Харківський весільний фотограф Сергій Онищенко жив звичайнісіньким життям, доки одного дня не зібрав речі й не подався у подорож Азією. Із собою захопив гітару та фотоапарат, грошей мав лише з 1000 доларів. Відтоді минуло два з половиною роки. Сергій проїхав понад 20 000 кілометрів, відвідав до п’ятнадцяти країн та організував більше 250 імпровізованих концертів свого сольного проекту Make Like a Tree. Зараз мандрівник гастролює Україною: представляє не лише свою музику, а й фотовиставку власних пейзажів та власноруч знятий фільм про жителів Папуа Нової Гвінеї.
«ТРЕБА ПРОСТО ЇХАТИ І РОБИТИ ТЕ, ЩО ХОЧЕШ»
«Це була моя мрія з дитинства: займатися двома своїми улюбленими справами — грати музику та подорожувати, — розповідає Сергій. — І я завжди думав, що це дуже складно. Але якщо ти чогось хочеш і робиш перший крок, то з кожним наступним — дедалі легше. Я був у Харкові, працював там весільним фотографом. Музика була своєрідним хобі. Завжди думав: як можна собі дозволити подорожувати, дивитися світ? А виявилося, що треба просто їхати та робити те, що ти хочеш. Я поїхав на Схід і почав там грати музику. Почав з Китаю. А потім — Лаос, В’єтнам, Камбоджа, Малайзія, Сінгапур, Індонезія, Папуа Нова Гвінея, Австралія, Нова Зеландія...»
Куди їхати, музикант не планував, все складалось імпровізовано. Їхав в одну країну, потім дивився по карті, куди ще можна отримати візу. Концерти організовував сам. Звичайно, деякі люди допомагали. Переважно це були власники клубів чи інших закладів. Знаходити аудиторію для своєї творчості виявилось нескладно: за словами харків’янина, якось так трапляється, що люди все одно приходять на виступ. На думку Сергія Онищенка, важливу роль відігравало те, що приїжджав у незнайому країну, де його також ніхто не знав. Людям цікаво подивитися, що саме грає музикант здалеку.
Основний напрямок музики Make Like a Tree — інді-фолк. Тексти написані українською, російською та англійською. Мандрівник зізнається, що ніколи не планує, якою саме мовою писати пісню. Спочатку складає музику, а вже потім вирішує, яка мова більше підійде до мелодії.
ПРО ХЛОПЦЯ, ЯКИЙ НЕ МОЖЕ ХОДИТИ, АЛЕ ПОДОРОЖУЄ СВІТОМ
Сергій розповідає, що найбільше у незнайомих країнах йому подобаються люди. Саме нові зустрічі надихають його на творчість. «Наприклад, у Новій Зеландії я зустрів хлопця, який сам побудував човен, — згадує музикант. — Він був інструктором із парашутного спорту. Одного разу вирішив поїхати у навколосвітню подорож. Це була його мрія. І він збудував човен. Власноруч. А потім, коли вже закінчив і збирався відправлятися, дещо сталося. Він стрибнув, а його парашут не розкрився... Лікарі сказали, що він ніколи не зможе ходити. Хлопець був дуже засмучений, бо всі йому казали, що треба продавати свого човна. Але він знайшов у собі сили і навчився ним керувати. Зробив, можна сказати, неможливе. Зараз плаває на цьому човні сам по всьому світу. Це дуже надихає. Його розповіді дуже цікаві. Він йде назустріч своїй мрії і не боїться того, що скажуть йому інші люди».
«ДУЖЕ ВРАЗИЛИ ЖИТЕЛІ ПАПУА НОВОЇ ГВІНЕЇ»
Сергій Онищенко спробував себе й у ролі режисера. Під час своєї подорожі самотужки відзняв документальний фільм про Папуа Нову Гвінею.
«У Папуа Новій Гвінеї я зустрів людей, що живуть у джунглях і майже не користуються грошима, — ділиться мандрівник. — Ні Інтернету, ні комп’ютерів, ні електрики — нічого немає. Вони дуже мало всього мають, але все одно виглядають щасливими. І це, мені здається, великий приклад для всього людства загалом. Бо не потрібні всі ці матеріальні штуки, що нам зараз кожного дня намагаються нав’язати. Новий телефон, новий ноутбук... Щастя не в тому, щоб багато мати. Можна бути щасливим, маючи небагато. І ці люди дуже мене вразили. Вони просто живуть собі у джунглях, вирощують повністю все, що їм потрібно для їжі. Вони полюють і займаються рибальством. Так, це примітивізм, але цей примітивізм робить їх щасливими. І це дуже круто».
