Дуже добре, що «День» вирішив обговорити проблеми українського футболу, надавши слово читачам (№206 від 9.10.2002). І хоча фахівці іронізують, що на футболі, як на політиці й медицині, знаються всі, думаю, що відверта розмова піде лише на користь.
Резервний склад італійського «Ювентуса» не лише «запалив червоне світло» перед киянами в Лізі чемпіонів, а й наочно указав нам наше місце у футбольній Європі. Засмутила не лише гра киян, упродовж усього матчу не полишало відчуття, що «Ювентусу» перемога була потрібна більше, ніж «Динамо». Схоже, що М. Несенюк поквапився, написавши після київського матчу з «Фейєноордом», що гра киян наближається до європейського рівня. Це підтверджує й гра киян у внутрішній першості, де «Динамо» останнім часом має проблеми в матчах з суперниками, вельми далекими навіть від середнього європейського рівня.
Декілька слів і про кадрову політику, причому не лише київського, а й більшості українських клубів. Чи не вигідніше вкладати гроші не в купівлю іноземних футболістів-середнячків, а у розвиток вітчизняного футболу та підготовку своїх «зірок»? Приклад з хокейною командою київського «Сокола», наведений М. Несенюком, не зовсім коректний, оскільки рівень розвитку хокею в 70-ті роки й нинішнього футболу в Україні — речі непорівнянні.
Тепер «Динамо» продовжить виступи в Кубку УЄФА, а суперники там теж не із слабких. Тому не треба ставити перед командою завдання завоювати цей трофей. Адже для його розв’язання потрібні вагомі аргументи й, передусім, високий рівень гри. Ось цього рівня й слід прагнути, попутно набуваючи необхідного досвіду виступу в єврокубках.
