27-річний Юрій Пекуш зі Стрия Львівської області — учасник 31-ї сотні Самооборони Майдану. На Майдан приїхав 14 лютого. Це був вже п’ятий візит хлопця до Києва. 20 лютого снайперська куля потрапила Юркові у плече.
«Перший раз син поїхав на Майдан на початку грудня, — розповідає батько хлопця, також Юрій Пекуш. — Потім побув дома два-три дні й знову туди повернувся. Останній раз приїхав із гайморитом — застудився на Майдані у сильні морози. Поклали його навіть у лікарню. Потім ми його просили, щоб він не їхав до Києва — залишився на кілька днів удома, одужав. Юрко ж сказав: «Мене хлопці чекають! Ніколи відлежуватися!». Але його неможливо переконати. Я з розумінням ставився до того. І як тільки його виписали з лікарні — того ж дня поїхав на Майдан».
Вже 18 лютого Юрко пішов до Верховної Ради. Під час сутичок у Маріїнському парку його було контужено. Батько говорить, коли того ж вечора розмовляв із сином по телефону, то мусив кричати — той погано чув. У трагічний четвер 20 лютого Юрій Пекуш вже був на Майдані. Піднімався вулицею Інститутською. Біля першої барикади його наздогнала снайперська куля.
«Ми розуміли, що стріляють з боку Клубу Кабміну. Можливо, з даху, а можливо, з кущів, — говорить Юрій, лежачи на реанімаційному ліжку. — Куля потрапила мені у плече. Потім була друга куля — у груди. Пробила бронежилет «п’ятірку», що мав захищати від «калаша». Удар був такої сили, наче руку мені відстрелили — я її не відчував. Коли впав, поряд зі мною вже лежали два тіла. Навколо нікого не було. Нікому було навіть забрати хлопців. І мені ніхто допомогти не міг. Я почав відповзати. За метрів двадцять хлопці підхопили мене».
З двома вогнепальними пораненнями «швидка» відвезла Юрія у київську лікарню №17. Весь час він був у свідомості. Він назвав своє ім’я та прізвище, сказав, що про його поранення треба повідомити до Стрийського намету на Майдані.
Найкращі лікарі боролися за життя Пекуша. Спочатку хотіли ампутувати хлопцеві руку, бо куля пошкодила артерію. «Медсестра, присутня на операції, сказала нам, що вже готувалися вводити другий наркоз для ампутації, але потім завагалися й вирішили зачекати», — розповідає батько Юрія. Чоловік згадує, що подзвонив його колега по роботі, який побачив по телевізору, що сина поранено. Через день він вже був у Києві.
«Вже колір обличчя нормальний, — додає Пекуш-старший. — А то як у перший день зайшли до нього, то він був білий. Лікарі кажуть, що ліва рука повноцінно не функціонуватиме вже ніколи, не відновиться».
Від самого початку батько Юрія почув про можливість лікування постраждалих за кордоном. Ще минулої п’ятниці, на наступний день після важкого поранення, хлопця міг забрати польський військово-транспортний літак. Але лікар порадив почекати день-два, щоб стан стабілізувався. Той літак із дев’ятьма важко пораненими українцями вилетів до Кракова. Трохи раніше сім постраждалих прилетіли до Польщі літаком разом із керівником МЗС Польщі Радославом Сікорським. Юрко Пекуш залишився у Києві чекати наступного рейсу. До нього в лікарню, у реанімацію, навіть дозволили прийти хлопцям із Майдану, чому він дуже зрадів.
В ІНОЗЕМНИХ ЛІКАРНЯХ — ВЖЕ ПОНАД 70 ПОРАНЕНИХ УКРАЇНЦІВ
Польща, Чехія, Латвія, Литва, Німеччина, Канада та кілька інших країн запропонували взяти на лікування до себе постраждалих українців. Одразу після таких пропозицій добровольці створили координаційний центр і почали працювати з представниками посольств.
За останніми даними, нині за кордон вже відправили понад 70 пацієнтів. Майже всі з кульовими пораненнями. Більшість — у Польщу: в Краків, Варшаву, Замостя, Люблін. Литва також лікує українців. Деякі вже навіть проходять реабілітацію на узбережжі Балтійського моря.
Готується приймати пацієнтів і Чехія. За інформацією координатора від посольства Чехії Рене, у найближчі дні планується літак до Праги. Він вивезе від двадцяти до тридцяти осіб, які мають стан середньої тяжкості і яких можна транспортувати. «Нині наші лікарі працюють в українських лікарнях. Вони складають список пацієнтів. Також можна звертатися у наш пункт допомоги за адресою Трьохсвятительська, 7. Лікарі проконсультують, зроблять перев’язку», — говорить він.
Волонтерка Марта Баран, яка контролює перебування українців у польських шпиталях, розповідає: зараз головна проблема — не повідомити потерпілим, що в них є можливість виїхати на лікування за кордон, а спробувати переконати українських лікарів, що пацієнтів можна продовжувати лікувати за кордоном. «Вони неохоче віддають своїх пацієнтів. Стримують. Я цього не можу заперечити. Але ми намагаємося налагоджувати зв’язок. І часто нам це вдається», — говорить дівчина. Водночас у кількох столичних лікарнях нам пояснили: кого з пацієнтів можна було відправити на лікування ще минулої п’ятниці — вже відправили, надавши всім довідки про стан здоров’я. Всім іншим довідки видаватимуть у будні дні найближчим часом.
«ВОНИ Ж НАВМИСНО СТРІЛЯЛИ В ГОЛОВУ ТА ШИЮ»
Марта також згадує про побоювання самих пацієнтів. «Але я мушу сказати, що всі, хто нині, наприклад у Польщі, задоволені», — додає волонтерка.
У понеділок 24 лютого і родичі Юрія Пекуша нашвидкуруч готували документи для поїздки до Польщі вже того ж вечора. Звідти знову мав прилетіти військовий літак, яким можна перевозити важкопоранених. Оформлення документів взяло на себе посольство Польщі в Україні. Бо, наприклад, у Юрія не було закордонного паспорту.
«Ми надали лише український паспорт, а польська сторона вже все зробила сама: заповнили анкету, відсканували паспорт і зробили Юрі тимчасовий проїзний документ, — каже батько. — Поставили річну візу з правом перебування у шенгенській зоні 365 днів. У консульстві наголосили, що в Польщі або посольство України у Варшаві, або українське консульство оформлять закордонний паспорт, а візу перенесуть», — розповідає батько пораненого.
Увечері понеділка реанімобіль приватної клініки «Борис» безкоштовно забрав Юрка з лікарні та привіз до аеропорту. Вже у «швидкій» хлопець називає владу Януковича шакальською. «Вони ж навмисно стріляли у голову та шию», — ледь чутно говорить він. А потім додає: «Вірю, що країна вже буде іншою!». Нині Юра активно цікавиться новинами, запитує, які рішення ухвалює Верховна Рада, чекає, коли нарешті Януковича заарештують.
На даний момент хлопець вже перебуває у Вроцлаві у військовому шпиталі. Лікарі кажуть, одужання буде тривалим та складним. Але вдома на революціонера чекає чотирирічний син.
