У Києві щороку вбивають 16 тисяч безпритульних собак. Цих тварин відловлюють працівники так званого міського притулку для тварин і або отруюють їх на місці, або вкидають до клітки (по-іншому — «будки»), де вони повільно помирають, при цьому відчуваючи величезні страждання. У тому, що у столиці саме так «турбуються» про друзів наших менших, нещодавно довелося переконатися гостям із Німеччини — президенту Німецької спілки захисту тварин Вольфганту Апелю і екс- послу Німеччини в Україні Еберхарду Хайкену, котрі відвідали міський притулок для тварин в Бородянці.
— У 2006 році український парламент прийняв закон про захист тварин. Це — вже прогрес, але, схоже, тільки на папері. Я із сім’єю прожив у Києві чотири роки, ми мали собак, яких виводили на прогулянки і під час яких переконалися в тому, з якою любов’ю кияни ставляться до своїх улюбленців. Та, на жаль, в Україні ще не всі усвідомлюють, що право на гідне життя мають не тільки породисті коти й собаки, а й «двірняжки» також. У Києві є дуже багато безпритульних собак, і цю проблему влада вирішує дуже негуманним методом — їхнім вбивством. Тому мета нашого візиту — донести до мера української столиці важливість цього питання, аби туристи, які приїдуть до Києва в 2012 році, могли переконатися, що кияни не вбивці собак, а їхні друзі, — розповідає Еберхард Хайкен.
Побувавши у київському притулку для тварин, німецькі захисники тварин зробили однозначний висновок: цей заклад потрібно закрити, а натомість відкрити новий, який працюватиме за науковими підходами та на гуманній основі. Щодо цього київська влада може запозичити одеський досвід, де вже кілька років успішно діє Центр стерилізації тварин.
— 10 років тому в Одесі, як і нині в Києві, собак відловлювали негуманними методами та вкидали їх до «будки», де вони помирали. 2003 року нам нарешті вдалося відшукати спільну мову з одеською владою: був підписаний договір про те, що безпритульних тварин утримуватимуть у хороших умовах, їм надаватиметься ветеринарна допомога. Нині в Одесі існує притулок для тварин, який найкращий не тільки в Україні, а й в усій Східній та Південній Європі, — повідомив Вольфганг Апель.
Одеський центр стерилізації тварин діє з 2005 року. За словами директора цього закладу Ірини Наумової, він займає площу чотири гектари, де розташовані повністю обладнана клініка, 90 вольєрів для собак, карантинне відділення, «Кішчин дім», де тримають кішок після стерилізації. Тут працюють шість ветеринарних лікарів та 12 працівників з догляду.
— Раніше в Одесі було 60—80 тисяч бездомних собак. І єдиним методом боротьби з ними були відлов та знищення. Проте дослідження Німецької спілки захисту тварин засвідчили, що існують більш дієві та гуманні способи перешкодити зростанню популяції безпритульних собак — їхня стерилізація, — розповідає Ірина Наумова.
Тепер в Одесі безпритульних собак доставляють у притулок, де їх оглядають лікарі, стерилізують, прищеплюють від сказу. Далі — або віддають охочим завести тварину, або відпускають назад зі спеціальним нашийником, щоб люди знали, що ця тварина є безпечною.
— За час роботи центру через нього пройшли понад 13 тисяч тварин, яких було кастровано і випущено або віддано людям. Ми підрахували, що таким чином від безпритульних собак не народилося понад 30 тисяч цуценят. Це значно зменшило кількість вуличних собак у місті, — зазначила пані Ірина.
Аби створити в Одесі такий притулок, Німецька спілка захисту тварин інвестувала в цей проект два мільйони євро. Коли міська влада побачила результати нововведення, то також почала щорічно закладати у бюджет кошти на утримання безпритульних тварин. Нині до цього центру стерилізації навіть доставляють собак із сусіднього міста — Іллічевська. Проте німецькі захисники на досягнутому не заспокоїлися. Тепер їх хвилює доля київських тварин. Якщо вдасться досягнути домовленості із столичною владою, то німецька сторона також обіцяє Києву матеріальну підтримку.
КОМЕНТАР
Тамара ТАРНАВСЬКА , президент Міжнародної організації товариства захисту тварин «SOS»:
— На жаль, Київ по ставленню до безпритульних тварин з Одесою порівняти неможливо, хоча, здавалося б, мало бути навпаки, адже це — столиця України. І справа навіть не у фінансах: кошти на тварин влада завжди виділяла, але вони йдуть не на їхній захист, а на їхнє вбивство. Так, на одну відловлену собаку з бюджету міста виділяється 76 гривень. Якщо помножити цю суму на 16 тисяч, то можна підрахувати, скільки бюджетних коштів витрачається щороку на вбивство тварин. Окрім того, працівники притулку продають собачий жир (трилітрова банка його коштує 100 доларів), шкіри. Не так давно змінили у міському притулку для тварин директора, але інші працівники залишилися ті ж самі. А їх навіть потрібно судити за жорстоке ставлення до тварин! Переконана, що притулок в Бородянці треба закрити й створити новий заклад для тварин — на науковій основі й з гуманними методами поводження з тваринами. Закон про захист тварин давно потрібно втілювати в життя. Я сподіваюся, що за підтримки міжнародних організацій захисників тварин і дякуючи впливовості Вольфганга Апеля, ми підключимо до питання створення в Києві нового притулку і депутатів Верховної Ради. Але не іноземці повинні вирішувати в Україні проблему безпритульних тварин. Нарешті, всім нам слід зрозуміти, що у своїй країні наводити лад ми повинні самі. Вважаю, що до вирішення цієї проблеми має підключитися й Асоціація ветеринарних лікарів України.
