Концепція державної програми приватизації на 2003—2008 роки передбачає подальше реформування відносин власності у виробничому секторі країни шляхом приватизації об’єктів державної власності. Але досі набутий досвід приватизації підприємств-монополістів, великих підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки країни, свідчить про наявність гострих проблем, які потребують рішення для забезпечення подальшого ефективного проведення реформи власності в Україні.
Крім зазначених в Концепції проблем, на мій погляд, набуває вагоме значення підготовка об’єктів державної власності до приватизації, але не в звичному (згідно з Державною програмою приватизації) розумінні, а с позиції опрацювання і впровадження загальної маркетингової концепції розвитку процесів приватизації і інтегрованого маркетингового комплексу для просування об’єктів, які пропонуються до продажу.
Фондом державного майна України (далі — Фонд) передбачено здійснення заходів щодо стимулювання попиту на об’єкти приватизації (щорічно до 15 січня потенційним покупцям пропонують перелік об’єктів, які підлягають приватизації в поточному році; розповсюджують анкету вивчення попиту; проводять рекламну кампанію в Україні і за кордоном; випускають періодичні видання; створено сторінку в Інтернеті; залучають іноземних і вітчизняних радників), але цього замало. Проте чинна структура не в змозі створити ефективну систему інтегрованих маркетингових комунікацій (СІМК), адже інтегровані комунікації — це набагато більше, ніж створення виразного рекламного звернення і вдалої картинки. Для реалізації СІМК потрібно поставити в центр уваги покупця-інвестора. І тут виникає складна проблема — узгодженість інформації про об’єкт продажу і можливих покупців. Часто буває, що в Фонді не вдається скоординувати роботу всіх комунікаційних каналів. У результаті потенційний покупець не може розібратися в зливі повідомлень. У рекламних повідомленнях говориться про одне, публікації в пресі говорять про інше, а під час особистого спілкування з працівниками окремих структурних підрозділів покупець дізнається про третє.
Основною метою діяльності Фонду є вигідний продаж об’єктів державної власності, тобто товару. Це дозволяє порівняти роботу в Фонді з сучасним бізнесом, а сам Фонд з великою компанією, яка має свою корпоративну культуру, стратегічні і маркетингові цілі. Проте під час розгляду структури Фонду відразу з’ясовується відсутність останніх. При наявній структурі потрібна інформація про стан того або іншого сегменту ринку, яка надходить внаслідок роботи відділів, не може бути консолідована і формалізована для ухвалення стратегічно важливих рішень. А інформаційно-маркетингова робота обмежується лише взаємодією з центральними органами влади і пресою, а також незначною рекламою.
Безумовно, створення позитивного іміджу Фонду серед народних депутатів і гілок влади є важливою і потрібною справою, але ані Верховна Рада, ані влада не є потенційним покупцем об’єктів державної власності. Тому більш важливим є створення позитивного іміджу і споживчої цінності серед інвесторів. А цього можна досягнути лише формуванням психології потенційного покупця, знаючи його зацікавленість тим або іншим об’єктом. Для цього потрібно чітко визначити ринкову нішу і добре її вивчити. Такий підхід цілком відповідає завданням, які поставив Президент у своєму Посланні до Верховної Ради України «Європейський вибір», а саме: «...слід виходити з потреби активного впровадження приватизації, враховуючи скорочення в наступному десятиріччі питомої ваги державного сектора до 8— 10%. Подальше поглиблення приватизаційного процесу, надання переваги його інвестиційної складової, підвищення прозорості і відкритості для інвесторів сприятиме більш інтенсивному припливу капіталу». Відомо, що сьогодні будь-яка європейська компанія дивиться в майбутнє завдяки саме довгостроковим маркетинговим цілям, які передбачають її розвиток і реакцію на маркетингові рішення конкурентів, внутрішнє і зовнішнє середовище.
Нова модель маркетингової концепції розвитку процесів приватизації передбачає формування позитивного образу української економіки, привабливого для інвесторів. Для цього процеси приватизації потрібно розглядати як бізнес-процеси, а в самому Фонді створити структуру, головними завданнями якої мають бути: опрацювання і впровадження маркетингової концепції розвитку процесів приватизації об’єктів державної власності і інтегрованого маркетингового комплексу просування об’єктів, які пропонуються до продажу; визначення цільового ринку збуту товару (об’єктів державної власності); вивчення попиту потенційних інвесторів і встановлення довгострокових взаємовідносин з покупцями; післяприватизаційна підтримка; контроль і реагування на зміни у внутрішньому і зовнішньому маркетинговому середовищі.
Для впровадження маркетингової концепції потрібне її законодавче забезпечення. Причому розв’язання проблеми актуальне саме зараз — у момент підготовки проекту Державної програми приватизації України на 2003 — 2008 роки, де одним з пунктів потрібно визначити продаж об’єктів державної власності тільки після проведення попереднього маркетингового аналізу.
На мій погляд, впровадження запропонованої моделі маркетингової концепції з використанням сучасних методів ведення бізнесу значно скоротить витрати державних коштів на оплату послуг радників, передбачених у проекті Державної програми приватизації на 2003—2008 роки.
