Люди не можуть бути рівними: вони можуть бути тільки байдужими.
У зоопарку проблеми не стільки з клітками, скільки з кормами. А останнім часом, то ще й зі скаргами. Бо писати навчилися не тільки всі ті, хто ходить до зоопарку, а й ті, хто сидить у ньому. Навіть осли. Втім, осли — насамперед.
А скарги все про те ж і все на те ж — бракує кормів! І всі вони до одного й того ж — директора зоопарку.
Коли скарг набралося стільки, що зоопарківська канцелярія вже не могла вмістити їх, директор призначив ревізію м’яса і сіна: щоб правильно визначити середню добову величину (пайку) кормів, які є для кожного члена зоопарку, хижого і жуйного. Для чого наказав три дні нікому нічого не видавати. Щоб правильно все підрахувати.
Підрахували — і з’ясувалося: у середньому припадає по двісті грамів м’яса, навіть на кожного осла, а сіна — по кілограму, навіть на кожного вовка.
Певна річ, скарги треба розглядати. Однак кожен знає, що лише цього не досить: скарги треба задовольняти!
І задовольнили: щоб м’яса припадало не по двісті грамів, а хоча б по кіло двісті (що майже так само, як нам двісті грамів хліба на добу) — всіх ослів відправили на м’ясо!
