На початку жовтня 2000 р. Верховна Рада України ухвалила закон, згідно з яким прожитковий мінімум для громадян на даний період часу встановлено в розмірі 270,1 грн. Після підписання Президентом цей закон набрав чинності. Однак у цей же день, 5 жовтня 2000 р., Верховна Рада України у своїй додатковій постанові визначила для пенсіонерів і інвалідів прожитковий мінімум у 216,56 грн.
Разом із тим, згідно зі статтями 21 і 24 Конституції України, громадяни рівні у своїх правах і перед законом. Більше того, стаття 46 Конституції України безпосередньо визначає саме для пенсіонерів «рівень життя не нижчий за прожитковий мінімум, встановлений законом». А безпосередньо сам закон встановлює прожитковий мінімум для «недиференційованих» громадян України в розмірі не 216,5 грн., призначеному для пенсіонерів і інвалідів, а саме 270,1 грн.
У світлі вищесказаного й відповідно до статті 43 Закону України «Про Конституційний суд України», 7 грудня 2000 р. я звернувся до Конституційного суду з проханням дати офіційне тлумачення ухваленого Верховною Радою закону про прожитковий мінімум в 270,1 грн. щодо поширення дії цього закону на багатомільйонний контингент пенсіонерів і інвалідів України.
