Віктор Никитюк – серед тих талановитих освітян, яких названо серед відзначених Премією Верховної Ради України для молодих вчених за 2020 рік. З Волині таку ж відзнаку отримує і Антоніна ШУЛЯК, доктор політичних наук, декан факультету міжнародних відносин Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Зазначається, що їй премію призначили за роботу «Інформаційно-комунікаційні технології як метод ведення гібридних війн: детермінанти, розвиток та наслідки для геополітики та міжнародних відносин».
Віктор же – звичайний, як кажуть, вчитель у ліцеї в невеличкому волинському містечку. Але у 2018 році він став переможцем всеукраїнського професійного конкурсу педагогів у номінації “Фізика”, має й інші достойні досягнення. А головне – він вчитель від бога, причому в тому предметі, який непростий для розуміння більшості, а в нього учні і вчаться, і бали набирають на ЗНО, і також досягають висот у житті. Вже як номінант премії Верховної Ради, він поділився своїми роздумами, як розвинути у дитині здібності, вихвати творчу особистість.
– Кожен педагог, крім основної класно-урочної діяльності, яка є чітко регламентованою, працює в різних напрямках освітнього процесу. Вагоме місце займає робота з обдарованими та здібними учнями, яка є свого роду індикатором професійної придатності педагога і передбачає участь дітей у всеукраїнських предметних олімпіадах, конкурсі-захисті науково-дослідницьких робіт в системі МАН, турнірах юних науковців, конкурсах мистецького, спортивного, екологічного спрямування або ж регіональних конкурсах, як-от Волинська обласна математична олімпіада імені академіка Михайла Кравчука.
Безперечно, це не повний перелік інтелектуальних заходів, в яких учні спільно зі своїми наставниками щороку беруть участь очно, а останніми роками додались ще й конкурси в дистанційному форматі. Для успішного розкриття учнівського потенціалу в таких заходах кожен педагог виробляє певну "практику", притаманну тільки йому, орієнтовану на специфіку свого предмету, вікові особливості учнів тощо.
Побутує думка, часто навіть в освітянських колах, що досягти вагомих результатів в інтелектуальних змаганнях, які апріорі є позаурочною діяльністю учнів, можна винятково за рахунок годин, передбачених навчальним планом. Із власного досвіду і з досвіду колег, з якими працюю, можу сказати, що це далеко не так: часу, необхідного для ґрунтовної підготовки до олімпіади чи конкурсу, потрібно набагато більше, ніж це передбачено освітньою програмою. І в більшості випадків типова практика підготовки така: учитель займається з дітьми в позаурочний час, і тут виникає новий аспект цього питання: наскільки сильною є мотивація дитини і який пріоритет займає поглиблене вивчення даного предмету в ієрархії її захоплень, тобто чи, бува, не збігаються додаткові заняття з фізики, математики чи біології зі спортивною секцією, уроком у музичній школі чи туристичним гуртком, які є важливішими для дитини чи її батьків. Інша справа, коли ступінь мотивації здобувача освіти високий; педагогу лишається лише працювати над формуванням розширеної індивідуальної освітньої траєкторії учня й задоволення його інтелектуальних запитів. У будь-якому випадку це титанічна праця учня та педагога.
Доводилось чути твердження, що обдаровану дитину можна навчити винятково за допомогою крейди та дошки. Не можу з цим повністю погодитись, оскільки вчитель, який працює в сучасному інформаційному просторі та інтерактивному середовищі закладу освіти, має значно кращі можливості та ширший спектр технологій навчання, ніж педагог, який навчає крейдою, яким би віртуозним його пояснення не було. Особливо яскраво це прослідковується у здійсненні науково-дослідницької, експериментальної чи пошукової діяльності з використанням інтерактивного обладнання розвивального освітнього середовища. Також важливим фактором успішного формування індивідуальної освітньої траєкторії учнів є ефективне використання варіативної складової навчальних планів, основною метою якого є реалізація допрофільного та профільного навчання. Тому педагоги, в освітніх закладах яких створено належні умови для всебічного розвитку особистості, а також панує комфортний мікроклімат у колективі, стоять на порядок вище від середньостатистичного вчителя.
Не менш важливим фактором результативності роботи з обдарованими учнями є мотиваційне заохочення у формі фінансового еквіваленту. У багатьох громадах успішно напрацьована практика грошової винагороди за перемогу в інтелектуальних змаганнях різних етапів як для учнів, так і для педагогів (чи то одноразова винагорода чи щомісячна відсоткова надбавка). Звичайно, тут багато питань виникає щодо фінансової спроможності громад, пріоритетах у розподілі коштів тощо, однак динаміка результативності роботи з обдарованими учнями свідчить про те, що наявність такого фінансового стимулу часто-густо є якщо не рушієм, то принаймні каталізатором результативності учнів та педагогів в інтелектуальних змаганнях різного рівня. Спадає на думку, що уніфікованого підходу до заохочення учасників освітнього процесу до інтелектуальних змагань в умовах децентралізації не вдасться досягти, але те, що такі заходи потрібно реалізовувати, тим паче на рівні держави, не викликає сумніву.
