Вісім заручників окупаційної влади Криму назвали активісти Центру громадянських свобод та ініціативи «Євромайдан SOS» наприкінці минулого року. Оскільки збирати інформацію щодо анексованого Росією півострова вкрай складно, правозахисники наголошують: можливо, політичних в’язнів більше. Федеральна служба безпеки РФ не обмежується арештами: не є рідкістю обшуки в активістів, у грудні зафіксували перший випадок застосування тортур — мешканця Джанкоя Енвера Кроша катували електричним струмом за відмову співпрацювати з ФСБ.
Про політичні переслідування жителів півострова у публічному просторі говорять менше, ніж про українських бранців у Росії. Ці люди не можуть зустрітися з офіційними представниками України, яких просто немає в анексованому Криму, родичі й захисники в’язнів ідуть на контакт з українськими активістами неохоче — бояться переслідувань. Більше про ситуацію «Дню» розповіла Марія Томак — координатор кампанії за звільнення українських політв’язнів Let My People Go.
«НА РОСІЙСЬКИХ АДВОКАТІВ МЕНШЕ ТИСКУ»
— Зараз нам відомо про вісім в’язнів у Криму, які проходять за трьома справами. Ці справи з суто кримських можуть стати російськими. Так, нам відомо, що, принаймні, чотирьох осіб, фігурантів «справи кримських мусульман», у січні етапують до Росії — попередньо до Ростовської області. Цих людей звинувачують у терористичній діяльності, а такі випадки — у компетенції військового суду, якого у Криму немає. Минулого року з Криму до Росії етапували активіста Євромайдану Олександра Костенка.
Деякі адвокати кримчан живуть і працюють на півострові. Наприклад, Еміль Курбедінов, який захищає фігуранта «справи кримських мусульман» і є одним з адвокатів Ахтема Чийгоза, який проходить за «справою 26 лютого». Взагалі, ситуація в Криму складна, бо там ніхто не хоче говорити по телефону. Треба або їхати туди, або спілкуватися по скайпу.
Олександра Костенка захищав московський адвокат Дмитро Сотніков. Це — вдала практика, бо на адвокатів, які приїжджають із Росії, значно менший ресурс тиску, ніж на кримських захисників. Хоча до того ж Сотнікова намагалися застосувати дисциплінарні заходи так звана кримська прокуратура та особисто Наталія Поклонська — «головний прокурор Криму».
«У СЛІДЧИХ ПРОБЛЕМА З ДОКАЗОВОЮ БАЗОЮ»
— У «справі кримських мусульман» затримали чотири людини — їх утримують у СІЗО Севастополя, звинувачують в участі в організації «Хізб ут-Тахрір», яку в Росії визнано терористичною. Імена в’язнів — Нурі Прімов, Руслан Зейтуллаєв, Ферат Сайфуллаєв, Рустем Ваітов. За словами адвокатів і родичів, у слідчих серйозна проблема з доказовою базою. Немає підтвердження участі затриманих у «Хізб ут-Тахрір».
В одного з обвинувачених після ув’язнення народився син — малюк бачив батька лише на судах. В іншого фігуранта справи після арешту також народилася дитина — він жодного разу її не бачив. Усю четвірку в січні мають етапувати до Росії. Їхнього адвоката Еміля Курбедінова частково усунули від справи: спочатку він захищав усіх чотирьох фігурантів, а тепер є адвокатом тільки Рустема Ваітова. Еміля Курбедінова усунули за якимись формальними підставами. Усунення адвоката від процесу є само по собі нонсенсом.
А кримчанина Юрія Ільченка звинувачують у розпалюванні ненависті й ворожнечі. Фактично, його заарештували за публікацію статті, де він критикує анексію Криму і всі дії Росії. Юрій перебуває під вартою в Сімферополі. Комунікація з ним складна: родичі бояться розповідати про ситуацію, щоб не нашкодити Юрію.
«СПРАВУ 26 ЛЮТОГО» ТЯГНУТИМУТЬ ДО ЛІТА
— Незабаром, 15 січня, відбудеться перше судове засідання за «справою 26 лютого» (її фігурантів звинувачують в участі у масових заворушеннях 26 лютого 2014 року біля кримського парламенту під час мітингів прихильників територіальної цілісності України і проросійських активістів. — Авт.). У справі є шість фігурантів, але під вартою перебувають лише три, решта чекає на суд вдома. Ув’язнили трьох людей, які відмовилися визнавати свою провину. Вони не заперечують своєї участі в мітингу 26 лютого, а заперечують саме участь у заворушеннях та їх організацію. Всі фігуранти справи є кримськими татарами.
Під вартою перебувають Ахтем Чийгоз, Алі Асанов і Мустафа Дегерменджи. Ахтем Чийгоз є заступником голови меджлісу кримськотатарського народу, решта — звичайні люди, які брали участь у проукраїнському мітингу 26 лютого, але не були затятими активістами. Алі Асанов має чотирьох дітей, він — спадковий аграрій. Мустафа Дегерменджи не займався активною громадською діяльністю, був підприємцем, його родина мешкає в селі.
Влада України має не відмовлятися від власних громадян, ув’язнених у Криму. Треба постійно нагадувати про українських бранців у Росії, у Криму, на окупованих територіях сходу. Необхідно акцентувати, що кримські в’язні є такими ж заручниками, як українці, ув’язнені у Росії. Бо, за нашими спостереженнями, поінформованість і зацікавленість у цих справах в української влади дуже низька. Родичі та адвокати в’язнів не відчувають бодай інтересу до їхніх ситуацій», — правозахисник
Адвокати пророкують, що справа триватиме до літа. Це ускладнює моменти, пов’язані з обміном українських в’язнів, бо за справами, які розглядають у Росії, вироки винесуть до березня. Оскільки суди над кримчанами триватимуть до літа, незрозуміло, як цих людей зможуть обміняти. Але захист каже, що майже напевно в’язнів етапують для відбування покарання в Росію, бо у Криму немає потрібних колоній.
До березня за «справою 26 лютого» має відбутися орієнтовно 20 судових засідань. Справа величезна, багато свідків, це розтягнеться надовго. Державним обвинувачем виступає Наталія Поклонська.
«СПЕЦСЛУЖБИ СХИЛЯЮТЬ КРИМЧАН ДО СПІВПРАЦІ»
— Представники ФСБ намагаються вербувати кримських татар, щоб ті виконували певну агентурну роботу. Люди йдуть на це не дуже охоче, і тоді спецслужби використовують різні методи тиску. За словами одного з адвокатів, буває, людині підкидають наркотики і погрожують порушити кримінальну справу — якщо вона не погодиться стати агентом ФСБ.
Перший зафіксований випадок катування, який трапився з Енвером Крошем, відбувся саме під цим «соусом»: спецслужби намагалися схилити його до співпраці, а коли він відмовився, пустили у хід струм. Вранці наступного після затримання дня Енвера Кроша відпустили. Застосування тортур до нього є задокументованим: провели експертизу і зняли побої.
«ЗАЦІКАВЛЕНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ВЛАДИ У «КРИМСЬКИХ СПРАВАХ» НИЗЬКА»
— Влада України має не відмовлятися від власних громадян, ув’язнених у Криму. Треба постійно нагадувати про українських бранців у Росії, у Криму, на окупованих територіях сходу. Необхідно акцентувати, що в’язні у Криму є такими ж заручниками, як українці, ув’язнені у Росії. Бо за нашими спостереженнями, поінформованість і зацікавленість у цих справах в української влади дуже низька. Родичі та адвокати в’язнів не відчувають бодай інтересу до їхніх ситуацій. У цьому контексті було дуже важливо, що до 28 грудня, коли планували попереднє слухання за «справою 26 лютого», Міністерство закордонних справ України видало заяву про неприпустимість цього судилища.
Треба думати про різні форми реакції на політичні переслідування у Криму. Це не має полягати у легітимізації кримської окупаційної влади, але існують форми підтримки, які дають змогу це обійти.
Найпростіший спосіб підтримати українських в’язнів у Криму — надіслати їм листівку. Оскільки з континентальної України до Криму кореспонденція не доходить, ми домовилися, щоб охочі надсилали листівки на київську адресу меджлісу кримськотатарського народу — потім його представники передають ці листівки адвокатам в’язнів. Також треба говорити вголос про політичні переслідування кримчан. Елементарно поширювати інформацію про жертв російської окупації «від хати до хати».
P.S. Адреса представництва меджлісу кримськотатарського народу у Києві, через яке можна пересилати листівки для в’язнів: 01014, Київ, вул. Сєдовців, 22/14. Також треба зробити позначку з іменем і роком народження адресата. Імена і дані в’язнів: Зейтуллаєв Руслан Борисович 1984 р.н., Примов Юрій Володимирович, 1976 р.н., Сайфуллаєв Ферат Рефатович, 1983 р.н., Ваітов Рустем Мамутович, 1985 р.н., Чийгоз Ахтем Зейтуллаєвич, 1964 р.н., Дегерменджи Мустафе Бекир огли, 1989 р.н., Асанов Алі Ахмедович, 1982 р.н., Ільченко Юрій Геннадійович, 1978 р.н. Листи треба писати російською мовою.
