В'ячеслав КРЕДИСОВ, голова координаційної ради Об'єднання підприємців «Нова формація», президент групи компаній «Мезокред»:
— Враховуючи те, що свої серйозні гроші я заробив ще до 30 років, зараз у мене до них ставлення спокійне. Гроші — це засіб реалізувати себе. Це — механізм, який допомагає досягнути певної мети. Я сказав би так: для бізнесмена на початковому етапі становлення оборотного капіталу роблення грошей — головна мета. На подальшому етапі — реалізація можливостей саме в заробленні грошей, накопиченні їх, відробляння схем. Якщо людина є генієм щодо таких схем, вона, як правило, зупиняється на другому етапі і досягає в ньому вершин. З моєї точки зору, існує третій рівень, на якому я перебуваю зараз, коли не зупиняєшся на зароблянні, а самореалізовуєшся. Я, наприклад, зараз витрачаю дуже багато часу на суспільні справи, заняття, які мені подобаються. Гроші допомагають мені успішно займатися цими справами.
Володимир БАРАБАШ, генеральний директор зовнішньоторговельної фірми «Мономах»:
— Все дуже просто. Завжди приємно відчувати, що твої зусилля винагороджуються. Гроші, звісно, бувають різні. Якщо це результат цілеспрямованих зусиль, то вони не можуть не породжувати почуття задоволення. Гроші, як і власність — це гарантія незалежності, особливо в наших сьогоднішніх умовах. Гадаю, кожний потребує відчуття незалежності. Зароблені своїм трудом гроші — можливість свободи.
Олександр МАХМУДОВ, президент АТ «Диком», президент корпорації «Укрпром»:
— Як економіст і як дослідник, я із подивом спостерігаю спроби нашої економіки виживати без грошей. Економіка сьогодні дедалі більше йде в бартер, що різко сповільнює економічні процеси. Хлебнувши досвіду ситуації, коли гроші не виконують своїх класичних функцій, я мрію про систему, де це буде не так. Головний наслідок такого явища — розбазарювання часу, а час у економіці — головний ресурс. Звідси втрати в темпах розвитку і, природно, програш сусіднім країнам. Це головний урок. Так неможливо працювати на майбутнє. Крім того, велика частина грошей у нас йде в тіньову економіку. Це хвороба нашої системи управління економікою. В Україні склалися, так би мовити, три шкали вимірювання грошей — ціни в гривнях, доларах, бартерні ціни. Таку полігамію треба ліквідувати. З іншого боку, у нас довго існувала ілюзія, що економікою можна управляти винятково за допомогою монетарної політики. Життя показує помилковість цієї думки. Роль грошей не можна недооцінювати, але на них не можна і молитися.
Що ж особисто мене, то я займаюся інвестиційним бізнесом, тому гроші для мене — ліквідність можливостей, тобто засіб оперативно і розумно реалізовувати свої плани.
