Міністерство культури береться за оновлення Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Нещодавно відомство опублікувало два накази, за якими додало до переліку понад 500 об’єктів культурної спадщини місцевого значення. Серед них — будинок родини Сікорських і Будинок іподрому у Києві, вілла Кароля Дзядоня Дзєлінського у Львові тощо. Наразі Експертна комісія з розгляду питань занесення об’єктів культурної спадщини підготувала рекомендації до внесення у реєстр ще близько 1500 пам’яток.
Це хороша ініціатива, адже внесення пам’ятки до охоронного реєстру дає гарантію її збереження. Адже знаємо чимало випадків, коли унікальні будівлі з віковою історією, зокрема у столиці, навмисно вилучались з пам’яткоохоронного реєстру, доводились до руйнації і зносились, щоб на їх місці виростали готелі, офіси чи розважальні центри.
«ІНСТРУМЕНТ УПРАВЛІННЯ У РУЧНОМУ РЕЖИМІ»
Наразі у Державному реєстрі нерухомих пам’яток налічується близько 10 тисяч об’єктів, а реєстрації потребує понад 100 тисяч пам’яток. Тому пам’яткознавці зауважують: наміри міністерства розширити перелік є позитивом, але процедура внесення до нього має бути спрощена, а темпи цього процесу прискорені.
Наразі щоб об’єкт культурної спадщини став пам’яткою та отримав охоронний статус, органи місцевої влади мають підготувати документацію для Міністерства культури, яке винесе це питання на розгляд науково-методичної ради та експертної комісії. Потім питання має розглянути уряд і підготувати відповідну постанову про включення об’єкту до реєстру. Крім того, пакет необхідних документів передбачає підготовку паспорта, історичних довідок, фотофіксації та навіть матеріальної оцінки.
Кілька років тому, за підрахунками Міністерства культури, ця документація коштувала 23 тисячі гривень, які мали б виділяти чи закладати у бюджет. Але часто у відповідній графі стоїть прочерк, тому внесення пам’ятки до реєстру затягується на роки. Так, останні накази Мінкультури про включення до переліку нових об’єктів видавались два роки тому.
«Це довгий бюрократичний шлях. Поламати його просто, але є замовлення від тих, хто хоче заволодіти якомога більшою кількістю земельних ділянок у центрі міста, — вважає Микола Пархоменко, член Українського товариства охорони пам’яток історії та культури (УТОПІК) на громадських засадах. — Здається, що реєстр — це справді важливий документ, а виявляється, що це інструмент, який дозволяє управляти цілою сферою у ручному режимі. У радянські часи пам’ятка бралась урядовою постановою на облік і все. З настанням незалежності вирішили створити державний реєстр, зараховувати до нього пам’ятки почали методом інвентаризації. З часом чиновники в Мінрегіонбуді, котрі цей реєстр робили, побачили, що це невигідно та незручно, і вирішили зробити систему, якою можна було б легко управляти: коли треба, пам’ятку внести чи викреслити з реєстру, або взагалі не звертати на неї уваги».
ШКОДА ПАМ’ЯТЦІ — ВИГОДА ІНВЕСТОРУ
«Якщо йдеться про забудову в історичному центрі Києва, де практично не лишилося земельних ділянок, то тут будують на місці старих будинків-пам’яток, які такими вже не є. Якщо земельна ділянка когось цікавила, значить, можна було цю пам’ятку або оголосити такою, що не відповідає критеріям для внесення до реєстру, або, як це було з будинком на розі вулиць Богдана Хмельницького та Хрещатика, оголосити, що в нього цінність має тільки фасадна стінка і знести пам’ятку, залишити тільки її фрагмент, — продовжує Микола Пархоменко. — Тепер будь-яку пам’ятку можна трохи поламати, і вона перестає бути предметом охорони. Загалом весь державний реєстр можна використовувати виключно на шкоду пам’ятці і на користь інвестору та чиновнику, який, звичайно, щось з цього має».
За наполяганням УТОПІК Міністерство культури погодилось спростити процедуру внесення пам’яток до реєстру. Принаймні, з пакету документів вилучили матеріальну оцінку. Однак на темпи реєстрації це не вплинуло. В ідеалі Державний реєстр нерухомих пам’яток мав з’явитись за кілька років від його старту, але у реальності ми досі не дійшли до середини шляху.
СТОЛИЦЯ ЗАДАЄ ТЕМП
Попри те, що в Києві ситуація зі збереженням пам’яток хитка і нестабільна, столиця ухвалила доволі передове, порівняно з урядом, рішення: місто створюватиме власний перелік пам’яток. Таке рішення ухвалили депутати Київради. Реєстр міститиме дані про форму власності та технічний стан пам’ятки, можливі охоронні договори, які укладались з власниками, дозволи на розміщення реклами на пам’ятках, інформацію про судові справи, а також відомості про необхідність реконструкції чи музеєфікації зі вказівкою на терміни виконання таких робіт.
На думку столичних депутатів, такий механізм дозволить громадськості краще контролювати ситуацію з пам’ятками та знизити кількість порушень законодавства у цій сфері. Такий реєстр в принципі нічим не відрізнятиметься від державного. Хіба тим, що ініціюватиме його створення і наповнення місцева влада, яка й повинна дбати про включення об’єктів культурної спадщини до національного переліку. Відповідно — і фінансування цього процесу лягає на плечі міста. Як зауважує Микола Пархоменко, це навіть ліпше, бо в державному бюджеті коштів на таке все одно немає. А місто може ще й спрощувати реєстрацію. Для громади ж важливо, щоб пам’ятка була збережена та мала охоронний статус, а наміри депутатів не виявились популізмом.
