Не збираються йти на вибори 19% опитаних, а 39% - не визначилися за кого б голосувати - ці дані отримані в ході вересневого опитування "Омнібус", проведеного компанією "СОЦІС-Геллап". 1200 особам, відібраним за репрезентативною всеукраїнською вибіркою, задавали питання "Якби вибори проходили сьогодні, за кого б ви проголосували?" Отож перший етап будь-якої передвиборчої кампанії - налаштувати виборців взяти участь у виборах. І вже другий - провести саме політичну рекламну кампанію. Хочу зробити кілька зауважень щодо її організації взагалі й використання соціологічних технологій та засобів масової інформації зокрема.
Зрозуміло, що для успіху на виборах величезне значення має довіра громадян до того чи іншого політика. Соціологічні дослідження дають змогу виявити рівень цієї довіри. Але виявляється, що далеко не всі громадяни знають головних політичних діячів країни на чолі з Президентом, не говорячи вже про інших політиків. Адже рівень довіри можна визначити лише серед тих, хто не лише чув прізвище політика, знає, яку посаду той обіймає, а й має уявлення, як даний політик на цій посаді працює.
Рейтинг невідомості, якщо можна так висловитися, провідних українських урядовців, виглядає таким чином (відсотки - кількість респондентів, які заявили, що цього політика не знають).
Не збираються йти на вибори 19% опитаних, а 39% - не визначилися за кого б голосувати - ці дані отримані в ході вересневого опитування "Омнібус", проведеного компанією "СОЦІС-Геллап". 1200 особам, відібраним за репрезентативною всеукраїнською вибіркою, задавали питання "Якби вибори проходили сьогодні, за кого б ви проголосували?" Отож перший етап будь-якої передвиборчої кампанії - налаштувати виборців взяти участь у виборах. І вже другий - провести саме політичну рекламну кампанію. Хочу зробити кілька зауважень щодо її організації взагалі й використання соціологічних технологій та засобів масової інформації зокрема.
Зрозуміло, що для успіху на виборах величезне значення має довіра громадян до того чи іншого політика. Соціологічні дослідження дають змогу виявити рівень цієї довіри. Але виявляється, що далеко не всі громадяни знають головних політичних діячів країни на чолі з Президентом, не говорячи вже про інших політиків. Адже рівень довіри можна визначити лише серед тих, хто не лише чув прізвище політика, знає, яку посаду той обіймає, а й має уявлення, як даний політик на цій посаді працює.
Рейтинг невідомості, якщо можна так висловитися, провідних українських урядовців, виглядає таким чином (відсотки - кількість респондентів, які заявили, що цього політика не знають).
Якщо ж мова заходить вже про конкретну рекламну кампанію окремого кандидата, партії або блоку, то необхідно визначити найбільш активну частину виборців, яка вже сьогодні готова взяти участь у виборах, та виявити рівень довіри різним ЗМІ. "Завдання-максимум" полягає в тому, щоб переконати тих, хто взагалі не бажає йти на вибори, прийти на них і віддати свій голос "кому треба".
За даними всеукраїнського опитування МОНІТОР ЗМІ України, проведеного у серпні цього року фірмою "СОЦІС-Геллап", рівень довіри за п'ятибальною шкалою до всіх загальноукраїнських каналів майже однаковий і становить 3,8 бали за винятком каналу УТ-1 - 3,4 бали.
Рівень довіри до радіоканалів за 5-ти бальною шкалою виглядає так:
Не збираються йти на вибори 19% опитаних, а 39% - не визначилися за кого б голосувати - ці дані отримані в ході вересневого опитування "Омнібус", проведеного компанією "СОЦІС-Геллап". 1200 особам, відібраним за репрезентативною всеукраїнською вибіркою, задавали питання "Якби вибори проходили сьогодні, за кого б ви проголосували?" Отож перший етап будь-якої передвиборчої кампанії - налаштувати виборців взяти участь у виборах. І вже другий - провести саме політичну рекламну кампанію. Хочу зробити кілька зауважень щодо її організації взагалі й використання соціологічних технологій та засобів масової інформації зокрема.
Зрозуміло, що для успіху на виборах величезне значення має довіра громадян до того чи іншого політика. Соціологічні дослідження дають змогу виявити рівень цієї довіри. Але виявляється, що далеко не всі громадяни знають головних політичних діячів країни на чолі з Президентом, не говорячи вже про інших політиків. Адже рівень довіри можна визначити лише серед тих, хто не лише чув прізвище політика, знає, яку посаду той обіймає, а й має уявлення, як даний політик на цій посаді працює.
Рейтинг невідомості, якщо можна так висловитися, провідних українських урядовців, виглядає таким чином (відсотки - кількість респондентів, які заявили, що цього політика не знають).
Якщо ж мова заходить вже про конкретну рекламну кампанію окремого кандидата, партії або блоку, то необхідно визначити найбільш активну частину виборців, яка вже сьогодні готова взяти участь у виборах, та виявити рівень довіри різним ЗМІ. "Завдання-максимум" полягає в тому, щоб переконати тих, хто взагалі не бажає йти на вибори, прийти на них і віддати свій голос "кому треба".
За даними всеукраїнського опитування МОНІТОР ЗМІ України, проведеного у серпні цього року фірмою "СОЦІС-Геллап", рівень довіри за п'ятибальною шкалою до всіх загальноукраїнських каналів майже однаковий і становить 3,8 бали за винятком каналу УТ-1 - 3,4 бали.
Рівень довіри до радіоканалів за 5-ти бальною шкалою виглядає так:
Оскільки "блакитний диявол" на сьогодні є найефективнішим засобом доведення інформації до населення, потрібен глибший аналіз медіа-показників, щоб передбачити рівень досяжності кампанії та обсяг телеаудиторії (див. таблицю).
Тематичні вподобання телеглядачів і радіослухачів виглядають таким чином.
Не збираються йти на вибори 19% опитаних, а 39% - не визначилися за кого б голосувати - ці дані отримані в ході вересневого опитування "Омнібус", проведеного компанією "СОЦІС-Геллап". 1200 особам, відібраним за репрезентативною всеукраїнською вибіркою, задавали питання "Якби вибори проходили сьогодні, за кого б ви проголосували?" Отож перший етап будь-якої передвиборчої кампанії - налаштувати виборців взяти участь у виборах. І вже другий - провести саме політичну рекламну кампанію. Хочу зробити кілька зауважень щодо її організації взагалі й використання соціологічних технологій та засобів масової інформації зокрема.
Зрозуміло, що для успіху на виборах величезне значення має довіра громадян до того чи іншого політика. Соціологічні дослідження дають змогу виявити рівень цієї довіри. Але виявляється, що далеко не всі громадяни знають головних політичних діячів країни на чолі з Президентом, не говорячи вже про інших політиків. Адже рівень довіри можна визначити лише серед тих, хто не лише чув прізвище політика, знає, яку посаду той обіймає, а й має уявлення, як даний політик на цій посаді працює.
Рейтинг невідомості, якщо можна так висловитися, провідних українських урядовців, виглядає таким чином (відсотки - кількість респондентів, які заявили, що цього політика не знають).
Якщо ж мова заходить вже про конкретну рекламну кампанію окремого кандидата, партії або блоку, то необхідно визначити найбільш активну частину виборців, яка вже сьогодні готова взяти участь у виборах, та виявити рівень довіри різним ЗМІ. "Завдання-максимум" полягає в тому, щоб переконати тих, хто взагалі не бажає йти на вибори, прийти на них і віддати свій голос "кому треба".
За даними всеукраїнського опитування МОНІТОР ЗМІ України, проведеного у серпні цього року фірмою "СОЦІС-Геллап", рівень довіри за п'ятибальною шкалою до всіх загальноукраїнських каналів майже однаковий і становить 3,8 бали за винятком каналу УТ-1 - 3,4 бали.
Рівень довіри до радіоканалів за 5-ти бальною шкалою виглядає так:
Оскільки "блакитний диявол" на сьогодні є найефективнішим засобом доведення інформації до населення, потрібен глибший аналіз медіа-показників, щоб передбачити рівень досяжності кампанії та обсяг телеаудиторії (див. таблицю).
Тематичні вподобання телеглядачів і радіослухачів виглядають таким чином.
Що стосується преси, то за останні півроку 19% респондентів взагалі не читали й, навіть, не переглядали жодного часопису чи газети.
Політична реклама в Україні недостатньо розвинута. Але існують дані ("СОЦІС-Геллап") щодо ставлення населення до звичайної реклами в ЗМІ. В чомусь дійсно можна зробити порівняння, але серйозні висновки робити поки що передчасно.
Так, половина опитаних 1200 осіб звертають більше уваги на рекламні блоки, які транслюються перед програмою, причому частка молоді серед них - більша. 60% зазначили, що частіше їхню увагу привертає реклама, що транслюється під час певної програми; й лише 27% опитаних дивляться рекламні блоки після закінчення програми.
При створенні реклами часто залучають популярних осіб (акторів, співаків). На такого роду рекламу позитивно реагують 20% опитаних. Крім того для 19% велике значення має наявність у рекламі музики, голосу, а для 16% - присутність гарних людей.
За даними дослідження можна виділити три головні чинники, що найкращим чином впливають на глядачів та привертають увагу до рекламного ролику:
Не збираються йти на вибори 19% опитаних, а 39% - не визначилися за кого б голосувати - ці дані отримані в ході вересневого опитування "Омнібус", проведеного компанією "СОЦІС-Геллап". 1200 особам, відібраним за репрезентативною всеукраїнською вибіркою, задавали питання "Якби вибори проходили сьогодні, за кого б ви проголосували?" Отож перший етап будь-якої передвиборчої кампанії - налаштувати виборців взяти участь у виборах. І вже другий - провести саме політичну рекламну кампанію. Хочу зробити кілька зауважень щодо її організації взагалі й використання соціологічних технологій та засобів масової інформації зокрема.
Зрозуміло, що для успіху на виборах величезне значення має довіра громадян до того чи іншого політика. Соціологічні дослідження дають змогу виявити рівень цієї довіри. Але виявляється, що далеко не всі громадяни знають головних політичних діячів країни на чолі з Президентом, не говорячи вже про інших політиків. Адже рівень довіри можна визначити лише серед тих, хто не лише чув прізвище політика, знає, яку посаду той обіймає, а й має уявлення, як даний політик на цій посаді працює.
Рейтинг невідомості, якщо можна так висловитися, провідних українських урядовців, виглядає таким чином (відсотки - кількість респондентів, які заявили, що цього політика не знають).
Якщо ж мова заходить вже про конкретну рекламну кампанію окремого кандидата, партії або блоку, то необхідно визначити найбільш активну частину виборців, яка вже сьогодні готова взяти участь у виборах, та виявити рівень довіри різним ЗМІ. "Завдання-максимум" полягає в тому, щоб переконати тих, хто взагалі не бажає йти на вибори, прийти на них і віддати свій голос "кому треба".
За даними всеукраїнського опитування МОНІТОР ЗМІ України, проведеного у серпні цього року фірмою "СОЦІС-Геллап", рівень довіри за п'ятибальною шкалою до всіх загальноукраїнських каналів майже однаковий і становить 3,8 бали за винятком каналу УТ-1 - 3,4 бали.
Рівень довіри до радіоканалів за 5-ти бальною шкалою виглядає так:
Оскільки "блакитний диявол" на сьогодні є найефективнішим засобом доведення інформації до населення, потрібен глибший аналіз медіа-показників, щоб передбачити рівень досяжності кампанії та обсяг телеаудиторії (див. таблицю).
Тематичні вподобання телеглядачів і радіослухачів виглядають таким чином.
Що стосується преси, то за останні півроку 19% респондентів взагалі не читали й, навіть, не переглядали жодного часопису чи газети.
Політична реклама в Україні недостатньо розвинута. Але існують дані ("СОЦІС-Геллап") щодо ставлення населення до звичайної реклами в ЗМІ. В чомусь дійсно можна зробити порівняння, але серйозні висновки робити поки що передчасно.
Так, половина опитаних 1200 осіб звертають більше уваги на рекламні блоки, які транслюються перед програмою, причому частка молоді серед них - більша. 60% зазначили, що частіше їхню увагу привертає реклама, що транслюється під час певної програми; й лише 27% опитаних дивляться рекламні блоки після закінчення програми.
При створенні реклами часто залучають популярних осіб (акторів, співаків). На такого роду рекламу позитивно реагують 20% опитаних. Крім того для 19% велике значення має наявність у рекламі музики, голосу, а для 16% - присутність гарних людей.
За даними дослідження можна виділити три головні чинники, що найкращим чином впливають на глядачів та привертають увагу до рекламного ролику:
Щодо звичайної телевізійної реклами, зайнятість у ролику відомого політичного діяча привертає увагу лише в 4% респондентів. Сподіватимемося, що для політичної реклами ситуація буде інакшою, й глядачі будуть готові "терпіти" присутність політиків на екрані. Крім того, щоб марка або фірма, що рекламуються, запам'яталися потенційним споживачам, у рекламі використовують певний оригінальний девіз або гасло. Безперечно, це є важливим і для політичної реклами.
Якщо ж узагальнити наведені дані, то можна створити орієнтовну "формулу" вдалого політичного рекламного ролика: незвичність сюжету, наявність гумору, та оригінальний девіз.
