Нещодавно Кабінет Міністрів України виділив понад 20 мільйонів гривень на наукові дослідження в Антарктиці. У порівнянні з іншими роками ця сума досить вагома: раніше уряд виділяв лише п’ять-сім мільйонів гривень. Але якщо врахувати, що значну частину коштів витратили на проведення в Україні ХХХI Консультативної наради країн Антарктичного договору, така щедрість уряду відразу нівелюється (нарада відбулася на початку червня). Для самих науковців нарада стала знаменною подією, адже тут протягом двох тижнів 47 країн-учасниць договору про мирне співіснування на континенті вирішували подальшу долю материка: правовий статус Антарктиди, охорону її навколишнього середовища, проблему туристичної діяльності тощо. Деталі розповів «Дню» прес-аташе Національного антарктичного центру Володимир БОЧКАРЬОВ.
— Володимире Івановичу, щороку Кабмін виділяє з бюджету певну суму коштів на проведення антарктичних досліджень. Чи вистачає їх науковцям?
— Якщо порівняти з тим, що Велика Британія фінансує наукову діяльність на материку на суму 15 мільярдів фунтів стерлінгів, а США виділяє десятки мільйонів доларів, то витрати України у цій галузі надто мізерні. До речі, з усіх країн світу Україна має найменше фінансування антарктичних досліджень. Цього року уряд виділив 20 мільйонів гривень — по суті, це найбільша сума за всі роки незалежності. На жаль, більшість цих коштів уже витрачено, бо треба було прийняти делегації із 47 країн світу на досить високому рівні. Плюс — іще витрати на комп’ютерне забезпечення, поліграфію (усі матеріали наради друкувалися чотирма мовами) тощо.
— Розкажіть, будь ласка, чому Консультативна нарада цього року проводилася саме в Україні?
— Відповідно до умов Договору про Антарктиду, подібні наради проводяться щороку на території однієї з країн-учасниць, яка є консультативним членом. Цього року така честь випала на долю України. І це справді почесно, оскільки зібрати ще раз 350 провідних науковців світу Україна зможе лише років через 30 (коли настане її черга). Наступного року така нарада відбудеться в США.
По суті, Договір про Антарктику — це міждержавний уряд, який вирішує проблеми материка протягом останніх 50 років. І основне його завдання — зберігати мир і спокій на континенті. В цілому дослідники обговорили понад 300 важливих питань: зміни клімату, впливу на навколишнє середовище, збереження антарктичної флори й фауни, цілісності регіонів Антарктики, проблему туризму тощо. Тому науковці працювали у трьох робочих групах — з правових та інституціональних питань, з операційних питань і проблем туризму.
Науковці приділили багато уваги проблемі охорони довкілля на материку. Розроблено цілий ряд охоронних акцій, одну з яких запропонували українські вчені. Йдеться про спільне утримання музею Джеймса Ворда, британського дослідника, який свого часу працював цілий рік в Антарктиді. Нині цим музеєм-будинком, де проживав і працював дослідник, опікуються українські полярники. Наші вчені пропонують розробити правила відвідування музею туристами, а також заходи щодо збереження будиночка у належному стані. Саме тут щороку збирається найбільша кількість туристів. До речі, проблема туристичної діяльності — одна з найважливіших на материку. Оскільки щороку кількість візитерів до Антарктиди зростає, вони просто заважають працювати дослідникам, відволікають їх від роботи, адже саме дослідники проводять екскурсії станціями, показують місцевість. Приміром, на станції «Академік Вернадський» за літо буває дві-три тисячі туристів, а в цілому за рік материк відвідує понад 40 тисяч осіб. Тому була прийнята програма регулювання кількості туристів на материку: вказано, коли саме і яка кількість людей може відвідувати певну станцію.
Також наші вчені запропонували використовувати в Антарктиді біоочисні споруди для того, щоб утилізувати харчові відходи на станціях. Ця технологія дозволяє зменшувати кількість побутових відходів у десятки разів, приміром, замість тонни сміття можна отримати тільки 50 кілограмів. Це частково вирішує проблему засміченості материка.
— Частину суми витрачено на організацію наради, а як розпорядилися рештою коштів?
— В основному гроші виділяються на утримання станції «Академік Вернадський», тому залишок суми передано експедиції, що нині працює в Антарктиді. Звісно, цього дуже мало, адже потрібно поновлювати обладнання на станції, врешті-решт придбати власне судно для експедицій, створити ще одну, але власну станцію, адже «Академік Вернадський» — це станція, яку нам, по суті, подарували британські вчені десять років тому.
Ще одна проблема, яка хвилює наших полярників, — це прийняття закону «Про антарктичну діяльність». На ХХХI Консультативній нараді це питання також розглядалося, адже йдеться про соціальні гарантії людей, що працюють в екстремальних умовах, тобто відповідні пенсії, страхування життя та інші соціальні пільги, які повинні стати винагородою за розвиток української науки. На жаль, після наради про цей закон забули.
— Що змінилося після того, як Україна стала консультативним членом наради країн Антарктичного договору?
— Наша держава отримала такий статус 2004 року. Після неї консультативного членства не набула жодна інша країна світу, адже потрапити до цієї спільноти не так просто. Потрібно проводити ґрунтовні дослідження та мати неабиякий науковий потенціал. Наразі наші дослідники беруть участь у 16-ти міжнародних проектах, що проходять у рамках Міжнародного полярного року і триватимуть до березня 2009 року. Серед найважливіших — біологічні дослідження на спеціальному полігоні із застосуванням геоінформаційної системи: це дозволяє стежити за усіма процесами, що відбуваються у межах полігону, причому фіксуються час та конкретне місце того чи іншого явища: пересування живих організмів, процес росту рослин тощо.
— А яка ситуація на материку нині, чи не порушує котрась із країн умов мирного співіснування?
— Після подій в Арктиці (нещодавно Росія заявила, що має намір почати тут видобуток нафти) певне політичне пожвавлення відчувається і в Антарктиді. Зокрема, Аргентина виступила із заявою, що готова застосувати силу, щоб відстоювати свої інтереси: мається на увазі видобування корисних копалин. І таких країн чимало, тобто тих, які хотіли б визнати секторальне право на територію материка і таким чином забезпечити собі законний видобуток нафти на шельфі. Але не слід забувати, що договір про Антарктиду визначає материк континентом науки.
Наразі вирішується питання про намір Китаю побудувати третю станцію в Антарктиці, у глибині материка. Це проблема не з простих, адже більшість станцій розташовані на березі океану, але навіть до них досить важко діставатися. А уявіть, як складно доставити людей у серце Антарктики, на сотні кілометрів у глиб континенту. Тому Комісія з охорони навколишнього середовища вирішуватиме, якою мірою це будівництво може зашкодити континентові. Комітет вимагатиме від Китаю оцінки можливих наслідків спорудження станції.
Дехто з фахівців вважає, що мир на континенті закінчиться 2043 року, коли дійде кінця термін дії Антарктичного договору. Тоді перед країнами-учасницями постане складне завдання: поновити договір або встановити нові правила життя на материку. Яким буде це рішення, невідомо.
