Забута мелодія для сурми

Гай-гай, де вони, ті недавні часи, коли дітлашня їздила на екскурсії, гралася в тимурівців, ходила в походи, палила багаття, співала до ночі пісні, а вранці прокидалася під звуки сурми? Де будинки піонерів та школярів? Де секції боксу, шахів, юних туристів? Де гуртки художньої самодіяльності? Зрештою, «куди щезло дитинство»?

... Вони прийшли сюди випадково. Двоє хлопчаків, перед якими три місяці канікул і — порожнеча. Що робити? Байдикувати, марнувати дні в підвалах, тинятися вулицями? З нудьги можна померти.

І полинула в небо забута мелодія для сурми.