Російський сатирик Михайло Зощенко в одному своєму творі дає такий монолог пересічної людини: «Ось люди їдуть відпочивати на лоно природи... Самому б поїхати та подивитися — яке воно?». Що ж, враховуючи купальний сезон, зауважимо, що в цілому по Україні втішного мало або... потрібно дуже далеко їхати. І хоча Україна багата на водойми, й за розумних керівників та совісних людей ми взагалі б не мали проблем із літнім відпочинком, із кожним роком, особливо у великих містах, це зробити стає все проблематичніше: брудно так, що відбиває всяке бажання лізти у воду, до того ж забороняє санстанція. Ще один варіант — відпочивати в так званих «приватних» зонах, але це не для всіх та й не в ситуації економічної кризи. А Київ, який нібито має задавати тон, цього року осоромився як ніколи — досі не готовий жоден пляж. Де ж в Україні можна відпочити, не їдучи ні в Крим, ані за кордон?
Київ
Перевірка за перевіркою, а пляжі — не готові
Київській владі все важче знаходити кошти на підготовку до пляжного сезону. Такого у столиці не було ніколи: жоден із 26 пляжів на Дніпрі та ще кілька десятків на міських озерах досі не отримав санітарного паспорта від столичної санепідеміологічної служби (стан «готовності» оцінили на «трійку»). Частині пляжів столична влада присвоїла статус зон відпочинку. Це означає, що тут немає ані прибиральників, ані рятувальників, ані медиків, бо такі служби працюють тільки на території зі статусом пляжу. Тому й не дивно, що коли пройтися, приміром, уздовж Оболонської набережної біля заток Оболонь та Собаче Гирло, бажання лізти у воду й ніжитися на сонці зникне саме по собі, навіть без висновків СЕС: у піску та воді повно пластикових пляшок, папірців, кульків, баки для сміття теж вщент заповнені. Трохи краща ситуація на пляжах Венеція, Дитячий, Центральний, Чорторий, Передмісна слобідка: їх кияни вважають найбільш придатними для відпочинку. Хоча й тут не скрізь є роздягальні, лежаки, парасольки, біотуалети, медпункт. А саме це основні критерії, за якими СЕС оцінюють придатність та безпечність пляжів для відпочинку.
За словами головного державного санітарного лікаря м. Києва Анатолія Пономаренка, основний недолік київських пляжів — відсутність підведеної питної води, сонцезахисних накриттів, антисанітарія в громадських вбиральнях, а також стихійна торгівля. Незадовільним працівники СЕС визнали і стан водойм Києва. Як зазначив Анатолій Пономаренко, за 30 років роботи в санепідеміологічній службі такої поганої підготовки пляжів ще не бачив.
Натомість у комунальному підприємстві «Плесо», яке опікується столичними пляжами, пояснюють, що така ситуація виникла через брак коштів. За словами начальника служби з організації та забезпечення зон відпочинку КП «Плесо» Леоніда Підгорного, на упорядкування кожного пляжу треба як мінімум 800 тисяч гривень і виділяти ці гроші з міського бюджету слід було ще навесні, до початку купального сезону. А тепер через нестачу коштів пляжі нікому прибирати (частину прибиральників скоротили у зв’язку з фінансовою кризою), а ще підприємству бракує рятувальників та медиків. Щоб виправити ситуацію, заступник голови Київської міської держадміністрації Анатолій Голубченко доручив головному фінансовому управлінню КМДА виділити хоча б мінімальні кошти з бюджету міста.
— Наразі комісія у складі представників МНС, санітарного лікаря та інших міських установ перевіряє усі столичні пляжі. Результати перевірки будуть готові через кілька днів, вони покажуть, де конче необхідно провести роботи, а де їх можна перенести на наступний рік. Тобто буде вирішено, на що саме витратити кошти — поставити лежаки, роздягальні, насипати новий пісок тощо, — продовжив пан Підгорний. — Деякі роботи вже розпочалися, зокрема на пляжах прибирається сміття, просіюється пісок, там де це можливо. Останні п’ять років нам не вистачає грошей на підсипку піску, а колись його привозили тоннами. Через кризу ледве вистачає на зарплату нашому персоналу. Проблема в тому, що справжніх пляжів у Києві формально немає, бо за законом пляж повинен мати централізований водопровід та каналізацію, душові кабінки, а ми практично по всіх пляжах не можемо цього забезпечити. На приведення пляжів у порядок «Плесу» міська влада дала кілька тижнів.
Хмельницький
Пляж — у надійних руках
Начальник відділу благоустрою міського управління ЖКГ Микола Вишпольський розповів, що в межах обласного центру налічується чотири водойми. Однак ті, що знаходяться в мікрорайонах Озерна та Дубове, не відповідають ані санітарно-гігієнічним нормам, ані вимогам безпеки. Купатися та відпочивати тут категорично заборонено. Єдине місце, яке повністю підготовлене до літнього відпочинку, — міський пляж на березі Південного Бугу. Тут щотижня санепідемстанція бере проби води на дослідження, аби підтвердити її відповідність загальним нормам. Напередодні купального сезону проведено обстеження дна акваторії, розставлені буї, налагоджено роботу рятувальників.
Що ж стосується облаштування території міського пляжу, то останніми роками тут все чистіше та охайніше. Власник ТОВ «Браво», депутат міської ради Віктор Вікарчук взяв цю територію на 20 років в оренду й потроху доводить її до ладу. «Я маю на меті облаштувати рекреаційну зону для хмельничан за європейськими стандартами», — розповідає підприємець. Справді, на території міського пляжу з’явилися парасольки, лежаки, роздягальні, підведена питна вода, облаштований туалет, працює медпункт, атракціони на воді, а також затишне кафе. Віктор Вікарчук скаржиться, що постійно доводиться завозити пісок, бо як тільки пройде злива, його змиває в Південний Буг. От і після останніх негод вже завезли 400 тонн. Підприємець також розповів про свої плани облаштувати на території міського пляжу тенісні корти, під які вже вирівняно територію. На черзі — спорудження футбольного поля зі штучним покриттям та волейбольного майданчика. Віктор Вікарчук запевнив, що міський пляж ніколи не буде платним, оскільки це єдине місце відпочинку біля води у Хмельницькому, і позбавляти людей такої можливості ніхто не має права.
Львівщина
Не лізь у воду, не знаючи броду!
«У Львові жодне озеро не придатне для купання» — таке невтішне повідомлення почула журналіст «Дня» спекотного липневого дня від начальника управління з питань надзвичайних ситуацій Львівської облдержадміністрації Олексія Титаренка. Озера у Львові не придатні для купання через погані показники води, в якій, цитую чиновника, «можна підхопити якусь хворобу». Загроза чатує на плавця і з долу, бо на дні водойм, як стверджують, багато сміття — металу та битого скла. Зазвичай, відсутні на міських озерах і рятівники.
В області ситуація з водоймами краща: з перевірених 53 об’єктів масового відпочинку на воді до прийому громадян не готові, за словами пана Титаренка, 16, обмежено готові — 24, готові — 13. Більшість у списку найкращих — приватні озера та водойми. Зокрема, неподалік Львова можна гарно (на жаль, недешево) провести час на відпочинковій базі «Винниківське озеро» (смт Винники), водоймах, котрими опікуються ТзОВ «Колиба» (смт Брюховичі) та ТзОВ «Узлісся» (Перемишлянський р-н), у лісовому господарстві «Бухта Вікінгів» (Пустомитівський р-н) та на березі озера Задорожнє, більш знаного у народі як Байкал (Миколаївський р-н). Усі ці водойми обладнані закладами харчування, мають пляжі, пристосовані для рибалок.
Загалом на Львівщині 1734 водні об’єкти (це й меліоративні канали, й річки, і ставки), і теоретично всюди можна купатися, адже біля кожної «калюжі» охорону не поставиш. Отож місцеві жителі, не дуже переймаючись санітарно-епідеміологічним станом водойми чи її безпекою, роблять запливи і в ставках для розведення риби, й у місцях, призначених лише для спортивної риболовлі. Крім того, аж ніяк не всім хочеться, зрештою, і не можеться платити за приватні «водні процедури».
«Лідер» серед найнебезпечніших водних об’єктів Львівщини — Ясниський кар’єр, що у Яворівському районі. «Там видобувають пісок, кар’єр дуже глибокий, через що є сильна різниця в температурі води. Ми навіть обгородили територію «Ясниська» й написали при вході про велику кількість загиблих там людей», — розказав начальник Львівської центральної рятувально-водолазної служби Роман Фіца. Попри це, кар’єр дуже популярний серед відпочивальників.
За півроку на Львівщині втопилося 25 осіб, серед них — 7 дітлахів. Та, незважаючи на складну ситуацію, влада не поспішає її вирішувати. «Заробітна плата моїх працівників — 600—700 грн., що провокує плинність кадрів, — ремствує Р. Фіца. — Можна сказати, працюємо на голому ентузіазмі. До речі, наші рятівники — фахівці високого класу! Їх радо беруть на роботу в Німеччині, США, інших країнах». Цьогоріч на діяльність Львівської рятувально-водолазної служби передбачено 900 тис. грн., хоча тільки на виплату заробітної плати потрібно 1,5 млн.
На безпеку відпочинку на воді негативно вплинула й постанова Кабінету Міністрів України №502 від 21 травня 2009 р. «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року». Як розповів «Дню» заступник начальника Львівської державної інспекції промислової безпеки та охорони праці Володимир Стащишин, у зв’язку з постановою Кабміну інспекція не проводитиме перевірок працівників водних об’єктів з дотримання ними вимог безпеки праці на воді: «Тепер не маємо права проводити позапланові перевірки на об’єктах, де рівень ризику є середнім або низьким».
Тернопіль
Там, де раки живуть
Улюбленим місцем відпочинку тернополян є озеро. Перлиною у центрі захоплюються гості міста. Недарма на Міжнародних інвестиційних форумах, які є традиційними в Тернополі, акцентують на проектах щодо цієї відпочинкової зони. От тільки навіть до таких поважних заходів не забезпечують чистоти побережжя водойми, сподіваючись, напевно, на інвесторів. «Прибираємо», — кажуть в управлінні парків культури Тернополя. Але, якщо пройти набережною, вкотре можна пересвідчитись, що у воді біля берега ті ж скляні пляшки, декотрі замулені, бо лежать там, напевно, не один рік, заіржавілі бляшанки, різнобарвні обгортки від чого завгодно. На жаль, тернополяни відучилися користуватися смітниками, яких достатньо в зонах відпочинку. Прямуючи до ближнього пляжу, так званої Циганки, можна зауважити, що у спекотні дні там людно. У вихідні чимало відпочивальників збираються з родинами й на дальньому міському пляжі.
«Про те, що вода в нашому озері чиста, свідчить те, що там водяться раки. А вони не будуть жити у брудній водоймі», — каже Олександр Тугарєв. Валентин Миргородський зазначає: «Хоча раки в нашому озері й є, але я купатися у ньому не ризикую, бо, на мою думку, там вся таблиця Менделєєва. Щодо висновків Тернопільської міської санепідемстанції, то занепокоєння в епідеміологів викликає відсутність упродовж останніх кількох років проточної води на дальньому пляжі, який є наразі єдиним офіційним пляжем міста. Тернополяни хочуть, аби озеро нарешті почистили: востаннє це робили майже 40 років тому.
Волинь
Рятують не пляжі, а понад 200 озер
Луцькі санітарні лікарі купатися у річці Стир дозволяють — якість води у районі міського пляжу центрального парку культури та відпочинку імені Лесі Українки задовільна. Проте для обласного центру, де понад 200 тисяч мешканців, це фактично єдине місце для літнього відпочинку на березі водойми. На іншій — на ставку у луцькому передмісті Теремно — санстанція купатися не велить: тут відшукали так звану лактозоподібну кишкову паличку. Перевищення показників не надто високе, проте... На теремнівському ставку, як і на Стиру в районі парку, щороку діяли рятувальні пости, проте ні одне, ні інше місця відпочинку не мали та не мають цивілізованих умов для оздоровлення. Кілька «грибків» до рахунку не беруться. Та й сам центральний парк культури й відпочинку в Луцьку донедавна був вкрай запущений. Хоча «джунглі» вирубують, траву косять, а палатки з шашличниками кількісно скорочують, проте «точки» зі спиртним є навіть біля дитячого містечка.
Утім, лучани як і волиняни, загалом не надто потерпають з цього приводу. Через Волинь протікає понад 130 річок, є понад двісті озер, понад 600 малих і великих ставків. Щоправда, нетрадиційно холодний і мокрий (дощі лили тижнями) червень трохи притримав відпочивальників удома. Особливо потерпали від втрати заробітку на «курортниках», котрий є фактично єдиною статтею доходів для місцевого населення, у Шацькому районі. Тут до тридцяти озер, 23 з яких входять до Національного природного парку. Пісочне, Пулемецьке, Люцимер, Луки, Перемут, Кримне, Острів’янське, Чорне Велике, Мошне, Климівське, Соминець, Карасинець, Линовець... Та перлиною Шацьких озер зокрема, та Волині загалом, її візитною карткою є озеро Світязь, котре називають ще «українським Байкалом» і котре визнано одним із семи природних чудес України. До тридцяти озер у Турійському районі, багато й у Старовижівському й Ратнівському. Та кожен район Волині має достатньо водойм! Інша річ, що окультурено для відпочинку їх дуже малу кількість, тому відпочинок здебільшого «дикий». Навіть у селі Світязь ще немає очисних споруд і каналізації. А в урочищі Гряда, де понад 70 баз різного ѓатунку (від 50 до 1500 гривень за добу без харчування), — лише один рятувальний пост. Проте, за приписами еменесників, їх тут нинішнього сезону має стати п’ять.
Кілька не просто погожих, а спекотних днів у кінці червня різко збільшили й кількість відпочивальників на водоймах, і ціни. Якщо ще тиждень тому в районі Шацьких озер ліжко-місце у приватному секторі коштувало до 50 гривень, то у минулі вихідні — вже 100. Проте від бажаючих оздоровитися тут уже не продихнути. Чисте цілюще повітря, прекрасні краєвиди, плантації суниць, чорниць і врожаї лисичок у навколишніх лісах приваблюють людей не згірш теплої озерної чи річкової водички. Тому волиняни, як і жителі сусідньої Львівської області, що є частими гостями тут, не надто переймаються умовами проживання, обладнанням пляжів і кількістю рятувальних постів.
Кривий Ріг
Заборони лікарів не заважають купатися
Як і в багатьох містах України, це літо у Кривому Розі видалося спекотним, тож природно, що городяни потяглися до місцевих водоймищ. Але де там! Із шести офіційних міських пляжів на початок червня лише один отримав паспорт готовності. Як пояснюють у міській санітарно-епідеміологічній станції, це пов’язано з наявністю у воді кишкової палички. До речі, перевірка міських пляжів відбувалася за кількома критеріями, бралися проби води, піску й робилася оцінка пляжної території. Висновки виявилися невтішними. Над трьома зонами відпочинку нависла загроза повного закриття. Щодо двох пляжних зон, що залишилися, то тут проблема вирішується. Як пояснили епідеміологи, наявність високого рівня бактерій обумовлюється низьким рівнем води у водоймищах. Варто піднятися рівню — і наявність шкідливих організмів поменшає до норми. Втім, заборони лікарів не заважають мешканцям міста, адже під Кривим Рогом знаходиться чимало туристичних баз, розташованих на березі Карачунівського водосховища. Що стосується безпосередньо міської території, то найбільшою популярністю серед мешканців користуються міські фонтани. Очищена проточна вода та відсутність заборони на купання в цих «водоймах» цілком задовольняє бажання охолоджуватися у спекотну погоду, при цьому без особливої шкоди для організму.
Дніпропетровщина
Підійти до Дніпра — стає проблемою
Центральний міський пляж на Монастирському острові — єдине в Дніпропетровську безпечне місце, де офіційно дозволено купатися місцевому населенню. Проте і він отримав відповідний паспорт з дозволом на відкриття лише на початку червня. На цьому пляжі, завіряють представники МНС, дотримано всіх вимог безпеки на воді, працюють медики і рятувальники, є засоби зв’язку і обстежено дно. За словами завідуючої відділом екогігієни Дніпропетровської обласної санепідемстанції Валентини Овчинникової, після лабораторних досліджень води й піску головний пляж на Монастирському острові було визнано таким (одним з трьох в області), що відповідає санітарним нормам і є готовим до купального сезону. «Нинішнього року, — сказала В. Овчинникова, — керівництво парку Шевченко, на території якого розташовано острівний пляж, зробило все можливе для його благоустрою. Нарешті розв’язана проблема каналізації і додатково встановлено шість біотуалетів». Вхід на пляж — безкоштовний, хоча в колишні роки з відпочивальників намагалися стягувати пристойну плату. Єдині витрати для відпочивальників — оплата сонцезахисних парасольок, лежаків та іншого пляжного інвентарю. За словами В. Овчинникової, загалом на Дніпропетровщині офіційно дозволено купатися лише на трьох пляжах. Крім пляжу на Монастирському острові дозволи отримали: один пляж в Кривому Розі й один — в Павлограді. В інших містах, розташованих на великих водоймищах — таких, як Марганець, Нікополь, Новомосковськ, — на міських пляжах відсутня господарська рука. Купатися там хоч і можна, проте, у разі будь-яких ексцесів поскаржитися буде нікому. У самому Дніпропетровську в надзвичайному запустінні перебувають раніше дуже популярні серед мешканців міста місця для купання й відпочинку, такі, як коса на житловому масиві Перемога, канал на масиві Фрунзенський, кар’єр на Червоному Камені, пляж на острові Шевський.
Купатися на них не рекомендується, оскільки це може загрожувати життю. Не випадково нинішнього року на воді загинуло 24 людини, в тому числі 3 дитини. Головною причиною загибелі на воді є купання в нетверезому стані, проте, допомогти тим, що потрапили в біду, або роз’яснити небезпеку на необладнаних пляжах просто нікому. Крім того, пляжі Дніпропетровська стали ласим шматком для жадібних забудовників — наблизитися до води для простих городян з кожним роком стає дедалі проблематичніше. Біля краю води стрімко будують дорогі кав’ярні й ресторани, стоянки катерів, елітні бази відпочинку. Останній приклад — самовільне захоплення майже третини Воронцовського пляжу на лівому березі Дніпра, який уподобав під власні потреби один з керівників групи «Приват».
