Сто п’ять тисяч могил… Сто п’ять тисяч смертей — на такому сумному матеріалі грунтується наше дослідження про вплив геліо-геофізичних чинників на смертність мешканців м. Києва у 1990 — 2000 рр. Сподіваюся, що невдовзі матиму можливість ознайомити читачів газети з закономірностями, які здаються мені дуже цікавими. Наразі взятися за перо мене спонукали наслідки соціологічного опитування щодо ставлення українців до проблеми геноциду в 30-х роках і присвячена цій проблемі — як завжди, гостра і переконлива — стаття проф. Дж. Мейса («День» за 21.10.02). На малюнках, які нагадують нью-йоркські хмарочоси, по горизонталі маємо роки народження тих, що вмерли, а по вертикалі — кількість чоловіків і жінок, котрі побачили світ у кожному році. На обох малюнках впадають у вічі три «ями», які відповідають трьом демографічним катастрофам в історичній долі українського народу. Перша (між 1915 і 1920 роками) віддзеркалює наслідки першої світової війни і більшовицького заколоту (який і досі дехто називає «Великою революцією»). Друга «яма» — великий голодомор і кілька наступних після нього років. Третя «яма» (1941 — 1945 рр.) є братською могилою наших батьків і дідів, тілами яких доблесний генералісимус гатив дорогу до перемоги. Це — те, що українці мають за плечима, але справжньою демографічною катастрофою стала і нинішня ситуація. Легко помітити, що серед тих, хто помер у 1990- 2000 рр., а народився після 1935 року, чоловіків набагато (вчетверо) більше, ніж жінок — хоча серед усієї людності Києва (серед живих) чоловіків менше. Йдеться про прискорене вимирання чоловічої популяції. Жінок на графіку менше тому, що вони, хвалити Бога, ще живі і не потрапили до похоронної статистики. Інтегральним віддзеркаленням цієї тенденції є середня кількість прожитих років: для чоловіків вона дорівнює 61,92с0,22 року, для жінок — 72,33с0,20 року. Відставання синів Адама від його доньок для УРСР (і всього СРСР) було характерне завжди; нині воно набирає апокаліптичних розмірів. Пройдуть роки, і демографи писатимуть про «яму», яка відповідає першим десяти рокам нашої незалежності. Ті, що не народилися, вже ніколи не народяться, а ті, що передчасно померли, підведуться з могил хіба що на Страшний суд.
