Події цієї драми, як не дивно, розгорталися майже за відомим анекдотом. Ворожка — клієнтці:
— Вашому чоловіку загрожує смертельна небезпека. Ви незабаром станете вдовою.
— Це я знаю. Краще скажіть, я викручуся?
Не викрутилася. Ні дружина, ні ворожка-чаклунка, котра проходить у цій конкретній кримінальній справі. Однак усмішки ця історія не викликає. Отже, по порядку.
Почнемо з популярного колись телесеріалу «Ад’ютант його Превосходительства». Пам’ятаєте милого інтелігентного хлопчика з дворянської родин Юру Львова, сина загиблого білогвардійського полковника? По ходу фільму він стає близькою людиною червоного розвідника капітана Кольцова. Гарненьким було те біляве хлопчисько в напіввійськовому френчику з туго стоячим комірцем. Пригадаємо й таємничого сіроокого красеня Генрі Пойндекстера з екранізації «Вершника без голови». Ці й інші помітні ролі з інтервалом у кілька років зіграв талановитий московський юнак Саша Милокостний.
Після визнання в кіно він закінчив Щукінське училище, почав працювати в Московському обласному театрі драми. Театр — не з першої столичної обойми, успіх і кошти переважно шукав у гастролях по неосяжній колись країні Рад. Якось у перерві між спектаклями в невеликому чорноморському місті Олександр закручує шалений роман із яскравою південною красунею Наталією, котра мала диплом медінституту і трирічного сина. Справа завершилася весіллям у білокам’яній, пропискою дружини з дитиною в просторій трикімнатній квартирі на Шаболовці. Олександр оформляє батьківство, у театрі блискуче грає героїв-коханців, Наталія працює лікарем у Центрі акушерства й гінекології. Друзів з обох сторін — не злічити. Живи й радій!
Проте одного далеко не чудового для родини дня чесний Олександр зізнається дружині в почуттях, які спалахнули до іншої жінки.
Як порядна людина, він збирається з нею побратися. Для цього спочатку треба розлучитися з Наталією й розміняти житло.
Стосовно розлучення заперечень у Наталії не було, а щодо квартири... Та «ні в жисть» не з’їде вона з насидженого місця. Тож і на розлучення не дає згоди. Нехай влюбливий Сашко помотається зі своєю коханою по найманих площах, поки не заробить доларів на придбання нової квартири. А з прикипілої до серця Шаболовки вона — ні ногою.
Попри вроджену м’якість, Саша Милокостний виявився твердим горішком. Погоджувався тільки на розмін квартири, яка дісталася йому з покійною мамою в тяжких муках. Якось навіть на дружину голос підвищив.
Навряд чи фахівець із дуже внутрішніх органів знала крилатий свого часу вислів «найкращого друга дітей і гінекологів»: є людина — є проблема, немає людини — немає проблеми. Проте діяти вирішила саме за цим сталінським принципом. Благо, серед її оточення було чимало людей із дуже широкими зв’язками в найрізноманітніших сферах столиці. Одна з пацієнток і звела рішуче налаштовану Наталію з огрядною мадам Антиповою, котра вдавала з себе круту чаклунку. За відповідну винагороду та зголосилася навести на ненависного Олександра пристріт, який зведе його зі світу рівно за два тижні.
«І тоді, ненаглядна ти наша красунечко, вся квартира — твоя», — солодкомовно пообіцяла чорнокнижниця, з насолодою заїдаючи коньяк «Наполеон» шматком пирога з грибами.
Однак... не спрацювало. Олександр не лише не забився в передсмертних судомах, а став ще дужче наполягати на негайному розміні, пропонуючи найрізноманітніші варіанти.
На черговій нараді дипломованого лікаря й малограмотної ворожки й було вирішено незговірливого чоловіка-актора просто вбити. Мадам Антипова невдовзі й кілера підшукала — сорокарічного бомжуючого чолов’ягу Володимира Григор’єва. З дружини за обіцяне вбивство мутноока чаклунка взяла п’ять тисяч доларів, із найманим убивцею Вованом домовилася за жалюгідні на той період два мільйони рублів. Справа залишалася за малим — підстерегти Сашу й загнати йому в спину ніж. На цьому знарядді вбивства зупинилися не лише через відсутність пістолета. Ніж — смертельна іграшка, але ніяк не зброя професіонала. Отже, вбивство в під’їзді можна видати за банальне пограбування чи п’яні розбірки. На тому й порішили. Григор’єв ретельно вивчив вручене йому фото кіноактора, графік його пересувань, облюбував місце в під’їзді для проведення теракту.
Так безславно й закінчив би на брудній підлозі своє недовге життя нещасний актор, якби не наспіла йому вчасно на допомогу доблесна московська міліція. Про підготовку замаху на інтелігентну людину «стукнула» всюдисуща агентура, профілактична розмова з кандидатом у кілери завершилася його «явкою з зізнанням» і згодою підіграти оперативникам, щоб взяти замовників убивства на «гарячому». Простіше кажучи, зробити все, щоб ті не відкараскалися. Потенційну жертву вирішили не посвячувати в суть справи до останнього моменту.
Суботнього ранку Олександру Милокостному зателефонували нібито з ДАІ й попросили терміново приїхати з приводу його «Жигулів». Той здивувався, але, будучи законослухняним громадянином, тут же сів у машину. По дорозі його зупинили оперативники з МУРу і попросили змінити маршрут у бік Петрівки. Там і приголомшили повідомленням, що його власна дружина виступила замовником його вбивства за п’ять тисяч баксів. Через квартирне питання. Після цих слів самовладання зрадило актора. Тремтячою рукою він навіть не міг піднести склянку з водою до рота. Мурівці запропонували Саші на час проведення заключної акції зникнути на кілька днів з очей дружини та її спільників. Надали кабінет із телевізором, коридор з буфетом тощо.
Коли кілер, котрий покаявся, обвішаний прихованою електронною апаратурою, повідомив чаклунку та її чоловіка про виконання роботи, ті буквально розквітли і вручили обумовлений гонорар. Про радісну звістку повідомили по телефону Наталію. А через кілька годин у горезвісну квартиру на Шаболовці нагрянула міліція разом із «воскреслим» Олександром. Цього разу дар мови втратила його підступна дружина та її спільники. Живим його тут уже не чекали ніколи...
