Якщо все буде гаразд, то з 12 травня поступово українці повертатимуться до попереднього способу життя. Не будемо загадувати наперед, хто першим вийде на роботу чи коли запустять громадський транспорт у містах, бо в уряді теж не знають точних дат, — ясно одне: про своє здоров’я потрібно дбати й надалі. За два місяці обмежень чимало людей таки дослухалися до порад чиновників, сумлінно носили маски та рукавички на вулицях й у громадських місцях і обмежили контакти з людьми, а тепер що — просто зняти маски, більше не шукати дезінфекторів і вільно пересуватися по країні?
Детальніше про правильний вихід із карантину «День» розпитав дитячого лікаря-анестезіолога Павла СІЛЬКОВСЬКОГО. Пацієнтські організації добре знають його як одного із перших лікарів, хто підтримав ініціативу відкрити реанімації для родичів. Павло Миколайович брав участь у міжнародних програмах із надання медичної допомоги в країнах третього світу. Він часто ділиться досвідом із журналістами про те, як реформують системи охорони здоров’я за кордоном і чого варто повчитися Україні. На карантинні заходи через коронавірус у лікаря також є власний погляд. Про це він заздалегідь попереджає читачів своєї сторінки у «Фейсбуці» чи співрозмовників. Приміром, вважає, що карантинні заходи у нас дещо перебільшені.
«Перебільшення стосується соціального дистанціювання. Якщо насправді дотримуватись дистанцій, то заразитися майже неможливо. Відповідно, заборона перебувати на вулицях, у парках чи скверах з дотриманням тієї ж соціальної дистанції не виправдана жодними науковими фактами, — каже Павло Сільковський. — Існує небезпека перебування в закритому приміщенні. Зараз часто атакують інформаційно церкви через богослужіння, але, як на мене, потрібно вирішувати питання не заборонами, а вимогами. Якби церква могла забезпечити всі необхідні санітарні вимоги, то які тоді питання? Бо одна річ, коли держава все забороняє і виглядає диктатором, а інша — коли ніби не забороняє, але вимагає дотримуватися всіх вимог. Якщо церква чи ринки не можуть гарантувати дотримання цих вимог, значить, потрібно продовжити припинення їхньої діяльності. Таким чином, утворився би новий суспільний договір».
НАЛАШТУВАТИСЯ НА ПОЗИТИВ
Виписуючи п’ять етапів виходу із карантину, уряд якраз спробує замінити суцільні заборони на нові вимоги до життя суспільства. Як це спрацює, покаже час. Однак що зараз, що після зняття карантинних обмежень коронавірус нікуди не зникне. До того ж, у нас назбиралося чимало страхів щодо можливих зустрічей з друзями чи гостювання у родичів, а це вже турбота не лише про фізичне, а й психологічне здоров’я.
«Перш ніж людям почати виходити із карантину й комунікувати з суспільством, бажано навчитися інформаційної гігієни, — радить Павло Миколайович. — Для початку слухати, читати і дивитися щось позитивне, щоби знаходити в людях навколо вас щось добре. Бо сьогодні, коли ми виходимо на вулиці, то в кожній людині вбачаємо ворога, і це спричинено саме інформаційною війною. Тому треба побачити в людях краще. Бо ми все одно соціальні істоти і не зможемо жити і виживати без соціуму. Якщо у нас відповідно буде налаштована голова, то так само будуть налаштовані й наші дії. Тому формуємо передусім позитивне мислення. А далі варто просто виходити і перебувати на свіжому повітрі — чим довше, тим краще. От чому ми маємо сезонні спалахи вірусних захворювань переважно взимку? Тому що більше часу проводимо в закритих приміщеннях, не можемо провітрити їх повноцінно через холод. Як тільки починається тепліша пора, люди виходять на вулицю, провітрюють приміщення і епідемія закінчується. До того ж, на вулиці менше шансів підхопити вірус. Бо під час провітрювання, скажімо, в лікарні протяг може піднімати вірусні частинки, що знаходяться на поверхні, і це також може викликати певне зараження. На свіжому повітрі такої вірогідності не буде. Навіть якщо вірусні частинки здіймаються вгору, то їхня концентрація настільки невелика, що захворіти неможливо. Щоб захворіти, потрібно вдихнути певне критичне число цих вірусних частинок — для кожного захворювання їх своя кількість».
Разом з тим лікар радить залишити звичку щодо ретельного миття рук. Додає: якщо хтось навчився тримати руки в чистоті саме завдяки карантину, то це плюс від усіх обмежувальних заходів. А от протирати надалі всі поверхні вдома не рекомендує. «Складається враження, що у світі залишився тільки один коронавірус, але існує безліч патогенних та умовно патогенних вірусів, тому обробляти руки дезінфікувальними засобами потрібно, — продовжує наш співрозмовник. — А все решта — зайве, зокрема протирати поверхні дезінфекторами. Це необхідно робити в лікарнях, де є скупчення патогенних мікроорганізмів. У домівках це не обов’язково робити. Ми живемо не в стерильному світі, а у світі з багатьма бактеріями, нам потрібно навчитися з ними співіснувати, як з добрими і злими сусідами. Імунна система людини постійно мусить контактувати з бактеріями, тоді вона в тонусі. Якщо ми все обробляємо і створюємо стерильне середовище, тоді у себе вдома в закритому просторі ми будемо здорові. Та коли вийдемо на вулицю, де зовсім інші умови, шансів захворіти значно більше. Зараз ще кажуть, що варто уникати контактів з бактеріями, бо це допоможе захистити нашу імунну систему. Але це не так. Якщо спортсмен захищає себе від турніка, то хіба він буде сильним? Коли наша імунна система постійно контактує з вірусами та бактеріями, вона постійно в тонусі, це як армія, яка пильнує напоготові».
«КОЛЕКТИВНОГО ІМУНІТЕТУ МИ ВСЕ ОДНО НАБУДЕМО»
За таких ретельних обмежень із зовнішнім світом неможливо сформувати колективний імунітет. А що скоріше ми його набудемо, то скоріше вірус відступить. Оскільки найлегше переносять вірусні захворювання діти і молодь, деякі американські та британські вчені зауважують, що не варто було відправляти на карантин ці категорії населення. Павло Сільковський згоден з цією думкою. Ізолювати передусім необхідно тих, хто насправді у групі ризику. За той час, доки, умовно кажучи, люди зі слабшим здоров’ям сиділи на карантині, здоровіші перехворіли б на коронавірус і сформували б колективний захист для решти.
«Цим шляхом пішли шведи. Колективного імунітету зрештою ми все одно набудемо. Потрібно розуміти, що вірус передається від людини до людини — цей ланцюжок передачі припиниться лише тоді, колі буде критичне число несприйнятливих людей, — пояснює Павло Сільковський. — Наприклад, якщо в колектив із десяти осіб приходить людина, яка виділяє вірус, а решта дев’ять осіб мають імунітет, то вони несприйнятливі до цього вірусу. Якщо імунітету немає, людина дістає від когось цей вірус і переносить далі. І поширювати буде доти, доки не назбирається в суспільстві критичне число людей, котрі будуть несприйнятливими. Відповідно, циркуляція вірусу просто припиниться, бо не буде кому його передавати. Це не якась революційна думка — про це багато хто говорить, а карантинні заходи нібито розтягують час, щоб в один момент не захворіла вся країна. Проте якщо ми довго тримаємо людей на карантині, після його завершення хворі все одно потраплятимуть у лікарні, просто про це менше говоритимуть у ЗМІ».
«Загалом можна було не відправляти всю країну на такий жорсткий карантин. Якби справді завдяки карантину вірус припинив би циркулювати, тоді це було б зрозуміло. Сьогодні, на щастя, медичні заклади не переповнені, немає потреби відкривати лікарні в аеропортах, як в інших країнах, — розмірковує лікар. — У світі це не перша пандемія. Так, Ебола вразила багато людей, але загальносвітових карантинних заходів не запроваджували. Чому їх вирішили запроваджувати зараз, причому так глобально, у мене немає відповіді. Таке враження, що навіть наші очільники не до кінця все розуміють...»
