Підполковник запасу В’ячеслав ГАВЛИЦЬКИЙ і майор запасу
Олександр КУЗЬМИЧ звернулися до «Дня» як до останньої інстанції в надії
на захист людської гідності:
«Ми давно звикли до безправ’я більшості наших співвітчизників,
беззаконня і свавілля чиновників. А випадок, про який хочемо розповісти,
як не можна краще демонструє їхнє презирство до людей і впевненість у власній
безкарності».
Військова частина 12474, у якій служили офіцери, була не
простою базою зберігання. «Об’єкт «С»» забезпечував повний цикл обслуговування
ядерних боєприпасів.
— Більшість старших офіцерів мають вузьку інженерну спеціальність,
яка цінувалася в колишньому Союзі, — говорить В’ячеслав Гавлицький. — Збройним
силам України такі фахівці не потрібні. Але замість скорочення нам пообіцяли
житло в інших містах. Ми написали рапорти і були готові звільнитися в будь-який
момент. Як-не-як гарантом виступало не тільки Міністерство оборони, а й
Президент: ліквідація проводилася в рамках тристороннього договору між
США, Україною та Росією. На такому рівні, ми гадали, не посміють обдурити.
Посміли.
Відповідно до плану розподілу житла для в/ч 12474 було
передбачено виділення в 1995-2001 роках 159 квартир, причому 94 — у 1995—1998.
На сьогодні, як запевняють підполковник Гавлицький і майор Кузьмич, виділено
лише 21.
Ліквідаційні заходи на «об’єкті «С» планувалися до кінця
нинішнього року, але 1997 року командування 43-ї ракетної армії (РА) ухвалило
рішення про прискорене завершення робіт.
— Подальші заходи проводилися при ненормованому робочому
дні, без вихідних. Все це пояснювалося виконанням завдання державної ваги.
Ми виконали це завдання. Але, як виявилося, на збиток собі, — констатує
В’ячеслав Гавлицький. — Коли ми звертаємося до 43-ї ракетної армії, до
нас ставляться з легкою іронією.
— Останній раз ми були на прийомі у заступника командувача
43-ю РА по тилу, голови житлової комісії, генерал-майора П. Ковбаси, котрий
повідомив, що найближчим часом забезпечення житлом військовослужбовців
в/ч 12474 неможливе. У зв’язку з тяжким фінансовим становищем будівництво
практично не ведеться, а списки безквартирних у 43-й РА становлять 1079
чоловік, — стверджує майор Кузьмич.
Але офіцери не претендують на житло своїх колег, а розраховують
лише на те, яке обіцяли ліквідаторам ядерної зброї. Порядком забезпечення
житлом було передбачено і джерела фінансування: з держбюджету, коштів США
і позабюджетних коштів. Офіцери змушені були звернутися до американського
посла: а що коли США порушили зобов’язання і не зробили свій внесок у наше
роззброєння?
Але посол Стівен Пайфер особисто відповів підполковнику
Гавлицькому і його колегам, що українські й американські підрядчики побудували
261 будинок у Первомайську і 605 квартир в Хмельницькому для звільнених
офіцерів стратегічних ракетних сил за гроші, виділені для програми спільного
зменшення загрози.
— Ми залишилися ні з чим. Наші будинки знаходяться в лісі,
у закритому містечку, звідки навіть не ходять автобуси до найближчої станції,
до якої 30 кілометрів, — говорить В’ячеслав Гавлицький.
— Нічим не завинивши перед державою, ми приречені на життя
за колючим дротом, — вторить йому Олександр КУЗЬМИЧ. — Коли мої діти потрапляють
до Києва, їм, чесно кажучи, трамвай в дивовижу. Як їх виховати за нинішніх
умов?
Віч-на-віч зі своїми проблемами опинилися повні сил та
енергії офіцери, втративши службу і не маючи можливості знайти роботу.
У подібній ситуації перебувають і їхні численні колеги, зневірившись не
тільки у власних силах, а й втрачаючи довіру до міждержавних угод, підписаних
керівниками держав.
№220 17.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
