Один із них — Теодор Резвой, людина, що вже одного разу зробила маленьке диво — перепливла Атлантичний океан на хисткому весловому човнику. Одесит здійснив свою неймовірну мандрівку минулого року, пройшовши відстань у майже 5 тисяч кілометрів від Канарських островів до Барбадосу за 67 днів. І, між іншим, став представником п’ятої за рахунком країни, громадянинові якої це вдалося зробити одному. Нашої країни! Таких людей одиниці. Ними пишаються та вважають справжнім надбанням нації. Наприклад, англійцеві за такий вчинок королева присвоїла лицарський титул. Теодор називає себе патріотом. Ні, не тим, що кричить про це на кожному кроці, зворушливо прикладаючи долоню до серця — він дійсно людина діла. Йому образливо, що мало хто знає Україну, її прекрасний прапор, мужній народ. Саме тому в свою наступну мандрівку через океан він відправиться на човні «Україна». Перший — «Одеса» вже відслужив йому вірою й правдою на шляху до Америки. Цей везтиме його в зворотному напрямкові — із заходу на схід. Із Нью-Йорка, прямо від статуї Свободи у французький порт Брест. Цей маршрут вважається найскладнішим і найнебезпечнішим із усіх атлантичних маршрутів. Старт мандрівки намічено на травень. Сезон переходу обмежено коротким літнiм перiодом між весняними айсбергами та початком осінніх штормів. Адже й ті, й інші далеко не завжди дотримуються відведених їм порою року рамок. Якщо перехід буде успішним, то Україна стане третьою (!) країною, за чиїм представником рахується такий рекорд. Буквально декілька тижнів тому другим став француз. Свій перехід Резвой присвятить рятівникам, які загинули під руїнами Торговельного центру в Нью-Йорку.
Статистика — річ уперта. А за її даними з 23 осіб, що намагалися перетнути океан із заходу на схід, 16 до суші не добралося. А троє веслярів так і залишилися в морі назавжди, не зумівши справитися зі своїми корабликами. Але Резвого це не лякає. «Я вмію долати страх», — говорить він таким спокійним голосом, що мимоволі відразу віриться в благополучний кінець кампанії. Таке враження, що якби він раптом так само серйозно заявив, що вирушає на Марс, всі б також повірили й чекали б звідти новин. Причому неодмінно хороших. Мовляв, добрався нормально, готуюся до зворотного перельоту на Землю. Проте і у відкритому морі зірок він бачить доволі. А заодно й фотографує їх. Недарма ж кажуть, що талановита людина талановита в багатьох починах. Нещодавно в Києві відбулася фотовиставка Теодора, на якій глядачі могли побачити те, що побачив сам мандрівник під час свого першого рейсу.
«Україна» буде довжиною сім метрів. Її купували у Великiй Британії. У нас, на жаль, такі високотехнологічні кораблі не виробляються. У порівнянні з «Одесою» в човна — новий дизайн, який дозволить йому бути практично непотоплюваним. Але левова частка успіху залежить, звичайно ж, від «капітана» корабля. Якщо полічити всі незавершені переходи, то близько 80% з них були невдалими з психологічних причин. Дуже вже ж складно надовго залишатися сам на сам iз такою неконтрольованою стихією, як океан. Його хвиль бояться навіть капітани величезних лайнерів, а що там казати про мандрівників в семиметровому човні. Проте зовсім один Теодор залишатися не повинен. У корпус човна буде вмонтовано радіомаяк — зв’язок iз великою землею. Сподівається Резвой налагодити й інші засоби зв’язку — мобільний телефон та Iнтернет, яких дуже бракувало під час минулого переходу. З технічних причин це було недосяжним.
Якщо говорити про головну небезпеку, що підстерігає мореплавців-одинаків, то це — ризик перекинутися. Француз, наприклад, перекидався зі своїм судном під час мандрівки понад дюжину разів. А вода ж холодна, та ще й різноманітні та не завжди миролюбні представники фауни шугають майже поряд. Ще однією проблемою називають можливість тарану човна великим кораблем, який на своєму локаторі може просто не помітити зустрічного судна. Особливо в темряві. Тому мореплавці вночі практично не сплять.
Дуже символічно, що місцем свого старту Резвой обрав Манхеттен. Саме звідти 107 років тому вперше відчалив весловий човен із двома американцями норвезького походження Харбо і Самюелсоном, щоб підкорити океан. Вони відгукнулися на заклик однієї з нью- йоркських газет, перетнути Атлантику на човні за астрономічний, як на ті часи, приз у розмірі $10 тисяч. Перехід був удалим, але більше ніхто за подальші роки з Манхеттена не стартував.
Навіщо ж все ж таки Теодор вплутується в таку ризиковану справу? Сам він пояснює все досить просто: «Я хочу довести собі, що можу це зробити. Адже один раз — випадковість, а два — вже закономірність». Тільки щось підказує, що й на цьому він не зупиниться. «Один раз побачивши океан, закохуєшся в нього назавжди», — говорив герой одного відомого фільму. Така ось закономірність...
