ЗАТВЕРДЖЕНО
II Всеукраїнським з’їздом Спілки лідерів
місцевих та регіональних влад України
9 вересня 2000 року
Прийняття в 1996 році Конституції України стало визначним етапом у становленні української держави як гаранта прав і свобод громадян, забезпечення демократичних і правових основ розвитку суспільства. Водночас радикальні перетворення, що відбулись в соціально-економічному житті України протягом останніх років, їх подальше поглиблення вимагають вдосконалення всіх інституцій держави, в тому числі і Конституції України.
Підтвердженням цього стали результати Всеукраїнського референдуму, що відбувся 16 квітня 2000 року. На ньому народ України засвідчив свою волю і висловився за внесення змін до окремих положень Конституції, спрямованих на удосконалення державного устрою України, підвищення ефективності і демократичності функціонування механізмів влади. Необхідність цих змін було визнано в Декларації щодо вдосконалення державної регіональної політики, яку було підписано між Президентом України і Спілкою лідерів місцевих та регіональних влад ще 27 вересня 1999 року.
Досвід розробки Концепції державної регіональної політики, початок роботи Конституційної комісії дозволяє нам стверджувати, що ті проблеми, з якими Україна зіткнулась на шляху реформування своєї економіки, соціального і політичного устрою значною мірою є наслідком недосконалості окремих положень нині діючої Конституції.
Важко спокійно спостерігати за спробами окремих політичних сил та діячів чинити опір об’єктивно назрілим потребам проведення конституційної реформи, або намаганнями спрямувати конституційний процес у деструктивне русло.
Враховуючи, що конституційний процес переходить у свою вирішальну фазу, що від його результатів залежить доля України і можливість її поступу у світове співтовариство цивілізованих націй, добробут і благополуччя її громадян, ми, члени Спілки лідерів місцевих та регіональних влад, — голови місцевих державних адміністрацій, керівники органів місцевого самоврядування різного територіального рівня, народні депутати України, обрані в мажоритарних виборчих округах, депутати місцевих рад вважаємо своїм обов’язком заявити про своє ставлення стосовно змісту та механізмів реалізації ініційованих народом конституційних змін.
Досвід щоденного спілкування з громадськістю сіл, містечок, міст і регіонів, досвід роботи в представницьких і виконавчих органах всіх рівнів влади дозволи нам виробити цілісний і виважений підхід до питання внесення змін до діючої Конституції. Цей підхід базується на таких принципах:
— конституційності процесу внесення змін (внесення першочергових змін та доповнень до Конституції України має здійснюватися у порядку, передбаченому чинною редакцією розділу ХIII Конституції. У подальшому доцільно привести порядок зміни Конституції України у відповідність до її політико-правової сутності: всі зміни до Конституції має затверджувати народ України — єдине джерело влади нашої держави. Реалізація цього принципового положення потребує проведення Всеукраїнського референдуму з метою затвердження змін до розділу ХІІІ Конституції України, яким визначається порядок внесення змін та доповнень до Конституції);
— КОМПЛЕКСНОСТІ ВНЕСЕННЯ ЗМІН (зміни і доповнення не можуть бути обмежені лише зміною структури парламенту України і мають бути спрямовані на реформування всіх рівнів територіальної організації влади, що забезпечить реалізацію основних положень Концепції державної регіональної політики та дозволить провести належне реформування адміністративно-територіального устрою України);
— ОДНОЧАСНОСТІ ПРИЙНЯТТЯ ВСІХ ЗМІН (не можна допустити фрагментарної зміни Конституції України, внесення до неї змін перманентно, частинами, що може призвести до розмитості зв’язків між різними рівнями та ланками влади і, як результат, до послаблення керованості в державі та її окремих регіонах);
— МІНІМАЛЬНОЇ ДОСТАТНОСТІ ЗМІН (зміни і доповнення за своїм обсягом та змістом не повинні стосуватися засад конституційного ладу, порушувати встановлену стабільність. Необхідно, щоб вони були достатніми для забезпечення становлення нової ефективної системи організації влади і проведення назрілих соціально-економічних реформ).
ПЕРШОЧЕРГОВІ ЗМІНИ ТА ДОПОВНЕННЯ ДО КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ ЗА СВОЇМ ЗМІСТОМ ПОВИННІ ПЕРЕДБАЧАТИ:
1) створення двопалатного парламенту України. Визначення компетенції палат (Народної Ради та Ради регіонів) на основі розподілу між ними повноважень наявної Верховної Ради України з умовою збереження нині діючої президентсько-парламентської форми правління;
2) встановлення таких принципів формування Ради регіонів та форм її роботи, які б забезпечили її зв’язок з органами регіонального та місцевого самоврядування, реальне врахування інтересів населення регіонів та територіальних громад при здійсненні законодавчої влади;
3) розведення виборів до палат парламенту строком на один рік, що забезпечить безперервність і спадковість законодавчої влади, а також розведення виборів до Народної Ради та місцевих виборів строком на шість місяців (це дасть можливість обрати Раду регіонів через рік після обрання Народної Ради);
4) реформування регіонального (обласного) рівня влади на основі чіткого розмежування повноважень між суб’єктами місцевого самоврядування і відповідними місцевими державними адміністраціями;
5) формування самодостатніх територіальних громад, тобто таких, що володіли б фінансовими, матеріальними, демографічними та іншими ресурсами достатніми для виконання завдань та функцій місцевого самоврядування в повному обсязі і на високому якісному рівні;
6) запровадження трьох рівнів місцевого самоврядування: регіонального (область, місто-регіон), місцевого (міський округ, район) та низового (село, містечко) і чіткого розмежування повноважень між цими рівнями. При цьому базовим має бути визначений місцевий рівень, що складається із самодостатніх територіальних громад — міський округ (на базі міста обласного значення або міста районного значення), район (на базі сільського району);
7) створення адміністративних судів.
Спілка лідерів місцевих та регіональних влад звертається до Президента України, Верховної Ради України із закликом активізувати конституційний процес, залучивши до нього представників різних рівнів та ланок влади, широку громадськість. Цьому сприяло б утворення Верховною Радою та Президентом України широкого представницького форуму — «Конституційної наради» — за участю народних депутатів України, представників органів місцевого самоврядування, органів виконавчої та судової влади, громадських організацій, науковців на якому можна було б обговорити та узгодити концептуальні засади конституційних змін та механізми їх реалізації.
Для невідкладного виконання волі народу України — імплементації результатів Всеукраїнського референдуму — необхідно, щоб першочергові зміни та доповнення до Конституції України були внесені вже в лютому 2001 року. Це дасть можливість сформувати на перехідний період другу палату парламенту — Раду регіонів — в березні 2001 року. При цьому в Перехідних положеннях Закону України «Про внесення змін і доповнень до Конституції України» доцільно покласти на нинішній склад Верховної Ради України повноваження Народної Ради.
Чергові вибори депутатів Народної Ради слід провести відповідно до чинної Конституції в березні 2002 року, місцеві вибори — в жовтні 2002 року. Після формування органів регіонального і місцевого самоврядування необхідно провести чергові вибори депутатів Ради регіонів в березні 2003 року.
Одночасно з виборами депутатів Народної Ради доцільно було б провести Всеукраїнський референдум з питання встановлення нового порядку внесення змін до Конституції України (внесення змін та доповнень до розділу Х III Конституції України).
Ми впевнені, що започатковане у вересні 1999 року спільною Декларацією Президента України і Спілки лідерів місцевих та регіональних влад України партнерство, отримає новий імпульс в об’єднанні зусиль для реалізаmції викладених в Заяві Спілки лідерів принципів і пропозицій з метою забезпечення поступального руху і процвітання нашої держави у третьому тисячолітті, задля кращого життя Українського народу.
