Як повідомив «Дню» прокурор Черкас Петро Коваль, заарештовано валютний рахунок Світлани Т., на якому було виявлено понад $29 тисяч(!). Як вдалося з'ясувати слідчим, гроші надходили з Еміратів від тамтешнього сутенера — як відсотки за вдалі оборудки з дівчатами. У помешканні підозрюваної виявлено картотеку, яку вона вела на кожну зі своїх клієнток. У даних зазначалося все — адреса, вік, зріст, колір волосся тощо. Крім того, слідчі вилучили паспорти «новобранок», яких Світлана Т. готувала до чергової відправки до заморських гаремів. Кілька з них — неповнолітні.
За словами Петра Коваля, більшість дівчат знала справжню мету своїх вояжів і свідомо йшла на ризик, аби заробити гроші. Однак були й такі, котрі наївно вірили, що, згідно з оголошенням, вміщеним у одній з черкаських газет, за кордоном їх чекає високооплачувана робота офіціанток, покоївок, танцівниць. Помилилися й ті, й інші. Робота їх справді чекала — важка й виснажлива (середня «норма» — 10 клієнтів за ніч). А от гроші отримували Світлана Т. та її «представник» в Еміратах. Потерпілі повернулися додому ні з чим. Декотрим довелося просити допомоги в українському посольстві. Однак усі до часу зберігали мовчанку — настільки жахливими були спогади про пережите.
Два роки тривала в Черкасах торгівля жінками на експорт. Зрештою, одна з «арабських наложниць», котра зазнала чи не найбільше принижень, не втрималася й заговорила. Тепер Світлані Т. загрожує покарання за ст. 124 прим., ч. 3 Кримінального кодексу України, яка передбачає позбавлення волі на термін від 8-ми до 15-ти років.
До речі, у самої Світлани особисте життя не склалося: вона розлучилася з чоловіком, виховує 8-річного сина. Між іншим, заняття незаконним «промислом» вона пояснює саме бажанням забезпечити дитині нормальне життя.
ДО РЕЧІ
У той же час, історія багата на приклади використання та приниження й українських чоловіків, які, не знайшовши ні роботи, ні коштів для існування, в пошуках заробітку їдуть за межі Батьківщини.
...Андрієві виповнився 21 рік, ніякої перспективи в рідному Алчевську він для себе не бачив, тому дуже швидко «клюнув на наживку» широко розрекламованої в газеті та на телебаченні фірми «Злата», яка на законних підставах гарантувала працевлаштування в містах США, Німеччини та Чехії з оплатою не нижче ніж $400 щомісяця. Щоправда, хлопця дещо збентежила плата за послуги — $310 все ж таки сума велика, тим паче для людини, яка тривалий час була безробітною. Але Андрій цю проблему вирішив. В Чехію йому порадила поїхати директор фірми «Злата» Ірина Ковальова, повідомивши «правила» — $150 Андрій віддає їй, решту — посереднику, який зустріне його в Івано-Франківську. При цьому ніякої квитанції, яка підтверджувала б сплату послуг, вона не видала. Звичайно ж, не дав такого документа й посередник, отримавши $160. Вручив туристичний ваучер, дав номери телефонів роботодавців, посадив на потяг до Праги й помахав ручкою.
У Празі прибулих з Луганська зустрів якийсь Славик, громадянин України, який проживає в Чехії. Він відвіз Андрія разом з іншими в один із приватних будинків, де жили ще декілька осіб, яких називали дешевою робочою силою з України, і вже через декілька днів Андрій зрозумів, що таке рабство. Чоловіків різного віку використовували на важких роботах як дармову робочу силу, при цьому їх постійно били, принижували, не вважаючи за людей. Офіційного дозволу на працевлаштування ніхто з них не мав. А тих грошей, які їм платили роботодавці, ледь вистачало на прожиток...
Ось цитати із зізнань колишніх «рабів», яким вдалося повернутися додому:
«...Волею якихось шахраїв я опинився в Чехії й був кинутий у рабство якомусь бандитському формуванню. Мене не вважали за людину, відібрали документи, платили копійки за 12-годинну працю. Я голодував і одного разу украв у супермаркеті консерви й хліб. Поліція спіймала мене на гарячому й відправила до моїх хазяїв. Познущавшись наді мною, вони, на додаток, купили кілограм сирого м'яса й примусили його з'їсти... »;
«...Мене попередили: якщо розповім у правоохоронних органах про знущання та побиття, мою родину в Україні знищать»;
«...Мені відомі випадки, коли робітників, які висловлювали невдоволення існуючим порядком, кудись відвозили, й вони назад не поверталися».
На одній з чеських будівельних фірм Андрій пропрацював три місяці, при цьому зарплату не одержував. За словами хазяїна, всі гроші нібито регулярно перераховувалися Славику, котрий і мав розрахуватися. Але Андрій уже знав, чим може скінчитися прохання виплатити гроші. Зазвичай таких вимогливих били й, у найкращому випадку, відправляли додому без грошей і документів. Тому правдами й неправдами хлопець забрав свій паспорт і без копійки повернувся до себе в Алчевськ. Незважаючи на погрози директора «Злати» Ірини Ковальової, що «от приїде з Праги Славик і з тобою розбереться», Андрій все-таки добився, щоб йому повернули $150.
Перевірка Алчевським міським відділом УСБУ діяльності СП «Злата» підтвердила інформацію про грубі порушення законодавства та прав людини цією фірмою. Її позбавили ліцензії на посередницьку діяльність за межами України й закрили. Але це лише початок роботи органів. Як вважає начальник Алчевського міськім відділом УСБУ в Луганській області Володимир Перегудов, люди, які виїжджали за кордон на заробітки з різних регіонів України й користувалися при цьому послугами різних фірм, потрапляли в залежність від одних і тих же кримінальних формувань. Це дає підстави припускати існування добре організованої мережі для вербування за кордон українських громадян для подальшої експлуатації їх як робочої сили. З'ясуванням цього УСБУ зараз і займається. Алла АНТИПОВА, «День»
