Російський фармбізнес сьогодні в очікуванні. Практично одночасно з’явилося два законопроекти, здатні встановити нові правила гри на ринку. А саме — у такому важливому питанні як реклама лікарських засобів. З одного боку, уряд Росії пропонує позбавити низку органів виконавчої влади права забороняти ту чи іншу рекламу. Це зможе зробити тільки суд. А це означає, що втручання держави у роботу підприємців стане в цьому випадку мінімальним. У той же час астраханські депутати вважають, що телерекламу ліків варто заборонити зовсім. Відповідні документи вже підготовлено, й восени їх розгляне Держдума. До того ж за «рекламне» вето неодноразово висловлювалися й російські чиновники від медицини.
Словом, у Росії, як мовиться, процес пішов. У нас же, за словами фахівців, реклама медикаментів продовжує залишатися неконтрольованою й агресивною. За словами заступника директора інституту фармакології та токсикології Ганни Григор’євої, Україна посідає одне з перших місць в Європі за обсягами низькоякісної реклами ліків. І хоча медикаменти — продукт специфічний, до його «виходу в маси» лікарі не мають жодного стосунку. У тому значенні, що МОЗ сьогодні позбавлений як контрольних, так і експертно-дозвільних функцій у даному питанні. По суті, сьогодні там можуть лише констатувати: мовляв, у рекламі препарату N нічого не сказано про побічні ефекти, а ліків B — про те, що заздалегідь потрібно проконсультуватися з лікарем. Не пригадають експерти й прецедентів, коли б за недотримання законодавства в сфері «лікарської» реклами притягли до відповідальності. Показово, що в тій же Росії в 2003 році було розглянуто близько 15 тисяч таких справ, і в більшості з них рекламодавцю таки довелося заплатити штраф.
Звичайно, в Україні є закони, що регулюють рекламу медикаментів. Хоча вони й не такі жорсткі, як в Європі. Там, наприклад, заборонено представляти ліки як альтернативні іншим методам лікування, абсолютно безпечні й позбавлені побічних ефектів. Крім того, на рекламодавця чекають санкції, якщо в ролику використано образ лікаря чи фармацевта. В Україні закон вимагає небагато — щоб у рекламі звучали загальні застереження, а також настійна рекомендація прочитати інструкцію. Ще у нас повністю заборонена реклама рецептурних препаратів. Інше питання, що органи нагляду не можуть покарати аптеки, що відпускають їх без письмової рекомендації лікаря — немає ступеня відповідальності. Але у випадку з рекламою за цим дійсно стежать. Наприклад, як розповідає Г. Григор’єва деяким виданням довелося заплатити значні штрафи.
У іншому ж усе працює за схемою: «що не заборонено, те дозволено». Скажімо, рекламуються біологічно активні добавки, що ніби й пухлину розсмоктують, і від алкоголізму виліковують, і від цирозу печінки позбавляють. «За кадром» залишається той факт, що засіб цей профілактичний. І з ліками, що проходять всілякі клінічні (і не тільки) випробування, не мають нічого спільного. Та й загалом, обурюються лікарі, як можна рекламувати препарати від, по суті, невиліковних хвороб?
Результат лояльності законів у цьому випадку не обнадійливий. Сьогодні, за оцінками медиків, більше половини українців практикують самолікування. Правда, як сказав «Дню» керівник однієї з компаній-дистриб’юторів ліків, це тільки йде всім на користь — поліпшує здоров’я населення і зменшує навантаження на бюджет. Але лікарі дотримуються іншої думки. Ймовірність того, що пацієнт сам розбереться, який препарат і в яких дозах йому необхідний — погодитеся, невелика. Щонайбільше ефект буде нульовим. На думку виконавчого директора Фармацевтичної асоціації Віктора Чумака, безконтрольна реклама ліків не тільки спонукає лікуватися на власний розсуд, але й «нагороджує» медикаменти певним ореолом — здається, що одужання гарантоване і швидке. У той же час безрецептурні медикаменти, які й дозволяється рекламувати, навпаки, на організм серйозно не впливають. Вони швидше мають лікувально-профілактичну дію. «Була б в Україні страхова медицина, реклама ліків так би не впливала на «розум і серця», — переконаний В. Чумак. Коли людина щомісяця відраховує певну суму на своє лікування, вона, природно, хоче побачити свої гроші «в роботі». Тобто вона піде до лікаря, обстежиться, отримає рецепт і лише після цього вирушить до аптеки», — говорить виконавчий директор Фармацевтичної асоціації. Поки ж, на його думку, необхідно зайнятися рецептурними ліками. Адже в жодній країні світу немає такого великого списку медикаментів, які б відпускалися без розпорядження лікаря. Якщо в Європі безрецептурними вважаються 25% зареєстрованих препаратів, то у нас — всі 50%.
Тим часом обсяги «лікарської» реклами в Україні зростають. За оцінками експертів, на неї сьогодні припадає до 40% усього «екранного» промоушна. На 30% зросли й інвестиції компаній у рекламну сферу. Проте, як запевняють виробники, українці не надто падкі на медикаменти. На відміну, скажімо, від американців, які вже звикли за будь- якого найменшого нездужання ковтати жмені пілюль. У нас же середньостатистичний житель витрачає протягом року на ліки близько 20 доларів. І вважає за краще купувати медикаменти лише тоді, коли вони необхідні. Але, за словами генерального директора ОАО «Фармак» Філі Жебровської, між появою ліків на плакатах (чи в ефірі) і попитом на них — існує чітка залежність. Заборонити рекламу медикаментів — означає позбавити споживача права на інформацію.
Але в Україні ніхто не має наміру її забороняти. Лише дехто вважає, що медична реклама — справа «профільних» видань. Загалом же, як чиновники, так і практикуючі лікарі переконані: реклама має бути. Але тільки така, щоб, наприклад, довірливий глядач не вважав телевізор компетентнішим за медика.
