Станіслав АРЖЕВIТIН, голова правління АЖIО-банку:
— Як глава банку, я охоче починав би все наново щоразу, разом із колективом, змінюючи при цьому на краще свою філософію, свої принципи. Як голова Ради асоціацій, я почав би спочатку тільки тоді, коли б сама Рада доручила мені це. Як генеральний скарбник українського козацтва, я хотів би розпочати життя наново в ім'я інтересів українських козаків. Я хотів би почати своє життя з нуля в Карпатах — горах, які вчать людину виживати й зростати. Як молода людина (а я вважаю себе таким, оскільки ще не досяг сорокаріччя), я, мабуть, почав би життя з нуля, якби це було можливим, виправданим і надто необхідним.
Катерина АСТАХОВА, доктор історичних наук, проректор Харківського гуманітарного інституту «Народна українська академія» (Харків):
— Розсудливо міркуючи, відповідаю: «Ні!». Тому що почати спочатку — це означає додати щось ще до того, що вже є, — не більше. Розраховувати на те, що все знову складеться так вдало, тим паче зараз, коли розумієш, що від тебе вже багато що залежить, не доводиться. Приємно усвідомлювати, що є люди, котрі тебе люблять і довіряють тобі. Друзі,так само як і вороги, необхідні людині, бо вони здатні підтримувати її на певному рівні.
Віктор ЛИСИЦЬКИЙ, радник голови правління Нацбанку:
— Гадаю, що знайшов би в собі сили почати все з нуля. Але не хотів би цього робити. Знаєте, в свої 53 роки я вважаю, що прожив доволі цікаве життя. Я багато чого бачив, чимало пережив і збагнув. Проте якщо доведеться (пiдкреслюю, цього не хотілося б), то зберуся й розпочну. У мене інший менталітет — ридати й публічно «вмирати» з голоду я не можу.
