Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Якщо вареники, то... ложками

4 червня, 2010 - 00:00

Невелике, всього 115 дворів, село Вишеньки, що в Рожищенському районі на Волині, свято береже свої традиції. Бо тут, каже дружина місцевого лісника Ганна Федонівна Мороз, «усі свої люди».

— У нас здавна так: свій хлопець бере свою дівчину. Через те чужих і мало. У мене чоловік, правда, з Крижівки... Але прабаба його — з Вишеньок!

Нині вишеньківські господині журяться з того, що робити з... печами. Адже в селі запущено газопровід. Ця давня мрія мешканців села, назва якого, вірогідно, походить від того, що бідні грунти («Вишні високими не ростуть!»), здійснилася після обрання носачевичівським сільським головою уродженки сусіднього Єлизаветина Лідії Миколаївни Супрун. Вона в свій час як лідер сільської громади спромоглася газифікувати Єлизаветин, що стало, мабуть, переконливим аргументом на її користь на виборах. А Ганна Федонівна працює на півокладу в сільраді касиром. Весела й доброзичлива, така, якою й має бути весільна господиня, в ролі котрої часом і виступає. Хвалиться, що вишеньківські господині прославилися в околицях умінням випікати солодощі — від фантастичних тортів до смачнющих тістечок. Але в будні, коли треба добре поклонитися землі, аби вродила бульбу, у Вишеньках фірмовими стравами є картопляна бабка та бульйон із півня й картопляні пироги з пшоняною кашею.

— Бабка готується дуже просто: треться картопля й виливається на змащену смальцем бляшку. Й у піч! А для картопляних пирогів змішуємо картоплю варену й потовчену на пюре з сирою тертою. Останню треба трохи відцідити. Тут вже додаються яйця. А каша вариться на молоці, щоб була добра й пахнюща. Пироги теж у печі випікаємо, але можна й на сковорідці на олії. До пирогів — бульйон із півня. То наше, вишеньківське!

Із вишеньківського на весіллях є ще калачі. Залишають трохи тіста, з якого готується коровай. І виплітають «колосками» дві булки. З ними і молодих зустрічають після шлюбу, а якщо молода наступного дня відбуває до молодого, то їде з калачем. На Великдень, фактично один раз на рік, у Вишеньках запікають сир. Домашній сир перекручують на м’ясорубку, додають яйця — окремо збивають білки, окремо — жовтки. Спочатку додають збиті жовтки, потім збиті білки. І ще й масла, кориці, ванілі. Бляшку застилають папером, змащують маслом — й у піч. Такий сир буде «соковитий і дуже смачний».

А звідки ж у місцевому святковому меню взялася качка «по-єврейськи?»

— Десь між людьми почула... Але справді дуже добра! Бульйону ж з качки ніхто їсти не буде, бо він дуже жирний. А коли її порізати на шматочки, обсмажити, викласти в каструлю... Якщо качка дуже жирна, не треба навіть води, вона потім свій сік пустить. А можна трішечки води й дати. На вагу качки — півваги цибулі. Цибулю ріжемо півцільцями, викладаємо поверх качки. Коли м’ясо вже майже готове, додаємо багато помідорів, можна трішки часничку. Качка буде м’яка, де й той жир подінеться.

А з півня у Вишеньках готують бульйон із сметаною. У бульйон, в якому вариться півень, картоплю не додають, можна трішки моркви і цибулі. На сковорідці підсмажується борошно на маслі, на іншу сковорідку вливається сметана. На каструлю бульйону треба не менше півлітра доброї домашньої сметани. Коли сметана добре пересмажиться, треба розчинити в ній борошно з маслом, а суміш — перекип’ятити. На гарнір до такого «царського» бульйону варять картоплю або подають пироги.

А вареники у Вишеньках їдять, між іншим, ложками! За начинку служить відварена картопля. І готується грибна підлива. Її має бути багато, нею заливають у мисці готові вареники й шукають найбільшу ложку... Така страва добре смакує чоловікові Ганни Федонівни...

А м’ясо «в шубі»?! Треться на грубу тертку картопля, додаються яйця і трохи манки. Потім виліплюються пиріжки, а начинка — з м’ясного фаршу. Смажаться такі пиріжки на олії, смакують також із грибною підливою.

Для гостей же у Гані Мороз є фірмова страва. Найсмачніша вона з качиного м’яса. Шматочки качки обсмажуються й тушкуються в невеликій кількості води. Коли вже м’ясо майже готове, господиня замішує тісто з борошна, яєць і трішечки молока. Розкачує великий корж, викладає начинку: сир, покришену дрібно цибульку, перчить і солить. І скручує рулет, який потім ріже не дуже товстими шматочками. Ці рулетики закладає в каструлю на качку, щоб на парі зварилися. М’ясо з рулетиками викладає в тарілку й поливає зверху бульйоном.

Огірки ж Федонівна квасить із... горілкою. У трилітрову банку кладе листя хрону, парасольки кропу, корінець хрону, викладає огірки, тоді вливає 100-грамовий гранчак горілки й добру стопку солі. Й заливає холодною водою. Такі огірки хрумтять і не скисають. Ще господиня полюбляє зерна гірчиці. Їх додає і до квашених огірків, і коли капусту квасить, і навіть коли сало солить. Змішує сіль, перчик, подрібнений часник і зерна гірчиці. Кожен шматочок у цю смакоту — й у банки...

Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк
Газета: 
Рубрика: