Під час нещодавнього перебування в гостях у київського голови Олександра Омельченка меру Москви Юрію Лужкову знадобилося купити продукти. Природно, порадили Бессарабський ринок. Судячи з усього, передчуття київської сторони виправдалися: подейкують, вражений мер співав дифірамби стосовно організації торгівлі на Бессарабці і, за твердженням столичного градоначальника, визнав, що в них, у Москві, — на жаль, подібного немає.
Однак небагато зі 118 таких київських закладів можуть похвалитися такою ідеальною «ринковою» картиною. З одного боку, на думку начальника Головного управління побутового обслуговування населення Василя Щербенка, на сьогодні мережа ринків уже сформована: тобто перехід від стихійної фази до фази інтенсивного розвитку вже відбувся. На п’яти столичних ринках найближчим часом навіть повинні виникнути готелі для торгуючих громадян, уже реконструйовано шість ринків столиці, продовжують реконструкцію 19, а 7 — оформляють документи, каже він. При збільшенні суми ринкового збору (згідно з офіційними даними, за рік ця цифра піднялася на 13%, до 24,2 млн. грн.), вдалося зберегти прийнятні ціни. Більш того, рапортує Київміськадміністрація: стабільні тарифи на послуги ринків привели до того, що минулого місяця ціна, наприклад, буряків, знизилася, порівняно з аналогічним періодом 2003 року, на 20%, на картоплю — на 35%, на капусту — і зовсім на 60. І не варто думати, що Київ — найдорожче місто України: вартість яловичини, свинини, сала, курей і ще близько 10 найменувань продукції — нижча, ніж у багатьох інших регіонах держави на 3—30%. А все тому, що вищезазначені тарифи (щоправда, дізнатися, які вони, так і не вдалося: директор одного з київських ринків відзначив, що все-таки різні) плюс «створення необхідних умов для торговців» посприяли збільшенню надходження сільгосппродукції з областей.
Проте… Вибіркова перевірка київським Управлінням із питань захисту прав споживачів 67 ринків столиці виявила 20,6 тисячі порушень, забракувала 60% «обстеженої» продукції: товар могли реалізовувати без супровідних документів або він міг бути низької якості, порушували умови його зберігання, практикували обдурювання та обрахунок покупця. Вже не кажучи про фальсифікат лікеро-горілчаної продукції: накривши парочку фіктивних цехів уже цього року, столичні борці з організованою злочинністю, як й інші служби, ратують за те, щоб цей вид товару назавжди зник з асортименту ринків. Не пройшли ветеринарний «огляд» 22 тонни м’яса та 78 тонн молочної та рибної продукції. Спрощена система оподаткування насамперед не дає можливості встановити джерело походження товарів, скаржаться експерти.
На сьогодні санепідуправління контролює понад 6 тисяч об’єктів. На цьому тлі київські ринки, яких, нагадаємо, майже 120, явно виглядають купкою. Проте близько 26% порушень, виявлених під час перевірок, — саме на їхній совісті. Більш того: чи ти приватний підприємець із чистою як сльоза совістю, чи ти прийшов на ринок реалізувати свій «неліквід» — місце під «ринковим» дахом, швидше за все, не завжди отримаєш «просто так». Наприклад, один із керівників ринку в Святошинському районі столиці просив у кожного претендента на «точку» 3 тисячі гривень. Інший — за оренду ангара хотів не багато не мало — 30 тисяч умовних одиниць. Заповзятливий ветлікар за право торгівлі також вимагав «побори» від торговців м’ясом: нині його справу розглядає Голосіївський районний суд.
Непокоїть столичну владу й інший нюанс. З усієї кількості ринків «земельне» питання вирішили до встановленого Держкомземом терміну (кінець 2003 року) лише 46. Тому мер звинуватив відповідальні за це органи в неспішності: час, мовляв, інтенсивніше пропонувати викупити землю тим керівникам ринків, які мають на це гроші, а для тих, хто не має, затвердити графік на зразок: «Ви ще не підписали договір оренди? Тоді ми йдемо до вас». Те, що перша група залишиться в явному «плюсі», нібито очевидно: якщо, припустімо, Генплан міста (нинішній, нагадаємо, діятиме до 2020 року) передбачатиме забудову території ринку, власник продасть її столиці аж ніяк не за покупною ціною. Як «підганяти» нинішніх потенційних орендарів, схоже, не знає поки що ніхто: про нововведення, пов’язані з Земельним кодексом, який набуде чинності з 2005 року, попереджені, зі слів одного з підлеглих мера, всі без винятку керівники ринків. Але, стверджує він, нинішній податок на землю в розмірі 1% від доходу в разі підписання орендного договору збільшиться вдвічі, а у разі торгівлі одягом — до 5%, що, власне, і є головною причиною «повільності» дирекції ринків.
Вирішення спільних проблем на нещодавньому засіданні Київміськадміністрації, присвяченому удосконаленню роботи ринків, «відпрацьовували» на конкретних прикладах. Ситуація на Володимирському ринку: пожежному нагляду не сподобався той факт, що працівники гріються взимку з допомогою тенів. Тепер, як поскаржилися меру торговці, ніде зігріти чаю, оскільки відключено всі розетки. Заповзятливий народ, звичайно, відразу ж організував продаж гарячих напоїв для охочих зігрітися, але за «захмарною» ціною. Можна погодитися, що тени взимку на відкритому просторі — річ не тільки безглузда, а й пожежонебезпечна, погодився мер, але ось чай… Промова обуреного цим фактом київського градоначальника перетворилася на гнівний монолог. Приклад із «чайними» спекулянтами, на думку мера, — не що інше, як факт корупції. До наступного свого приїзду на Володимирський ринок Олександр Олександрович зажадав від його директора Олександра Бердикова повернути розетки на місце: нічого небезпечного в тім, що співробітники ринків користуватимуться дрібними електропобутовими приладами на зразок «чайника, фена й електробритви», він не вбачає. Усім керівникам ринків загалом було наказано пригадати, що «театр починається з вішалки». Тобто ринок повинен починатися з туалетної кімнати, а отже, потрібно знайти кошти на їхнє облаштування — щоб відвідувачі мали де, як висловився мер, хоч би «подивитися на себе в дзеркало».
Не погодитися, — будучи потенційним відвідувачем того або іншого ринку, — досить складно. Це так само, як погодитися з фактом присутності в цих місцях торгівлі контрабандного або неякісного товару, хоча керівництво ринків стверджує, що не в змозі (та й, як вважають, не повинне) постійно контролювати продукцію всіх підприємців, які виявили бажання торгувати на тому або іншому ринку. Міськадміністрація запропонувала «не пускати», тобто відмовляти в наданні місця тим торговцям, які провинилися перед контролюючими органами. «Виховний» захід нібито правильний. Але куди з товаром вирушить такий «бізнесмен»? — ставить резонне запитання директор Володимирського ринку. Звичайно, до місць несанкціонованої торгівлі, яких тільки за офіційними підрахунками податкової в столиці нараховується близько 90.
Є другий нюанс, що непрямо зачіпає тему неможливості для торговців випити чаю. На тому самому Володимирському ринку пожежники рекомендують залишати десь 30—40% займаної території «про всяк випадок»: для організації евакуаційних проходів. «Ренту» платять, як відомо, за всю займану площу, а взимку тарифи за місце, крім того, збільшуються. І ще один, із першим не пов’язаний, нюанс. Про наведення порядку на київських ринках ведуть мову усі зацікавлені в цьому сторони і давно. Проте є кілька чудових фактів. Щоразу результатом нарад у міськадміністрації з того або іншого питання є протоколи, розробка доручень і виникнення міських програм. Ще в липні минулого року санепідустановам Києва пообіцяли забезпечення лабораторною технікою для точної перевірки базарної «провізії», яка згодом опиниться на столах киян. На нинішньому засіданні, відзвітувавши за фактами різних порушень, нагадали про те, що потреба «санепіду» в техніці, всупереч обіцянкам, залишилася…
