Уже близько двох років громадські організації Києва відстоюють збереження Меморіального парку імені О. Богомольця біля Олександрівської лікарні. За цей час проведено не одну акцію протесту, написано не одне звернення до міської влади. Попри це плани приватної компанії побудувати багатоповерхівку в центрі Києва так і не змінилися. Громадські активісти пояснюють свій спротив тим, що через забудову місто втратить ще одну паркову зону, а також це може бути небезпечно для киян, оскільки під землею є захоронення останків людей, які у ХVІІІ столітті померли від сибірки. Поки що епідеміологи столиці не виявили нічого підозрілого в ході лабораторних досліджень, але це не дає права забудовникам нищити парк у охоронній зоні. А знищено вже не так і мало — зруйновано схил пагорбу, де стоїть лікарня, і зрубано майже 300 столітніх дерев. Зупинити будівництво намагаються не тільки громадські організації, а й публічні люди. Так, правнучка академіка Ольга Богомолець нещодавно звернулася із відкритим листом до прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко, де просить припинити знищення історичних пам’яток національного значення, зокрема, зазначений парк. Та чи будуть почуті ці звернення, якщо економічна вигода у нас набагато більше ціниться, ніж зелений імідж країни? На парку ж не заробити мільйонів, як, наприклад, на торгово-розважальному центрі. Зупинити масштабні будівництва власними силами громадським активістам не завжди вдається, оскільки їм доводиться протистояти структурам із набагато більшими фінансовими можливостями. Але якби не їхня активність, у Києві уже б давно не було багатьох паркових зон. А їхню вартість важко оцінити.
Інна СОВСУН, представник громадської ініціативи «Збережи старий Київ»:
— Основне, що може зробити громадська організація, — привертати увагу преси та громади, а також співпрацювати з місцевими мешканцями, вступати в юридичні стосунки з органами влади, наприклад, писати інформаційні запити тощо. У більшості випадків це не допомагає у плані напряму зупинення якихось процесів, але це дає додаткові аргументи для розгляду питання у судах. Увага преси — це, напевно, єдине, чого бояться київські чиновники, бо суди чи міліція для них не основна загроза. Один з наших здобутків — це збереження Пейзажної алеї, де зараз не висотка для співробітників Міністерства закордонних справ, а парк зі скульптурами. Тобто нам, як мінімум, вдалося відстояти Пейзажку, але лише з допомогою місцевих мешканців, юристів та журналістів. Якщо є така взаємодія між різними учасниками процесу, тоді можна досягати результатів. Протистояти структурам, за якими числяться великі гроші, громадським організаціям, які у більшості випадків діють на добровільних засадах, дуже важко. Є багато випадків, коли подаються позови до суду на активістів чи місцевих мешканців. Також є прецеденти замовних репортажів у пресі, але основне, що ці організації мають вплив на місцеві адміністрації саме через фінансові механізми. Але наш основний аргумент — закон, який на нашій стороні. Звісно, боротися важко, але якісь результати є, і це надихає для подальшої діяльності. Зараз найбільш проблемними об’єктами, які ми відстоюємо, є будівництво в буферній зоні Софії Київської у безпосередній близькості до кількох будинків із порушенням висотності та процедур відведення землі. На всі землі історико-архітектурного характеру має бути дозвіл Верховної Ради, але ця вимога порушена. Плюс — пішли тріщини по сусідніх будинках, люди шоковані від того, що їхні квартири можуть розвалитися. Інший проблемний об’єкт — будівництво над станцією метро «Театральна», котре так само порушує законодавство й напряму загрожує життю киян, які користуються цією станцією. Схожі ситуації виникають і за кордоном, наприклад, у Кракові, але там ці питання вирішуються в іншому руслі — яким чином організувати реконструкцію історичних ареалів, і роблять це через залучення широкої наукової громадськості, чого немає в Україні.
Анатолій ЧАБАН, заступник губернатора з гуманітарних питань Черкаської ОДА:
— Громадськість нині займає активну позицію щодо збереження зелених зон у містах. Наприклад, у Черкасах маємо чотири великих парки, які нещодавно реконструйовані. До ладу приведено парк «Ювілейний», проведені конкурси на спорудження паркових скульптур, триває інтенсивна реконструкція всіх атракціонів. Цікаві плани щодо створення виробничої організації, яка б могла працювати з парками, тобто мова йде про планомірний державний вплив щодо збереження парків, наразі бачимо певну реанімацію ставлення державної та міської влади до зелених зон. Але лишається проблемою зазіхання на зелені приквартальні чи прибудинкові насадження, коли безконтрольно вирубуються дерева або створюються умови, щоб збудувати на їхньому місці гаражі чи знищити дитячий майданчик. Тут обов’язкова участь громадськості. Безумовно, що цим опікується цілий ряд громадських організацій, і в нашій області вони займають досить активну позицію. Нещодавно в Корсунь-Шевченківському державному заповіднику, де є парк початку ХІХ століття, завдяки ініціативі громадськості його привели у пристойний вигляд. Взагалі для Черкащини паркова тема — досить престижна. Але чимало парків, на жаль, запущені, тому поле діяльності для громадських організацій величезне, але у їхній роботі може виникати ряд труднощів, зокрема, боротьба з потужними фінансовими колами, яка ведеться дуже тяжко. Тому місце держави, державних установ, обласної та районної адміністрацій — підтримати громадські організації і не стати на бік олігархів, для яких на першому місці — економічна вигода. А підтримка громади з боку державної влади дасть можливість зберегти мережу парків по всій Україні.
