Проблеми міграції набувають гострішого характеру в усьому світі. За деякими оцінками, на планеті налічується до 200 млн мігрантів, і ще досить значна кількість людей може покинути свою країну, переїхавши в іншу. В основному переважають так звані економічні мігранти, тобто люди, які шукають більших заробітків, стабільніших умов життя. Не останню роль відіграють проблеми безпеки, здобування якіснішої освіти та медичної допомоги.
Великий розмах міграції поставив перед народами, урядами та громадськістю дуже багато питань. Ми були свідками колізій у європейських містах, пов’язаних із мігрантами. Події у країнах Північної Африки викликали сплеск міграції спочатку до Італії, а потім і до Франції.
Міграція — вкрай неоднозначний процес як для країни походження, так і для країни, що приймає. Він має і згадану економічну, і гуманітарну складові. Обидві з них дуже впливають на поведінку мігрантів, а також корінних жителів приймаючих країн. Проблем досить багато, тому вони вимагають об’єктивного експертного аналізу.
Торік за ініціативи генерального секретаря Ради Європи Турберна Ягланда була створена «Група видатних діячів», яка підготувала доповідь «Жити разом: поєднання різноманітності та свободи в Європі ХХІ сторіччя». Їхнім завданням була розробка конструктивних пропозицій з метою допомогти різним групам населення на континенті жити разом на основі дотримання прав людини, принципів демократії та верховенства права. До складу групи ввійшли дев’ять відомих політичних діячів і вчених, які запропонували свій цінний досвід і знання на шляху створення пан’європейського проекту. Групу очолив Йошка Фішер — член альянсу «Союз 90/Зелені», міністр закордонних справ і віце-канцлер Німеччини 1998—2005 рр. Відзначимо також серед учасників групи Дануту Хюбнер — польського економіста, члена Європарламенту, колишнього міністра в європейських справах Польщі та єврокомісара з регіональної політики, Володимира Лукіна — уповноваженого з прав людини Російської Федерації, Хав’єра Солану — іспанського фізика, який обіймав низку керівних посад в уряді Іспанії, колишній генеральний секретар НАТО і Ради Європейського Союзу, Едварда Мортімера — англійського письменника і журналіста, що обіймав посаду директора зі зв’язків у канцелярії генерального секретаря ООН Кофі Аннана.
Доповідь була представлена на міністерській зустрічі Ради Європи в Стамбулі 11 травня 2011 року, під час церемонії передачі Україні головування в Комітеті міністрів Ради Європи. На основі доповіді 22 червня 2011 року була прийнята рекомендація Парламентської асамблеї Ради Європи. Доповідачем був Едвард Мортімер.
Обговоренню доповіді була присвячена міжнародна конференція «Жити разом у відкритому європейському суспільстві — погляд із України», яка нещодавно відбулася у Львівському університеті ім. Івана Франка.
Іоанна Матушевська — керівник апарату депутата Європейського парламенту Данути Хюбнер — спинилася на актуальних проблемах, порушених у доповіді, а також на тому, що передбачається зробити в Європі з реалізації висновків і пропозицій, висунутих у ній.
Найбільший інтерес учасників викликали повідомлення про проблеми міграції в Україні. Директор інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова зауважила, що в питаннях міграції вельми поширені міфи, на основі яких часто робляться далекоглядні висновки. Крім того, вони широко використовуються з політичною метою. Зокрема ми можемо чути і бачити по телевізору недостовірні відомості щодо кількості наших громадян, які начебто перебувають за кордоном як мігранти. Дослідження інституту, представлені Лібановою, показують, що насправді число мігрантів не таке велике, хоча досить значне. Міграція має дві складові. Одна з них — позитивна. Відплив надлишкової робочої сили знижує безробіття і полегшує витрати держави з допомоги безробітним. Матеріальні надходження мігрантів, які працюють за кордоном, складають від 5 до 7 млрд доларів, що є істотним внеском до надходжень валюти в Україну. З іншого боку, мігрантами стають мобільні громадяни. Їхній від’їзд уже стає гальмівним чинником розвитку країни, оскільки створює дефіцит багатьох фахів і кваліфікованих працівників. У американців є таке спостереження. Легко знайти працівника із зарплатою в 60 тис. доларів на рік, трохи складніше — на 150 тис., на 500 тис. — вже важко, і практично неможливо на 1 млн. Уже в найближчій перспективі некеровані міграційні процеси в країні можуть призвести до досить складних не лише економічних, але й демографічних наслідків. Хоча тут також не все однозначне.
Освітній рівень трудових мігрантів значно нижчий, ніж у всього зайнятого населення. Більшість трудових мігрантів (59%) мали повну загальну середню освіту, 9,8% — базову загальну середню або початкову. Частка мігрантів із закінченою вищою освітою склала лише 13,9%, тоді як серед усього зайнятого населення — 23,2%.
Про результати дослідження міграційного потенціалу України, психологічних настанов і чинників «тяжіння-відштовхування» розповів директор Донецького інституту соціальних досліджень і політичного аналізу Володимир Кипень.
Міграційний потенціал — можлива на деякий момент часу кількість населення, яка може виїхати з країни мешкання. При цьому передбачається, що обставини, які змушують до переселення, залишаються незмінними протягом деякого часу реалізації міграційного потенціалу.
Ядерний потенціал міграції складають ті, хто готовий виїхати з країни в будь-якому разі. У країни шенгенської зони він складає 3,7% населення, або 1,274 млн чоловік. Найважливішим детермінантом міграційного потенціалу є оцінка існуючої соціально-економічної ситуації в місці мешкання і перспективи її зміни на краще. Негативно оцінюють її 36% опитаних, позитивно — 25%, для 37% вона не змінилася. Найбільше українців залучають Німеччина й Італія (22% і 21% серед тих, хто обдумує плани від’їзду), Чехія і Польща (13% і 12%).
Головним мотивом для міграції є низький рівень доходів (89%) і відчуття безперспективності в рідній країні (36%), нестабільна політична ситуація (29%), відсутність соціальної підтримки держави (28%). Істотне значення має бажання потрапити в країну зі стабільнішою політико-правовою обстановкою і високими соціальними стандартами. При цьому негайно виїхати до Європи готові лише 15% респондентів ядерного потенціалу, більшість же використовують таку можливість за необхідності. Загальний міграційний потенціал, оцінений дослідженням, складає 17% від населення країни. Це дуже велика цифра, і про це слід нашій владі серйозно задуматися. Оптимізму додає лише те, що 68% ні за яких умов не збираються залишати країну.
Цікаві повідомлення зробила директор регіональної філії Інституту стратегічних досліджень в Ужгороді, заслужений діяч науки і техніки Світлана Митряєва. Представлений нею аналіз стосувався умов надання необхідних документів консульствами Угорщини та Словаччини. Наголошувалося, що угорські дипломати в цьому питанні активніші, одержати документи для відвідин суміжної країни в прикордонній зоні набагато простіше, ніж із аналогічною метою в Словаччині. Хоча необхідні міждержавні документи з Братиславою вже підписані.
Конференція у Львові обговорила вкрай важливе для нашої країни питання міграції. За рівнем еміграції Україна посідає п’яте місце в світі, а за показниками імміграції — лише 11. Тривожні показники. Слід виробити державну політику, а вона на сьогодні фактично відсутня. З урахуванням великої інерційності міграційних і демографічних процесів Україна може зіткнутися з украй складними проблеми.
