План дій ухваленої президентом Нацстратегії з прав людини передбачає «розробку та ухвалення нормативно-правового акта, який має затвердити механізм громадського контролю місцевими громадами за діяльністю підрозділів МВС».
Наразі Міністерство юстиції вносить зміни у план дій Нацстратегії, аби підлаштувати його до сучасних викликів та підвищити рівень виконання заходів з боку міністерств та відомств. Однак МВС, користуючись вікном можливостей, намагається видалити цей захід із плану дій.
СТАТИСТИКА КАТУВАНЬ
В Україні немає точної статистики, яка б відображала реальний масштаб катувань у підрозділах МВС. Європейський суд з прав людини виносив сотні рішень, які підтверджують, що в нашій країні немає ефективної системи розслідування катувань.
2017 року за медичною допомогою через травми, завдані працівниками поліції, звернулись 2386 людей. Такі дані наводить Експертний центр з прав людини у своєму дослідженні «Неналежне поводження в діяльності Нацполіції України: прояви, поширеність, причини».
Медики фіксують травми голови (30,12% від усіх видів травм), корпуса тіла та кінцівок.
Фахівці у дослідженні зауважують, що з кожним роком таких звернень більшає.
За словами радника з правової реформи Консультативної місії Європейського Союзу Вадима ЧОВГАНА, подібний механізм розроблений для пенітенціарних закладів. Візити у такі заклади народних депутатів, журналістів та представників громадських організацій, за його оцінками, знизили кількість побиттів. Бо співробітники системи тепер знають, якщо катуватимуть засуджених, — це буде відомо громадськості й обов’язково призведе до перевірок. На його переконання, подібний спосіб може зменшити рівень катування та неналежного поводження в підрозділах МВС.
Коли ж учасники робочої групи з боку громадськості обґрунтовували доцільність заходу, градус дискусії поступово підвищувався:
— Ви погодили цей документ з механізмом для пенітенціарників з державними органами? Ви його ще з СБУ спробуйте погодити, — мало не кричить начальниця Управління моніторингу дотримання прав людини Наталія БОРОДИЧ.
— Він давно вже погоджений і зареєстрований у парламенті під №7337, — реагує Вадим Човган.
Правозахисник Сергій Перникоза після жвавої полеміки зауважує, що вбачає мету заходів у моніторингу роботи МВС.
Карта Експертного центру з прав людини, дослідження «Неналежне поводження в діяльності Нацполіції України: прояви, поширеність, причини»
— Тому що коли представник громади потрапляє у райвідділок і бачить, у яких кабінетах працює слідчий чи дільничий, то у громади змінюється ракурс розуміння проблем і ставлення до поліції. Цей механізм допоможе МВС продемонструвати, що ви — відкриті, що вам немає чого приховувати, що у вас такі от проблеми. Тоді громада починає перейматись проблемами поліції і починає діяти філософія community policing, — каже експерт Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів (УМДПЛ) Сергій ПЕРНИКОЗА.
Наталія Бородич вказує, що з візитами без попередження приїжджають моніторингові місії ООН та Національний превентивний механізм проти катувань та неналежного поводження. А МВС допомагати можна через створені при відомстві громадські ради, які є у кожному регіоні України.
Окрім цього, у МВС висловлювали побоювання, що за такого механізму затримані вдаватимуться до зловживань, повідомляючи державні органи про тортури та неналежне поводження, яких не було.
Сергій Перникоза пояснює, що НПМ наразі не дуже ефективний у моніторингу місць несвободи МВС. Бо громадських моніторів у ньому — 150, тоді як усіх місць несвободи в Україні — 4528. Він запропонував МВС самостійно у своєму наказі визначитись із умовами для такого моніторингу.
— У межах цього заходу Нацстратегії саме МВС прописує наказ. Ви у ньому можете передбачити, який порядок залучення громадськості: хто може бути залучений, а хто — ні, у яких випадках ви забороняєте доступ до об’єктів МВС та що відбувається, коли монітори із місцевого самоврядування порушують законодавство, — каже Сергій Перникоза.
У МВС кажуть, що не розуміють, яка буде відповідальність представників місцевого самоврядування за розголошення службової чи таємної інформації, яку вони дізнаються під час візиту.
— От Уповноважений Верховної Ради з прав людини несе відповідальність за доручення моніторам НПМ, які вона їм виписує, — каже Наталія Бородич.
— Яку? — цікавиться монітор НПМ Сергій Перникоза.
— Зараз не можу сказати.
— Жодної.
— Представники органів місцевого самоврядування нестимуть цивільно-правову відповідальність за розголошення персональних даних, кримінальну — за розголошення слідства. Це вже передбачено законодавством, — втручається Вадим Човган.
Він додає, що громадські ради часто бувають напівмертвими. Натомість такий механізм НПМ, із залученням широкого кола суб’єктів, спрацював задля запобігання неналежного поводження.
«НЕ ТРЕБА ПЛОДИТИ КОНТРОЛЕРІВ»
Тож Вадим Човган висловив нерозуміння, чому МВС не хоче надавати доступ громадськості, аби та подивилась, наприклад, кімнату затриманих.
— Для чого? — запитує у підвищеному тоні Наталія Бородич.
— Щоб перевірити, чи є порушення прав людини, поспілкуватися з людиною, — відказує їй Вадим Човган.
— Які є повноваження для такої перевірки? Ви не маєте права з нею спілкуватись, бо вона — під процесом.
— Не завжди людина — під слідством. Вона може бути під адмінарештом.
Представник Консультативної місії ЄС наголосив, що наразі такий пункт у плані дій міститься і його потрібно виконувати. На його переконання, якщо МВС не хоче його виконувати, — це не означає, що захід потрібно ліквідовувати.
— Ми можемо щодо пунктів Нацстратегії обґрунтувати, чому їх не можна виконувати. Буде це взято до уваги чи ні — інше питання. Це — наша позиція! А чи виконаний захід стратегії — нехай судить Кабінет Міністрів. Внесіть зміни до свого закону про громадські об’єднання з метою контролю за правоохоронними органами.
— Так цей захід пропонує це.
— Ні, в цьому питанні виконавець не МВС, — заперечує Бородич. — Має йтися про всі правоохоронні органи, а не лише про органи системи МВС.
— У плані дій йдеться лише про МВС.
— Це невірно. Якщо ми маємо діяти на підставі закону і залучати громадськість, то це має бути прописано, як я бачу, в законі про громадські об’єднання. Потрібно там виписати статтю контролю громадськості за правоохоронними органами і виписати повноваження та які саме громадські організації мають бути допущені.
— Тоді ви можете пропонувати новий захід в іншому плані дій. А поки це такий, який є.
— Тоді ми будемо Кабміну писати свою позицію.
— Будь ласка... А ви ж представляєте Управління з прав людини? — продовжує запитувати Вадим Човган Наталію Бородич.
— Так.
— Тобто ваша ж головна робота — посилювати захист прав людини у всій системі МВС?
— Так.
— То чому ви виступаєте проти заходу Нацстратегії, який досягає цієї мети?
— По-перше, ви мені спочатку доведіть, що це поліпшення, а по-друге, я — за об’єктивність. Я виступаю за неплодючість контролюючих органів і за те, щоб існуючі незалежні органи працювали краще.
Сергій Перникоза вказує на різне бачення, як громадськість можна залучати до моніторингу. Він запропонував, щоб вона спільно з співробітниками Управління із забезпечення прав людини відвідували об’єкти МВС. Наталія Бородич на це зауважила, що для цього потрібні виписані в законі підстави. При цьому вона заявила, що працівники Управління не мають права спілкуватися із затриманими.
— Ми як працівники системи проводимо моніторинговий візит за окремою формою — вивчаємо документи. При цьому ми не маємо права спілкуватись із затриманим, як і громадськість.
— Чому? — відразу втручається Вадим Човган.
— Законодавством не передбачено, — різко відказує вона.
— Так треба це законом змінити.
— Будь ласка, змінюйте у себе в законі про громадські об’єднання стосовно усіх правоохоронних органів.
Вадим Човган нагадав, що план дій Нацстратегії був підставою для надання Україні безвізового режиму. У цьому процесі існували позиції про покращення доступу до місць несвободи. Адже саме ускладнений доступ призвів до порушень прав людини. Він припустив, що для МВС було б краще спробувати визначитися з механізмом. Однак він наголосив, що консенсус не може будуватись на видаленні заходу із плану дій Нацстратегії.
На це Наталія Бородич висловила жаль, що, коли створювався план дій, Управління моніторингу дотримання прав людини не існувало. Вона також висловила сумнів, що саме цей захід надав Україні безвізовий режим.
Представник Управління забезпечення прав людини Костянтин ТАРАСЕНКО запропонував громадськості придумати різні види механізмів громадського контролю. Він запропонував обговорити, які з них будуть допустимі в роботі Нацполіції, а які — ні.
— Якщо ви пропонуєте якийсь механізм, має бути чітка аргументація — додає услід пропозиції Наталія Бородич. Ті, які є, — не працюють, бо немає змін. Відповідно до якихось даних будуть працювати запропонований вами механізм або можна посилити існуючі механізми. А запитання «чому б ні?» — не аргумент.
— Це не так. Не обов’язково, аби щось покращити, доводити, що те, що є — погане.
— Обов’язково.
— Є інший спосіб — вказати на закордонну практику, як це працює в інших країнах, і чому це може функціонувати в Україні.
Сергій Перникоза запропонував у МВС все ж таки зустрітись з громадськістю й обговорити варіанти механізмів. За його словами, захід у Нацстратегії — неконкретний. З цим не погоджується Вадим Човган. Він ще раз наголосив, що у заході йдеться про місцеві громади та про механізм громадського контролю за підрозділами МВС.
— Я думаю, ми одне одного зрозуміли. Є різні позиції. Одна позиція посилається на чинне законодавство, яке не дозволяє цього механізму. Інша позиція — існує успішний закордонний досвід, і його можна застосовувати в Україні. Адже ж саме тому існує питання асоціації України з ЄС. Уповноважений із внесення змін до плану дій Нацстратегії має вирішити, яку з цих двох позицій враховувати, — підсумував обговорення Вадим Човган.
