2020-й в Україні оголошено роком розвитку туризму на селі. Як зазначили ініціатори ідеї, це «послужить своєрідними «ліками» від стресу сучасного життя». Про потенціал українського села говорити зайве. Але на початку господарю слід хоч мінімально, але вкластися в те, щоб запропонували містянам «ліки» від стресу. Чи є для цього умови в країні? Що слід змінити для успішного розвитку сільського туризму? Про це «День» мав розмову з головою ГО «Спілка сільського зеленого туризму в Україні». Володимиром ВАСИЛЬЄВИМ.
«ЄВРОПА СЬОГОДНІ МАЄ ДВА МІЛЬЙОНИ ЛЕГАЛЬНИХ ЛІЖКО-МІСЦЬ У СІЛЬСЬКІЙ МІСЦЕВОСТІ»
— Володимире Павловичу, у зв’язку з таким «курсом» в державі — оголошенням 2020 року роком сільського туризму — чого власникам сільських садиб і тим, хто зацікавився таким бізнесом, можна доброго очікувати?
— Ми вже орієнтовно 20 років займаємося популяризацією відпочинку в селі. Хочу наголосити, що сільський туризм і зелений — це різні поняття. Тому що «зелений» — це синонім до «екологічний», туризм у природно-заповідних зонах, а сільський — у сільських поселеннях... В Україні відбувається децентралізація, розробляються плани розвитку громад. Там побачили, що в громадах є незайняті члени громади, є — природний, культурний, історичний потенціал — все, що потрібно для успішного розвитку сільського туризму, його невикористані можливості. Децентралізація спонукає нас, ініціаторів, у партнерстві з владою і спонсорами проводити рік задля того, щоб привернути увагу, в тому числі й центральних органів влади, до цього виду сільського розвитку — в основі якого є людина і родина, які проживають у сільській місцевості.
Так, в уряді сьогодні прописані напрямки розвитку аграрного сектору, гостро стоїть земельне питання, але існує потреба в розвитку туристичного потенціалу. Тим більше, що для цього не обов’язкові великі капіталовкладення. Наприклад, людина побудувала будинок — він уже потенційно готовий до прийому туристів. На жаль, громади сьогодні не володіють інформацією і знаннями, як це робити. Їм потрібно дати можливість отримати ці знання — що і роблять наші сусіди.
Наприклад, Європа сьогодні має два мільйони легальних ліжко-місць у сільській місцевості. У Польщі — 98 тисяч, у нас вони є, але немає інформації про кількість, відсутній статистичний облік.
В Україні, як раніше було в Євросоюзі, потрібно закріпити норму, щоб громадянин не сплачував податків за певними критеріями. Наприклад, у країнах ЄС у післявоєнний період за такими критеріями — кількість кімнат, кількість ліжок, кількість сукупного річного доходу — розмежовували тих, хто платить податки, і тих, хто не платить. Так, першими, хто не платив податків і не реєструвався як підприємець, буди власники п’яти-десяти ліжко-місць, щоби вони могли стартувати. І вже тоді, коли вони напрацьовують клієнтську базу, мають певний імідж, тоді вони переходять у статус сімейних фермерських господарств (усі в ЄС уже перейшли в такий статус) і сплачують податки. У Польщі поки ще діють ці згадані критерії. Білоруси десять років тому прийняли цей критерій — про п’ять кімнат, за умови, що вони — в будинку господаря побачили тенденцію до росту, і за десять років 2017 року приймають друге рішення — збудувати можна ще п’ять кімнат, не сплачуючи податку
Тому сьогодні слід сприяти створенню сприятливого правового поля. Законопроєкти, які ми подали до попередньої Верховної Ради, ця поклала в кошик. Але все одно ми будемо намагатися привертати увагу: уже звернулися до Мінрегіонбуду, Мінкультури, Мінекономіки — щоб вони нас підтримали. Зокрема, ідеться про те, що в аграрних виставках має з’явитися туристичний потенціал сільської місцевості.
У дорожній карті ми прописали заходи, круглі столи, конференції, виставки упродовж року і плануємо підбити підсумки у жовтні на туристичній виставці.
«У НАС Є ТАКИЙ ПРОЄКТ ЗАКОНУ — ДО ДЕСЯТИ ЛІЖКО-МІСЦЬ НЕ ОПОДАТКОВУВАТИ»
— Щодо законодавчого поля, то як слід підтримати громадян, які хочуть розвивати сільський туризм? Про які преференції у правовому полі йдеться?
— В Україні, як раніше було в Євросоюзі, потрібно закріпити норму, щоб громадянин не сплачував податків за певними критеріями. Наприклад, у країнах ЄС у післявоєнний період за такими критеріями — кількість кімнат, кількість ліжок, кількість сукупного річного доходу — розмежовували тих, хто платить податки, і тих, хто не платить. Так, першим, хто не платив податків і не реєструвався як підприємець, буди власники п’яти-десяти ліжко-місць, щоби вони могли стартувати. І вже тоді, коли вони напрацьовують клієнтську базу, мають певний імідж, тоді вони переходять у статус сімейних фермерських господарств (усі в ЄС уже перейшли в такий статус) і сплачують податки. У Польщі поки ще діють ці згадані критерії. Білоруси десять років тому прийняли цей критерій — про п’ять кімнат, за умови, що вони — в будинку господаря побачили тенденцію до росту, і за десять років 2017 року приймають друге рішення — збудувати можна ще п’ять кімнат, не сплачуючи податку.
У нас є такий проєкт закону— до десяти ліжко-місць не оподатковувати. Бо ми побачили, що в середньому в нас на ринку сільської гостинності — 2-3-4. Немає таких, у яких було б п’ять-десять кімнат.
Нам кажуть: «Як же так? Податки не надходять до місцевого бюджету...» Але синергія полягає в тому, що до цього ліжко-місця є дотичними п’ять-шість бізнесів. Адже турист, який приїхав у село, піде в магазин, розважатися, орендувати якісь речі тощо. Там він, у тому числі, залишає кошти.
«МАЮТЬ БУТИ ПЕРЕХІДНІ ЕТАПИ»
— Наразі, згідно із чинним законодавством, селяни за свої послуги гостинності мають сплачувати податок...
— 2003 року ми внесли в законодавче поле, що власник особистого селянського господарства має право надавати послуги у сфері міського туризму, в тому числі — з використанням майна господарства, і що він не є суб’єктом підприємницької діяльності. Це чудово. Але при цьому, відповідно до наказу Мінфіну, людина має вести журнал обліку туристів, які у неї зупинилися, та коштів, отриманих за свої послуги. Із цієї суми вона має сплатити 18%. Звісно, в наших реаліях зазвичай люди цього не роблять.
Також влада, посилаючись на норми ЄС, стверджує, що ми зобов’язані дотримуватися вимог безпеки продуктів харчування, і всі вимоги до домашньої кухні прирівнюються до вимог у ресторані. Звісно, гарантії безпеки мають бути. Але мають бути перехідні етапи. Адже людині не так легко «розкрутитися».
— Чи є сьогодні запит на сільський туризм у містах?
— Вчора розмовляв із власником садиби на Одещині, яка розташована не на морі, про те, що відвідувачів поменшило. Причина — справді стало менше людей, які можуть дозволити собі відпочинок з дітьми... Водночас я бачу, що навіть для Києва немає достатньої кількості пропозицій в області — щоби на вихідні поїхати кудись недалеко...
Тому незабаром наша команда спільно з командою Національної туристичної організації розпочинає роботу над створенням Міжнародного туристичного салону, який відкриється наприкінці березня. Його елементи будуть представлені на Берлінському чи Лондонському міжнародних туристичних салонах. Також у регіонах наші представники будуть працювати з місцевою владою над питаннями розвитку в громадах сільського туризму.
