Можна не сумніватися — мер будь-якого українського міста спить і бачить таку собі барвисту картинку: по вулицях гуляють натовпи туристів (бажано іноземних), кав’ярні, музеї, магазини заповнені гостями, які направо й наліво залишають там свої кревні, ну, а звідти грошові струмочки (краще річки) течуть у місцеву казну. На Житомирщині активно просувають свої міста на туристську мапу міські голови найбільших райцентрів: у Коростені це Володимир Москаленко, у Бердичеві — Василь Мазур, у Новограді-Волинському — Микола Боровець. Керівництво Житомира у даному плані діє пасивніше, хоча у прийнятій Стратегії розвитку міста відповідні пункти є, й цікавих архітектурних об’єктів, наприклад, в ньому більше, ніж у згаданих райцентрах разом узятих.
Щодо області в цілому, то на рівні органів влади і місцевого самоврядування певна робота ведеться — зокрема, Управлінням культури та туризму облдержадміністрації спільно з деякими громадськими організаціями проводився конкурс «Сім див Житомирщини» («День» про нього писав), питання розвитку туризму розглядала громадська рада при голові облдержадміністрації, нещодавно проведені заходи з відзначення Всесвітнього дня туризму, в тому числі туристична виставка-ярмарок. Проте на даний час на сайті згаданого управління культури і туризму вкрай обмаль інформації для тих, хто хотів би відвідати область, і здебільшого вона застаріла. За таких умов частину турботи про розвиток гостьової індустрії на Житомирщині взяла на себе громадськість. Існує сайт «Туристичний портал Житомирщини», який заснувала й поповнює інформацією обласна молодіжна організація «Центр розвитку туризму». Її голова, кандидат економічних наук Микола Костриця (син знаного житомирського краєзнавця, доктора географічних наук Миколи Юхимовича Костриці) за фінансування з бюджету області у минулому році видав книжку «Житомирщина туристична: краєзнавчі нариси». Інша обласна громадська організація Союз краєзнавців «Патріот» разом із видавництвом «Волинь» розробила об’ємний і амбітний документ під назвою «Програма розвитку туризму в Житомирській області на 2010—2015 роки», який представила у вересні на засіданні круглого столу, присвяченого цій проблемі.
Показово, що ініціативу з його проведення виявили знову таки недержавні організації — міський благодійний фонд Михайла Заславського, Житомирська філія Київського інституту бізнесу і технологій (зібрання проходило в його стінах) та Житомирський прес-клуб реформ. Участь представників фонду, як і їхня підтримка розробки згаданої програми, зрозумілі — його шеф зібрався у мери міста, і чим, як не привабливими проектами, заробляти собі гарну репутацію у городян? Питання в іншому — чи не забудуть про них на другий день після того, як поподуть до мерії, що в новітній історії Житомира траплялося регулярно? Але сама програма дійсна цікава. Як зазначив голова «Патріоту» Сергій Дехтяренко (представник нової хвилі знавців Житомирщини і зовсім молода людина), область має значний природнокліматичний, історико-архітектурний та культурний потенціали, а Житомир має шанс взяти на себе функції одночасно туристичного дублера Києва й регіонального турцентру.
Однією з особливих переваг міста він назвав близькість до столиці, наявність поруч автомагістралі до Західної Європи (Київ — Чоп) і пов’язані з даними факторами сподівання на гостей чемпіонату Європи з футболу Євро-2012. Проте він переконаний, і про це сказав у розмові з «Днем», що без створення в області потужного туроператора, який би продукував відповідні послуги (фірми, що зараз працюють на Житомирщині, є фактично ділерами структур з інших регіонів), даний потенціал реалізувати важко. Із його слів, такий оператор має стати ядром кластеру, який би об’єднав готелі, будинки відпочинку, транспортні та страхові компанії, банки, середні й малі підприємства з надання самих різноманітних послуг, в тому числі з культурного дозвілля й розваг, що мали б бути включені до пакету послуг, що надавав би оператор. До речі, певним прообразом такого туроператора може вважатися той же «Патріот», який започаткував і систематично проводить автобусні екскурсії по Житомиру та області, що користуються дедалі більшою популярністю. Однак його потужності, й, що головне, фінансові можливості не дають змоги вийти на необхідний рівень. Отже, потрібні серйозні інвестори. Серед запропонованих напрямів значаться, зокрема, розробка нових туристичних програм, проведення інформаційно-рекламних турів, спеціальних конкурсів, етнофестивалів, розвиток інфраструктури тощо.
Серед реальних пропозицій, які розробив для розвитку даної програми знаний краєзнавець, директор «Волині» Георгій Мокрицький, значаться випуск тематичних карт-буклетів із зазначенням місць, пов’язаних із життям польської, єврейської, німецької, російської та інших національних громад Житомира та області. А ще — відновлення старовинного підземного ходу в центрі Житомира, річкові екскурсії, розробка спеціальних маршрутів для туристів із Ізраїлю, Польщі. У цьому зв’язку інший краєзнавець Руслан Кондратюк зауважив, що на Житомирщині поховань єврейських цадиків більше, ніж будь-де в Україні. І залишків маєтків польської шляхти (одні в кращому, інші — в гіршому стані), про які мало хто знає і до яких не дійшли туристські дороги, теж достатньо знайдеться. До оригінального креативу слід віднести і пропозицію Г. Мокрицького про встановлення біля обласної філармонії (колись це був перший у Житомирі стаціонарний театр) пам’ятника «Оплески» із фігурою актора і висіченими у граніті прізвищами знаменитих артистів, які виступали у місті. Щоправда, у його плані, й це слід віднести до недоліків, мало згадок про місця, пов’язані з визвольними змаганнями українців, в тому числі у новітні часи. Хоча таких на Житомирщині є багато.
...У Єгипті місцеві гіди у пустелі можуть годинами показувати гостям піщані краєвиди й розповідати пов’язані з ними легенди, міфи, бувальщини. Ми не в пісках — на Житомирщині з її унікальними куточками незайманої природи, історією, яка у рукописних джерелах сягає за обрії тисячоліття, з архітектурними та монументальними пам’ятками багатьох віків і народів, є що показати, а гідам — про що говорити. А у інвесторів — під згадану програму чи на власний розсуд — є нагода вигідно вкласти гроші в туризм.
