Запит із корпункту «Дня» з приводу тридобового затримання
співробітниками УБОЗу одеського адвоката Григорія Гузя явно роздосадував
облпрокурора Михайла Косюту. «А що, адвокат — особа недоторканна? — жорстко
відреагував він на пропозицію власкора газети зустрітися, щоб уточнити
позицію прокуратури у скандальній справі, і додав із серцем: — Хорошу ж
ви демократію утверджуєте...» На цьому вирішив, що розмову вичерпано, бо
послався на свою зайнятість у судовому процесі і поклав трубку, вочевидь,
не бажаючи бути переконаним у хибності думки про непогрішимість. Проте
йшов 12-й день від часу подання прокурору М.Косюті скарги адвокатом Володимиром
Каменським «в інтересах підозрюваного адвоката Г.Гузя за кримінальною справою
№ 04990526 в порядку ст. 236 КПК України». Тоді вже повністю закінчився
час, відведений законом для «дослідчої перевірки» обставин. Та й сам Гузь
четвертий тиждень перебував у госпіталі інвалідів війни, дотримуючись вимог
«підписки про невиїзд» і готуючись до хірургічної операції, яка, ймовірно,
також є одним із наслідків тридобового перебування у стресових умовах УБОЗу
та ізолятора тимчасового утримання. В усякому разі, те, про що оповів у
листі в редакцію «Дня» підполковник у відставці, інвалід війни II групи
Григорій Васильович Гузь, читати без хвилювання важко. Відверто кажучи,
і висновок, зроблений адвокатом у бесіді з журналістом, вражає.
«МЕНЕ ПОСТАВИЛИ ПЕРЕД ВИБОРОМ: ПОТРІБНІ ВІДОМОСТІ АБО СМЕРТЬ
У ТЮРМІ»
А починалося все, між іншим, цілком прозаїчно. 27 серпня
цього року запросили Г.Гузя (через одного з його колег) зайти до управління
по боротьбі з організованою злочинністю: «Нинішній мій начальник хоче у
вас, Григорію Васильовичу, одне питання уточнити — не більше». Коли ми
прибули до УБОЗу, повідомить пізніше адвокат начальнику відділу облпрокуратури
з контролю за роботою спецпідрозділів міліції, з'ясувалося, що «зі мною
хотів побесідувати заступник начальника УБОЗу, підполковник Борис Індиченко.
Він одразу ж повів мову про одного з моїх клієнтів, бажаючи отримати інформацію
на порушення ст.9 Закону України «Про адвокатуру». Став погрожувати мені,
що в іншому випадку проти мене буде порушено кримінальну справу і закінчу
я своє життя у в'язниці. Після цього мене відвели до його відділу, де зі
мною продовжили працювати співробітники Олег Ладиженський і Володимир Сафонов,
вимагаючи, всупереч закону, потрібної інформації. По суті, з мене робили
злочинця, підсобника бандитів. Я намагався їм пояснити елементарні вимоги
закону. Але все було марно. Індиченко ще раз попередив, що стосовно мене
порушать кримінальну справу. І справді, незабаром прибув слідчий Данило
Козлов із Жовтневого РВВС Одеси, заявивши, що буде допитувати мене як підозрюваного.
Я відмовився відповідати без залучення адвоката. Слідчий тут же пішов,
але адвоката на моє прохання не викликали. Не дозволили також зателефонувати
додому, щоб повідомити про все дружині. У відповідь на неодноразові вимоги
пред'явити постанову про порушення проти мене як адвоката кримінальної
справи, санкціонованої прокурором області, звучали тільки погрози. Нарешті
мені просто повідомили, що затримують, хоч я пред'явив також посвідчення
інваліда війни II групи і нагадав, що, згідно з наказом міністра внутрішніх
справ, мене не можна тримати в ізоляції за станом здоров'я... Все було
марно: працівники УБОЗу не звертали уваги. Навіть навпаки — попередили,
що в ІВУ я підхоплю ще й туберкульоз, сифіліс, жовтяницю або інше інфекційне
захворювання. Єдине, що, зрештою, зробили: викликали дружину, яка привезла
мені одяг і ліки — без них я б одразу загнувся...»
Пізнього вечора, о 23.25, протокол про затримання адвоката
все ж було оформлено. У документі вказувалося, що Г.Гузь підозрюється у
скоєнні злочину, передбаченого статтею 194 КК України (підробка документів,
збут їх і використання). Хоча, варто зазначити, копію протоколу було надано
захиснику Гузя лише через півмісяця, 14 вересня. Причому стаття 194 виявилася
перекресленою укладачами, і вгорі було написано іншу підставу для затримання
— «ст. 172». Будь-яких процесуальних документів, що закріплювали б законність
подібного «уточнення», як і особистої санкції облпрокурора, не було. Крім
того, стаття 172 КК України (посадовий підлог) передбачає відповідальність
за скоєння злочину посадовою особою і взагалі не може бути застосована
до адвокатів, оскільки останні посадовими особами не є.
Однак ні тими серпневими днями, ні подальшими вересневими
ця обставина «не схвилювала» нікого з прокурорів, починаючи від Жовтневого
районного Григорія Піменова, начальника відділу облпрокуратури з контролю
за роботою спецпідрозділів міліції і включаючи прокурора області М.Косюту.
«Не помітив» Михайло Васильович також факту затримання адвоката у зведенні
за 27 серпня. Хоча «справа» Гузя, на думку захисника В.Каменського, явно
шита «білими нитками» (одним із свідчень стала спроба деяких посадових
осіб приховати навіть факт поміщення й утримання члена колегії адвокатів
у ІВУ). По-перше, переконаний В.Каменський, слідство припустилося повного
ігнорування вимог ст. 112 КПК України, згідно з якою справи про злочини,
передбачені статтею 172 КК України підслідні органам прокуратури, а зовсім
не міліції. По-друге, адвокат, який не є посадовою особою, у принципі не
може бути суб'єктом злочину, що інкримінується йому, тим паче — без санкції
облпрокурора. І, по-третє, факт допитів свідків Ю.Піскуна та О.Войтова
ще 22 серпня щодо адвоката Г.Гузя про незаконне зберігання і носіння бойових
припасів за справою №04990526, якої на той час не існувало, викликає у
захисту просто-напросто серйозний сумнів у здатності слідства адекватно
оцінювати власні дії. Має ж бути відома працівникам міліції хоч би та елементарна
вимога ст.113 Карно-процесуального кодексу, що «попереднє слідство проводиться
тільки після порушення кримінальної справи в порядку, встановленому даним
Кодексом»! В.Каменський наводить ще масу грубих порушень законодавства
і зневаження елементарних прав людини та цілої низки конституційних норм
— від ігнорування права затриманого (без санкції облпрокурора) на присутність
при допиті вибраного ним захисника до обрання запобіжним заходом адвокату
Г.Гузю «підписки про невиїзд». Але те, як обходилися з підозрюваним, щоб
вибити під загрозою смерті бажані відомості, вказує не лише на беззаконня,
але й на дуже небезпечні тенденції в органах МВС. «Вночі з 27 на 28 серпня
мене повезли, — розповідає Г.Гузь, — з приміщення УБОЗу в ізолятор. Але
черговий, пославшись на наказ по відомству, що стосувався мене як інваліда-хроніка
й адвоката, навідріз відмовився залишити мене в ІВУ. Помістили до камери
ІВУ разом із чотирма іншими особами лише наступного дня, а мені Ладиженський
сказав, що того чергового, котрий, виконуючи наказ міністра, не взяв мене
до камери з урахуванням хронічного захворювання, вже звільнено, а начальник
Одеського ГУ МВС Жураковський і начальник ІВУ отримали догани». Багато
про що свідчать і такі подробиці розповіді Гузя: «В УБОЗі мене прикували
наручниками до батареї опалення. Взяли відбитки пальців, сфотографували,
зняли на відеокамеру. Сафонов роз'яснював, що мої дані занесуть у комп'ютер.
Як члена одного зі злочинних угрупувань. А Ладиженський, вимагаючи підписання
паперу про те, що я буду доповідати убозівцям про справи клієнтів, що належать,
за їхніми словами, до розряду бандитів. А у разі відмови пригрозив знищити
руками тих же бандитів. Причому заступник начальника УБОЗу Індиченко, демонструючи
своє всесилля, при мені телефонував, як він казав, прокурору області Косюті
і передав його слова: чекає тебе на санкцію. Точно ж я знав одне: прокурору
відомо зі щоденного зведення про затримання адвоката. Але й через три доби
реакції не було. Про що я мав думати в умовах постійних принижень? Коли
той же Сафонов, наприклад, обіцяв підібрати мені в СІЗО таку камеру, щоб
я сам не захотів жити...»
«Помалу переконувався, що вони й справді могли зробити
все — аж до фізичного усунення, а потім «списати» на бійку в камері. Не
бачачи іншого виходу, змушений був дати свідчення, які задовольнили б убозівців.
Хоч підкреслюю: вони зовсім не відповідають дійсності. А найстрашніше,
— зазначив Г.Гузь у бесіді з автором цих рядків, — мені й моїй сім'ї, як
і раніше, загрожує небезпека з боку тих, хто не зупинився перед грубим
свавіллям, поміщаючи мене, всупереч закону, на троє діб під варту, і через
місяць після цього не був притягнутий до відповідальності за скоєне. Можливі
будь-які провокації й сьогодні: від нового затримання до «виявлення» в
мене, наприклад, при обшуку наркотиків чи патронів, як це трапляється.
Не виключаю також фізичної розправи. Або можу виявитися звинуваченим у
якомусь іншому злочині, коли мене раптом «упізнає» хтось із потерпілих
або його співучасників. Що може бути жахливішим «за бандитів у законі»?
Відверто кажучи, прослуховуючи записані на диктофонну плівку
плутані й напружені фрази Гузя, важко подолати відчуття, неначе раптово
опинився в якомусь безглуздому віртуальному маленькому світі, де тимчасово
не діють ні закони, ні правила людського співжиття. Де, навпаки, керуються
одними тільки поняттями. Зрозуміло: в дійсності такого бути не може...
Але варто було автору цих рядків разом з редактором облгазети
«Слово» Зоєю Казанжі, куди також звернувся по допомогу адвокат Гузь, переступити
поріг кабінету начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю
УМВС в області Валерія Романовського, як стало зрозуміло: не даремно Гузь
стверджував, що його телефон «на прослуховуванні» — убозівці повідомили
весь виворіт його приватного життя. Принаймні перше, чим приголомшив гостей
господар міліцейського кабінету, було запевнення у тому, що власкора «Дня»
тут дуже чекали! Треба ж — як ясного сонечка чекають одеські журналісти
зустрічей з облпрокурором, котрий за рік не провів жодної прес-конференції,
з високим міліцейським керівництвом, а тут, навпаки, журналіста чекають!
І причина більш ніж вагома: «Є до вас серйозне запитання, — почав зустріч
полковник Романовський, — і я не просто так кажу». А суть питання, як виявилося,
в тому, щоб попередити про наслідки «ініціювання» в пресі скандальної справи
із затримання співробітниками УБОЗу громадянина Гузя. «Я знаю, — стверджував
прямо полковник Романовський, — що за висвітлення цієї справи гроші вже
пішли. Ось ми зараз і розбираємося...»
ЯК ЖУРНАЛІСТИ «Дня» І «СЛОВА» БАНДИТСЬКЕ «ЗАМОВЛЕННЯ»
ВИКОНУВАЛИ
— Іншими словами, слід розуміти, що зараз ми з редактором
«Слова» приступили до виконання замовлення?
— Я цілком серйозно кажу, — продовжував Романовський, —
ми таку інформацію отримали: знаємо від кого, куди, коли й таке інше. І
будемо розбиратися. Розумієте, ми просто чекали. І дійсно — раптом у нас
дзвінок, підіймається ажіотаж з цього питання, бачимо зацікавлені підходи...
— Це вже обвинувачення чи ще ні?
— Звичайно, ні. Я поки що ділюся інформацією, як з будь-якою
людиною. Тим паче, що ми таку інформацію отримали. І раптом першими приходите
ви. Я навів інформацію про всяк випадок: може, хтось під вас «копає».
— Тобто, можливо, журналіст зв'язався з якимсь паспортним
столом і допоміг кому-небудь з бандитів прописатися в Одесі?
— Абсолютно вірно. Я маю на увазі, що є люди, які заготовили
гроші і кудись ці гроші пішли. Частина наших працівників також беруть гроші...
— Ну, ми не можемо собі дозволити когось безпідставно звинувачувати.
А хвилює те, що стосується грубого порушення прав адвоката...
— Для цього є прокуратура, працівники якої саме сьогодні
брали пояснення у наших співробітників Ладиженського, Сафонова. Буде давати
пояснення й Індиченко...
Думка ж самого В.Романовського полягає в тому, що «Гузя
було затримано як громадянина, а не як адвоката». А зауваження, що кваліфікувати
таким чином застосування Закону «Про адвокатуру» навряд чи правомірно,
начальник УБОЗ парирує тим, що «на момент затримання співробітники міліції
не знали, що Гузь — адвокат. А щодо слідчого Козлова з Жовтневого РВВС,
котрий підписував протокол затримання і вів цю справу, зараз розбираються.
А взагалі затримано його за те, що він є адвокатом одного з угруповань,
яке організувало вбивство і редактора «Вечірки» Б.Дерев'янка, і ще декілька
злочинів. У нас є на цей рахунок відомості — і від свідків, і оперативні
матеріали, і його свідчення: кого він знає, як вирішував питання щодо одного
із затриманих, а саме, як за певну винагороду придбав через військкомат
фальшивий паспорт та інші документи для цього ж затриманого Луниченка.
Згодом з'ясувалося, що власник документа — зовсім не Луниченко, а злочинець,
якого розшукують у Росії і затримано за тяжкі злочини у нас. І сьогодні-завтра
буде вирішуватися питання про затримання й арешт адвоката Гузя повторно
— вже прокуратурою...»
Як довелося переконатися, марно ставити запитання, чому
ж тоді інкримінується Гузю не дача хабаря, а підробка документів? Або на
чому грунтується посилання, що в УБОЗі не відали про рід занять Гузя? Про
те, що він — «адвокат злочинного угруповання», виявляється, були чудово
обізнані. Однак не бажали знати, що Гузь має також і права члена облколегії
адвокатів! Чим пояснити подібні парадоксальні явища? Хіба що розкладаючим
впливом атмосфери залякування і страху, яка культивується у суспільстві
останнім часом.
ЧИ ЗНАЙДЕ СЛІДСТВО ЗЛОЧИНЦІВ?
І все-таки цікаво було простежити, чи змінить свою позицію
невтручання у скандал, що вибухнув, прокуратура? Невже не спробує одеський
прокурор М.Косюта хоч якось відреагувати на висловлену в скарзі на ім'я
Генпрокурора М.Потебенька точку зору адвоката В.Каменського, що «нагляд
за дотриманням законності, зокрема в Одеській області, передбачений статтями
25 і 100 КПК України, цілковито відсутній»? Не вживе ніяких заходів проти
вакханалії беззаконня, що вже почала важким катком підминати навіть юристів-професіоналів?
Відповідь на запит «Дня» дав заступник прокурора області
Василь Присяжнюк: «Дослідчу перевірку після дзвінка з корпункту «Дня» проведено
протягом доби, — сказав він при зустрічі з автором цих рядків. — Хоча законом
визначений 10-денний термін. Гадаю, що у 2-місячний термін буде здійснено
розслідування й порушеної мною сьогодні, 29 вересня, кримінальної справи
за ознаками ст. 166 ч. II КК України за фактом перевищення посадових повноважень
деякими співробітниками УМВС в області, котрі затримали 27 серпня Григорія
Гузя, помістили його до ІВУ і звільнили на підписку про невиїзд. У нас
немає сумніву, що причетним до цього діяння було достовірно відомо, що
Г.Гузь є членом обласної колегії адвокатів».
За словами В.Присяжнюка, «поки що рано говорити, кого саме
буде притягнуто до кримінальної відповідальності за перевищення посадових
повноважень. Але вважаю, це має бути той, хто віддавав розпорядження, а
не «стрілочник», котрий виконував накази. Для з'ясування всіх обставин
знадобляться очні ставки та інші слідчі дії, які й допоможуть суду визначити
винуватців. Слідство доручено вести начальнику слідчого відділу облпрокуратури
Ігореві Гандзію». Заступник прокурора області не став заперечувати, що
таку ж міру реагування щодо незаконних дій співробітників УБОЗу довелося
застосувати і на початку третьої декади вересня. «Тільки потерпілим був
не адвокат», — зазначив В.Присяжнюк. Що до цього додати? Хіба те, що цими
ж днями було до півсмерті побито «охоронцями законності» громадянина і
в Суворовському РВВС Одеси. Між тим, двоє винних працівників міліції обійшлися
легким переляком...
Ну, а Григорій Гузь звернувся із заявою про захист конституційних
прав до Жовтневого райсуду Одеси, подавши позовні вимоги до управління
МВС в області та відділу облпрокуратури з контролю за роботою спецпідрозділів.
Після незаконного затримання і поміщення мене співробітниками міліції до
ізолятору внутрішнього утримання, вказується у документі, «я зажадав ознайомитися
з постановою про порушення кримінальної справи стосовно мене і роз'яснити,
відповідно до КПК України, у скоєнні якого злочину я підозрююся». Однак
постанови не було представлено, замість цього «від мене незаконно вимагали
інформацію, якої я не мав права розголошувати внаслідок вимог статті 9
Закону України «Про адвокатуру». При цьому були грубо порушені конституційні
права, гарантовані статтями 21, 24, 27, 28, 29, 31, 33, 64. Позивач звернувся
до суду — «визнати антиконституційними дії співробітників УБОЗ і Жовтневого
райвідділу УМВС в Одеській області, що стосуються вимагання від мене відомостей,
які є адвокатською таємницею, незаконного затримання, а також допитів мене
як підозрюваного і схиляння мене до співпраці».
Адвокату Гузю, котрого в жовтні випишуть із госпіталю,
ймовірно, все ж удасться себе захистити. А от як бути із захистом конституційних
прав цілого народу, який напередодні виборів виявився заручником владних
жадань правлячого клану, готового будь- якими засобами чіплятися за вислизаючу
владу?
