Цього тижня в Україні відзначають Всеукраїнський тиждень хоспісної паліативної допомоги, привертаючи увагу влади та громадськості до проблем і важко хворих людей, і фахівців, які підтримують їх — і з медичного погляду, і морально. Як правило, до послуг хоспісів (в Україні працює 12 хоспісів і 20 паліативних відділень при лікарнях) вдаються здебільшого хворі на рак. Тому в рамках Всеукраїнського тижня ми пропонує розмову з директором Національного інституту раку, професором Ігорем ЩЕПОТІНИМ про лікування цього захворювання й, що головне, природу його виникнення.
— Ігоре Борисовичу, якими є динаміка та тенденції розвитку цього захворювання?
— Захворюваність на рак весь час зростає в кількості виявлених випадків на 100 тисяч населення. І, за прогнозами, в перспективі це зростання буде ще більшим, оскільки, умовно кажучи, 80% причин виникнення раку є рукотворними. Це результат діяльності людини на планеті Земля. Я інколи використовую такий слоган: «це наша плата за задоволення жити та творити (часто бездумно) на цій планеті».
Є причини, які не пов’язані з життєдіяльністю людини, наприклад, сонячне випромінювання. А решта багато в чому залежить від людини. Це стосується не лише екології, а й тих звичок, яких набула людина впродовж життя, і того способу життя, який змінився з тієї миті, як природа породила людину, й характер харчування. Усе це зробила людина сама й тепер страждає.
Але ми говоритимемо не лише про рак як такий — ми поговоримо про всі злоякісні новоутворення людини. Тому що, говорячи про «рак», необізнані люди, а часто й фахівці, й лікарі ведуть розмову про те, як його лікувати, як йому запобігти, які прогнози на його розвиток. Але все це доволі умовно, бо під цим словом фахівці об’єднують близько 200 абсолютно різних захворювань. Візьмемо рак яєчника й рак легенів. Це абсолютно різні захворювання, мають різні причини виникнення, різняться за прогнозами, не схожі за типом лікування.
Тому робити якісь загальні висновки, кажучи слово «рак», можна лише суто умовно. Аналогію безглуздості такого підходу можу навести таку: якби ми об’єднали всі запальні захворювання, включивши сюди апендицит, запалення легенів, грип, тонзиліт, гайморит, і спробували з’ясувати, коли буде розв’язана ця проблема? Ми говоримо, по суті, про абсолютно різні захворювання, умовно об’єднані під назвою «рак».
Перейдемо до конкретнішого поняття — до злоякісних пухлин людини. Вони можуть бути різними: органними, коли вражений якийсь орган (пряма кишка, передміхурова залоза тощо), можуть бути системними — це, наприклад, лімфатична система, хвороби Ходжкіна й т.д.
За знайденими останками древньої людини вдалося дізнатися, що рак бере свій початок від того моменту, як було встановлено факт існування людей на Землі. Отже, не треба думати, що це щось таке техногенне — якесь ноу-хау, що з’явилося в недалекому минулому. Ні, це та хвороба, яка супроводжує людей впродовж усього існування людства. До речі, це захворювання властиве й усьому тваринному світу.
— Цікавий факт, що в Україні, як і в решті світу, зафіксовано зниження смертності від раку. Чому?
— Правильно. І це при тому, що захворюваність зростає з кожним роком. Вона має характер прямої, що весь час тягнеться вгору. Паралельно з цією лінією, тільки трохи нижче, весь час йшла крива смертності. Ці дві криві впродовж довгих десятиліть ніби повторювали одна одну.
Але за останні роки в Україні вперше дві криві почали розходитися в різні боки. Зі зростанням захворюваності починає... знижуватися смертність. Факт, звісно, радісний, і я із задоволенням відніс би його до того, що нарешті розгадана таємниця раку й винайшли ліки, що ефективно борються з ним. Але я вже казав, що загальні ліки від раку ніколи не будуть винайдені. Ніколи! Бо рак — це умовна назва різних хвороб.
— Ігоре Борисовичу, як же це пояснити?
— Я для себе намагався зрозуміти, за рахунок чого це відбувається. Виявилося, що змінилася структура онкологічних захворювань. Давайте розберемося, якими є головні кілери сьогодні у людей. Це рак легенів і рак шлунка у чоловіків. Так от, ця захворюваність знижується, як у всьому світі, так і в Україні теж. І на перше місце почали виходити такі локалізації, як рак товстого кишковика, пухлини сечостатевої системи, грудної залози й товстого кишковика у жінок і т.д. Ці локалізації, які почали виходити на перший план, лікуються значно краще, ніж головні кілери. Ті лікуються погано. Тому за рахунок такого зміщення ми бачимо загальний сумарний успіх зниження смертності від раку.
— Яка, все ж таки, причина? Почали менше палити чи щось іще?
— Я не хотів би в такому серйозному інтерв’ю епатувати вас і читачів, але на тлі збільшення кількості людей, які палять, на Землі за останні роки захворюваність на рак легенів знижується. Я не хочу робити звідси жодних висновків і коментувати це явище, але це факт.
Тепер що стосується шлунка. Візьмімо найпоказовіший приклад — стан справ у США в середині ХХ століття. Рак шлунка тоді був на другому місці після раку легенів, так само, як і в багатьох країнах світу. До кінця ХХ століття рак шлунка перейшов у розряд рідкісних онкологічних захворювань. У офіційній статистиці окремо навіть не виноситься захворювання «рак шлунка», бо кількість таких випадків різко зменшилася. Один з моїх пріоритетів як фахівця — саме рак шлунка. Тому я користувався великим попитом у США, де провів вісім років як практикуючий хірург.
Ось за рахунок чого це сталося, мені легко говорити — за рахунок того, що американці за останні 50 років істотно змінили характер харчування, культуру харчування, способи зберігання їжі. У нас настояний борщ, що постоїть чотири-п’ять днів, вважається дуже доброю їжею. Господині запевняють, що чим більше постоїть борщ, тим він начебто смачніший і корисніший. Але ви жодного американця не змусите з’їсти страву, приготовану навіть учора. Більше того, ви не змусите його ввечері з’їсти страву, приготовану вранці, навіть якщо вона стояла в холодильнику.
Солоні огірки тощо, це все робиться влітку й споживається протягом року. Якби споживач міг узяти розсіл, яблучний сік, квашені помідори, воду, що постояла в кіоску декілька днів, і подивитися під мікроскопом, які бактерії є в цій субстанції, він би ніколи цього більше не вживав. У цивілізованому світі є єдиний спосіб зберігання їжі — холодильник. Жодні льохи, жодна консервація, жодні компоти, жодні мариновані помідори, огірки, жодні продукти холодного або гарячого копчення не вживаються. Це все шкідливі продукти, що мають канцерогенні властивості.
Важливим є ще ритм харчування. У американця та європейця обідній час — час святий. Уся Франція вимирає в цей час. Це нормальне ставлення до вживання їжі. Крім того, вони обідають, як правило, з вином. Це не заважає їм повертатися на робоче місце. У стародавніх греків і римлян додавання невеликої кількості вина у воду було способом знезаразити її, позбавити мікрофлори.
— Ви сказали, що рівень захворюваності на рак шлунка в Україні теж почав знижуватися. За рахунок чого?
— Давайте пригадаємо, що ми їли 20 років тому. Тоді консервували компоти, персики, вишні на зиму, маринували помідорчики під сало. Зараз ми цього позбуваємося. Усе-таки зріс рівень добробуту країни, тому ми дедалі менше їмо продуктів тривалого зберігання: копчених, в’ялених тощо. Населення змінило в цілому свої пріоритети в бік свіжоприготованої їжі. Саме завдяки цьому відбуваються позитивні зміни.
