а будь-чого, що йому підпорядковано. Або ти підпорядковуєшся, або — до побачення. Якийсь мінімальний позитив від цього буде, але — мінімальний. Все-таки, на жаль, він управляється силою. Наведу такий приклад. Я розмовляла з Володимиром Тимофієвичем Лановим (постійний представник Президента України в Кабінеті Міністрів, доктор економічних наук. — О.М.), який, до речі, в силовий спосіб проблеми не вирішує, отже, є беззахисним перед таким типом керівників. Отже, коли Янукович був перший раз прем’єр-міністром, він запитам у Ланового, мовляв, потрібно закривати нерентабельні шахти, а грошей немає, щоб якось забезпечити при цього шахтарів, які залишаються без роботи. Лановий по доброті сказав створити фонд і направляти на конкретний рахунок кошти. І яку відповідь отримав Володимир Тимофійович? Янукович був проти — я ще не бачила силового сенсорика, який би добровільно ділився грошима. Представники теперішньої влади — це тотальний контроль. Це «свої» і «чужі», це сила, це безкомпромісність.
— Якщо Ющенко — був і залишається дуалом до України, то чому його так різко перестали сприймати?
— Справа в тому, що Ющенко не робив практично нічого. Люди обирають собі політика найбільш зрозумілого з усіх можливих, а що зробили в 2004—2005 року? Президенту врізали повноваження. По суті, після країною керувала Тимошенко, якийсь час — Янукович. Але в Ющенка і великого бажання не виникало, тим більше, що такі люди, як він, прекрасно працюють у стабільних, уже відрегульованих системах. А в середовище, яке було в Україні 2005 року, коли ситуація могла змінюватися протягом одного дня, — це не для нього. До речі, на той час я частенько була присутня в Секретаріаті Президента і мені ставало волосся дибом, коли бачила, як п’ять офіційних радників президента зібралися, сидять і перешіптуються: Ющенко вирішив, що його вимагають вирішувати якусь незрозумілу ситуацію і, замість того, щоб приймати рішення, сказав, що його 10 днів не буде... В результаті ніхто не знає, що робити, всі бояться зробити щось «не в тему». Це було б смішно, якби не було трагічно.
— Чи можна стверджувати, що українці вибрали Януковича для того, щоб у країні був порядок — адже він демонструє силу?
— Українці вибрали Януковича, щоб покарати Ющенка. В іншому разі українці Януковича не вибрали б, бо для нас він не те що — не демократичний, а не ліберальний, автократичний. Але українець страшно ображений на Ющенка. Всі проблеми, всі прорахунки влади українець переклав на нього.
— Зараз в Україні зростає несприйняття влади. Це може призвести до масових протестів?
— Азаров — це потужна логіка, це сила. Це означає, що українця заставлятимуть робити те, чого він не хоче... В найближчій перспективі з боку уряду нас очікує тільки віднімання (від нас) і ділення між своїми. Безумовно, це вестиме до конфліктів. Але нас вже стільки разів заставляли, що у відповідь ми будемо ухилятися, робити вигляд, саботувати, викручуватися — це українець добре вже вміє. Щодо протестів, то це може бути тільки за певних умом. Спротив буде, буде й силовий спосіб керівництва — поки не дозріє критична маса. Я просила опозицію — Тараса Стецьківа — зробити сайт об’єднаної опозиції. Кажу, якщо навіть не буде лідера — Бог з ним, нехай це буде об’єднання навколо ідеї. Але він не знайшов спільної мови ні з ким: йому було відмовлено, бо кожен із них думає, що має шанс виграти на одинці.
Ми найближчим часом будемо програвати. Що в перспективі — це ще невідомо. Найближчим часом ми будемо в орбіті Росії, хоча Росія дала б раду своїм проблемам... Звичайно, це не буде формат СРСР, бо в одну річку двічі не увійдеш. При цьому українці до останнього триматимуться за свій нейтралітет. Європа нас і далі буде побоюватися і обмежуватиме нашу присутність в ЄС. Гадаю, що ситуацію в Україні добре відображають слова Ліни Костенко: «Все людство відбулось, ми — все стоїм на старті...»
