День святого Валентина прийшов до України зовсім недавно, і далеко не всі вважають його святом. Чи треба святкувати цей день, і як вони збираються це робити, ми розпитали у відомих українців і українок.
Ніна МАТВІЄНКО, народна артистка України:
— Якось так склалося, що в Києві це свято для молодих, і я його не святкую. Для нас із чоловіком день закоханих — 5 березня, день нашого розпису, і ще, звичайно, всякі жіночі свята, дні народження. Але от диво — цього року чоловік мене привітав. Я саме була у від’їзді, то він хвилювався, що не встигне, і привітав зарані. Було приємно, бо я відчула, що і ми — молоді.
Оксана ДЖУНЬ, ландшафтний архітектор:
— Ландшафт тісно пов’язаний із коханням — це ж райське місце! А день закоханих — це свято любові не лише між чоловіком і жінкою, хлопцем і дівчиною, це день любові до всього живого. Коли у очах людей — іскорки цієї любові, то й люди щасливі. День святого Валентина не означає, що любити треба тільки сьогодні, навпаки — він для кожного з нас підкреслює: зупиніться, роззирніться, посміхніться одне одному! І навіть якщо не сприймати цей день як власне українське свято, усім приємно отримувати знаки уваги від рідних, близьких і навіть ледь знайомих. Особливо коли у людини душа — молода.
Ігор ПЕЛИХ, телеведучий:
— Не святкую, з цілого ряду причин. Що значить — день закоханих? Виходить, це свято — значить, треба поприбирати в хаті, покликати гостей, поцілувати жінку. А це можна робити кожного дня! Я і так люблю свою дружину і можу в будь-який день подарувати їй квіти. Для кохання такі масові приводи не потрібні.
Марія БУРМАКА, співачка:
— Цього року особливо святкувати не вийде, у мене концерт і купа інших справ. Чекатиму рожевих сердечок, шоколадок, квіточок. І буду їх отримувати. Взагалі я цей день люблю. А свято таке собі... З присмаком іронії. Не можна визначати в році конкретний час, коли треба когось кохати, і серйозно до нього ставитися. А святкувати — можна і треба.
