Київському національному економічному університетовi виповнилося 95 років. Виступаючи на ювілейних торжествах, ректор Анатолій Павленко звернув увагу на символічність цієї події: вона співпала з 10-річчям Незалежностi України, початком століття і початком третього тисячоліття, а це — безперечна ознака того, що університет іде в ногу з часом: адже його навчальний процес відображає всі тенденції сучасної бізнес-освіти. За 95 років в університеті підготовлено близько 105 тисяч фахівців економічного профілю. Понад 30 тисяч студентів, котрі навчаються тут, готуються до того, щоб незабаром застосувати набуті знання у справі проведення економічних реформ. Є надія, що їх вплив на економічну політику держави йтиме по висхідній, а отже, Україна посяде гідне місце у світі.
Валерій ЯЦЮТА , заступник декана фінансового факультету Київського національного економічного університету:
— Вчені-економісти, безсумнівно, зараз впливають певним чином на політику держави, однак далеко не завжди їхнi рекомендації беруться до уваги. Навеведу такий приклад: свого часу авторитетні економісти дуже плідно попрацювали над розробкою стратегії переходу України до ринкових відносин, але, зрештою, ці пропозиції не були реалізовані навіть на 10%. Можливо, це пов’язано з більшою орієнтацією на зарубіжний досвід, хоч тут потрібен зважений підхід — адже західні економісти не знають наших реалій і виходять зі свого середовища. Оскільки наша і західна економічна основи не є співвіднесеними, нам треба передусім вiдштовхуватися вiд українських умов, але рухатися при цьому в напрямі західної моделі, перевіреної часом. Не виключаю також, що уряд дещо недооцінює розробки вітчизняних економістів, тому що, на відміну від західних, вони ще не випробувані.
Галина ГУБЕРНА, доктор економічних наук (Донецьк):
— На жаль, я не бачу особливого впливу економістів на політику держави. Більше того, з боку держави спостерігається зневажливе ставлення до економічної думки, відбувається ніби паралельний розвиток економіки. Зате великий інтерес до економістів виявляє український бізнес, котрий усвідомив, що старі методи більше непридатні, і потрібні «голови» — і треба сказати, що економісти досить успішно працюють на бізнес. Жодна наукова галузь не може похвалитися тим, що впливає на практичне життя, і тому є об’єктивне пояснення: наука — це ніби перспектива, напрям уперед; і вона ніколи не може бути однозначно перенесена у практичну площину. У суспільстві склалося споживче ставлення до економічної науки: від неї вимагають наповнення власних кишень або поповнення обігових коштів підприємств, але так не буває. Сьогодні наука, позбавлена коштів для існування, могла б вигукнути, як толстовська Катюша Маслова: «Не виновата я!», оскільки їй доводиться виживати.
Нна ПЕЧЕНЮК, співробітник об’єднання «Кооператор» (Хмельницький):
— Без сильних економістів і сильної економіки у нас не буде майбутнього. Від цього нам нікуди не подітися, тому уряд починає все більше прислухатися до думки економістів. Якщо раніше акцент робився на західні економічні ідеї, то тепер влада зрозуміла, що в Україні також є великий науковий потенціал. Щоб впливати на політику держави, українським економістам потрібно ще настирливіше доводити свою правоту. Це дуже важко, але можливо.
