Але з одним уточненням: не у Дніпропетровську, а в Січеславі. «Ми вважаємо ненормальним той факт, що наше місто носить ім’я людини, причетної до організації Голодомору, тож прагнемо не користуватися офіційною назвою», — зазначає одна з ініціаторів створення цієї організації Людмила Мороз (до речі, кілька років тому Людмила була учасницею Літньої школи журналістики «Дня»).
На сьогодні ця ініціатива налічує 33 постійних учасники (в основному — студентство) у самому місті, але підтримує зв’язки і з іншими областями, охоплюючи таким чином майже всю Україну. «В основному ми діємо на території міста, хоча, наприклад, виїжджали підтримувати врадіївчан у Києві цього року, а минулого — активістів під Українським домом. Членство регламентується діями», — розповідають активісти. Організація існує орієнтовно вже два роки.
А напрямки дій у руху дуже різноманітні — це пропаганда здорового способу життя, екоакції з прибирання та збору батарейок, просвітницькі заходи, навіть безкоштовний клуб англійської мови Tereveni для тих, хто прагне вдосконалити свої мовні навички. Як зазначив Кирило Дороленко, один із засновників ініціативи, така культурна частина є важливою, бо нині освітні заклади свою роль не виконують, багато людей мають неправильні уявлення про історію або взагалі їх не мають. Тому треба пояснювати.
Але, окрім цього, вирішують і нагальні проблеми. Наприклад, активісти «закривають» кіоски, де продають алкоголь неповнолітнім, викликаючи туди міліцію, борються за перейменування вулиці Косіора, виступають проти незаконної суцільної вирубки здорових дерев на схилі Монастирського острова, де до Дня міста владою заплановано побудувати водоспад (нагадаємо, «День» писав про цю ініціативу влади у № 91 від 30 травня цього року).
Окремі успіхи має так званий мовний нагляд, коли група активістів «Якщо...» перевіряла громадські місця відпочинку та заклади харчування на дотримання мовного законодавства. І це — лише невелика частина їхньої діяльності. Одна з останніх — петиція щодо вилучення реклами алкоголю з українського National Geographic. Активісти зібрали підписи від небайдужих читачів журналу, які погоджуються з тим, що реклама алкоголю в науково-популярному виданні, яким цікавляться діти, — зайва. До речі, це звернення, як говорять активісти, мало успіх (серпневий випуск NG вийшов без реклами алкоголю).
У планах «Якщо...» — акція «Дякуємо за незалежність»: активісти провідають дніпропетровських членів ОУН та УПА, а також відбудеться етновечірка у вишиванках, де читатимуть українські вірші та співатимуть українські пісні.
Дізнаватися новини про діяльність «Якщо...» можна з їхнього блогу, де активісти пишуть під псевдонімами. «Може здатися, що писати під псевдонімами — це дитяча романтичність, але інколи це дійсно доречно, — зазначає одна з активісток. — Писати про деякі акції від свого імені означає притягнути до себе і до своєї сім’ї увагу з боку місцевого криміналітету та служб. Хоча ми й так знаємо, що спецслужби нас читають.»
За словами ініціаторів, нині цей проект унікальний, і хоча він відносно нечисленний, але працює виключно на волонтерських та ідейних засадах задля «розвитку націоналістичної спільноти в Січеславі та розбудови громадянського суспільства». Активісти впевнені, що треба об’єднуватися та щось-таки змінювати у нашій країні. При цьому вони керуються єдиним гаслом: «Якщо не ми, то хто?»
